Служити по другім боці Йордану
Або там, де Господь вас потребуватиме.
Фотографія © iStock/Thinkstock
Потреба була гострою.
На початку 2013 року стався спалах захворювання на кір—було зареєстровано п’ять випадків цього захворювання в таборі для біженців Заатарі в Йорданії, країні, розташованій на Середньому Сході. Понад 100 тис. сирійських біженців, які жили в перенаселеному таборі, наражалися на ризик заразитися небезпечним вірусом, який легко передавався. Уряд Йорданії запланував широкомасштабну кампанію з імунізації, аби не дати хворобі поширитися. План полягав у тому, щоб упродовж двох тижнів зробити щеплення щонайменше 90 тис. сирійських біженців віком від 6 місяців до 30 років.
Але була проблема. Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) мав сироватку. Міністерство охорони здоров’я Йорданії мало лікарні. Але чого у них не було—так це матеріалів, які мали зберігатися в холодних умовах—шприців, контейнерів для гострих інструментів, охолоджувачів для сироватки—а час збігав1.
На сцені з’являються Рон і Сенді Хаммонд, літні місіонери, які служать за програмою благополуччя в якості директорів Благодійної організації СОД в Йорданії. Оскільки Рон і Сенді вже мали робочі стосунки з ЮНІСЕФ і Міністерством охорони здоров’я, вони швидко приєдналися до співпраці між цими організаціями, щоб визначити, яку допомогу може надати Благодійна організація СОД.
Рон розповідає: “Ми запитали, скільки буде коштувати придбання матеріалів, які мали зберігатися в холодних умовах. Коли вони нам сказали, ми відповіли: “Думаємо, що Благодійна організація СОД може допомогти”. Вони сказали: “Як швидко? Нам треба вже починати щось робити!”.
Через 20 годин Благодійна організація СОД ухвалила придбання всіх матеріалів, що мали зберігатися в холодних умовах. “Коли ми поінформували Міністерство охорони здоров’я та ЮНІСЕФ,—каже Рон,—вони були приголомшені”. Як може неурядова організація працювати так швидко? Не лише кампанія з імунізації розпочалася за графіком, але це також стало поштовхом для щеплення сотень тисяч жителів Йорданії та сирійських біженців”.
Зліва: фотографія люб’язно надана САМІРОЮ БАРДАН, UNICEF-JORDAN; фоновий узор і фотографія Аммана, Jordan © iStock/Thinkstock
Кризу було відвернуто.
Більше того, таке продуктивне партнерство між ЮНІСЕФ, Міністерством охорони здоров’я Йорданії та Благодійною організацією СОД створило потенціал для майбутньої співпраці.
Як Рон і Сенді Хаммонд приїхали на Середній Схід у той важливий момент—це свідчення віри Хаммондів та натхнення, за яким було створено програму для літніх місіонерів у Церкві.
Потрібні: місіонерські подружні пари
У 2012 році Хаммонди служили обрядовими працівниками в Рексбурзькому храмі, шт. Айдахо. Рон мав успішну стоматологічну практику і викладав на релігійному факультеті в Університеті Бригама Янга—Айдахо. Але спокійний плин їхнього життя раптово змінив свій напрямок, як тільки вони отримали виразне духовне спонукання негайно подати документи для служіння на місії. Вони були здивовані тим, у який час це сталося. Їхні одружені діти вже перебували на різних етапах просування кар’єрою та в різних місцях, а Рон ще не збирався іти на пенсію. Однак Дух запевнив їх, що діти вже обійдуться без них і все буде добре.
Як виявилося, провідники Церкви і в Головному управлінні постилися і молилися, аби знайти відповідну подружню пару для служіння директорами Благодійної організації в Аммані, Йордан.
“Було так очевидно,—розповідає Сенді,—що Господь іде перед нами, готуючи всі деталі особливого завдання, яке Він мав для нас. Ми знаємо, що Він робить це для кожного місіонера, який служить. Так втішає знання того, що Спаситель влаштовує все для служіння ще до твого приїзду”.
“Озираючись назад,—каже Рон,—ми вдячні, що не вказували конкретного місця для служіння і не наполягали на ньому. Оскільки ми залишили все на розсуд Господа, це відкрило для нас такі можливості, яких ми не мали б інакше”.
Той досвід включав співпрацю з королівською сім’єю Йорданії над гуманітарними проектами, якими цікавилися королівські особи. Хаммонди співпрацювали з місцевими лікарнями та клініками Йорданії з метою проведення для медичного персоналу навчання з реанімації новонароджених, що значно сприяло зниженню смертності серед новонароджених. Завдяки їхнім зусиллям та зусиллям інших місіонерських пар Гуманітарна організація СОД провела навчання та надала устаткування офтальмологічним клінікам і організаціям, які опікуються інвалідами. Серед тих, кому Хаммонди та інші місіонери, що служать за програмою благополуччя, надавали допомогу, був центр, де навчають жінок з фізичними вадами розробляти й виготовляти спеціальний одяг та ремісничі вироби. Ці навички дали залученим студентам можливість краще забезпечувати себе та свої сім’ї.
Зліва: фотографія люб’язно надана Благодійною організацією СОД; справа: фотографія люб’язно надана Хаммондами
Серед інших проектів була й співпраця з іншими неурядовими організаціями та йорданським урядом з питань надання невідкладної допомоги та відбір йорданських студентів для надання однієї чи двох стипендій кожного року на навчання в Університеті Бригама Янга. Одним з найбільш приємних випадків, які мали Хаммонди,—це співпраця з римо-католицькою церквою у будівництві шкільних класів для іракських християн, яким ніде було збиратися.
З Господом у Його винограднику
Перебуваючи в Йорданії, Хаммонди зрозуміли правдивість Господнього обіцяння тим, хто служить Йому: “Я йтиму перед вашим лицем. Я буду праворуч і ліворуч від вас, і Мій Дух буде у ваших серцях, а Мої ангели—навколо вас, щоб підтримувати вас” (УЗ 84:88).
“Господь залучений до цієї роботи. Він у винограднику разом зі Своїми служителями. Будь-яке подружжя, яке їде на місію, залучається до роботи у винограднику Господарем виноградника. Ми не віримо в чудеса, які відбуваються в Йорданії, ми в них живемо”.
Безсумнівно, серед ангелів, яких вони відчували “навколо” себе, були небесні особи, але також і земні мешканці, особливо їхні діти, які підтримували їхні бажання служити так далеко від дому.
А їхня сім’я, у свою чергу, мала благословення під Господньою рукою, яка надавала захист і підтримку. Приймалися важливі питання стосовно роботи та переїзду, занепокоєння стосовно потенційних ускладнень у новонародженого немовляти вирішувалися, коли їхні діти зверталися до Господа, радилися разом і молилися та постилися одне за одного.
Благословення, які отримали їхні діти, були такими надзвичайними, що коли брата і сестру Хаммонд попросили продовжити їхню дворічну місію до трьох років, кожен з їхніх дітей з ентузіазмом висловив підтримку. Вони відчували, що Господь робив для них щось дуже особливе, і це було прямим наслідком служіння їхніх батьків.
Однак розлука, яку переживала сім’я Хаммондів, була жертвою. Жити за півсвіту від тих, кого ти любиш, було важко. Але це не було так важко, як раніше. Технології дають можливість сім’ї долучатися до життя кожного так часто, як виникає потреба. Сенді каже: “Подружжя не втрачають контакт зі своїми сім’ями. Ми часто спілкуємося з сім’ями своїх дітей, які залишилися вдома. Завдяки FaceTime та електронній пошті наші новонароджені онуки, які народилися під час нашого служіння, знають нас і тепло та радо привітали, коли ми повернулися”.
Відкрити очі й серце
Зліва: фотографія люб’язно надана Благодійною організацією СОД; справа: фотографія люб’язно надана Хаммондами
Серед багатьох благословень, які, як вважають Хаммонди, вони отримали завдяки своєму служінню,—здатність бачити щедрість і дружелюбність йорданців. Коли Хаммонди отримали своє покликання, вони не знали народу, якому вони будуть служити.
“Але ми відкрили для себе, що наші мусульманські друзі приємні й щедрі,—розповідає Рон,—і ми впевнені, що як тільки вони відчули, що ми ніколи не зашкодимо їм, вони почали у свій спосіб оберігати нас.
Їхнє милосердя просто дивовижне. Йорданці ніколи не допустять, щоб хтось був у нужді, якщо вони спроможні допомогти. Вони радо приймали біженців ще з тих часів, що передували царюванню Давида. У Біблії часто зустрічається посилання “по другім боці Йордану”, і ми починаємо підписувати листи “По другім боці Йордану” на ознаку співчутливого служіння, яке ми маємо привілей здійснювати в цій історично співчутливій країні. Упродовж століть Йордан був місцем вияву милосердя, і тому Господь благословив цей народ”.
Така тісна співпраця з йорданцями дала Хаммондам можливість завʼязати міцні дружні стосунки з багатьма людьми. “Нас кілька разів запрошували на Іфтар—вечерю, якою закінчується щоденний піст Рамадан,—розповідає Сенді.—Наші мусульманські друзі також запрошували нас приходити на заручини, весілля та інші сімейні свята”.
Церква не здійснює проповідування і не дозволяє хрищень мусульман у Йордані або в будь-якому іншому місці, де це заборонено законом, тож Хаммонди нічого не розповідали про Церкву. Натомість вони зосереджувалися на підтримуванні стосунків—з королівською сім’єю, місцевими партнерами по гуманітарному служінню, іншими місіонерськими подружніми парами, які з ними служили, та з релігійними і урядовими провідниками. Коли Хаммондів розпитували про Церкву, вони запрошували зацікавлених зайти на сайт LDS.org.
Покликання на служіння
З огляду на надзвичайний досвід, отриманий Роном і Сенді, чи відчувають вони себе дещо особливими серед подружніх пар, які було покликано на служіння—або ще буде покликано?
Так і ні. “Ми служили там і тоді, де Господь потребував подружжя з нашими особливими якостями і життєвим досвідом,—кажуть Хаммонди.— Але це так само стосується всіх літніх місіонерів. Кожна пара, спроможна служити на місії, була підготовлена для служіння у такий спосіб, що притаманний лише їм. Їм треба лише виявляти достатньо віри і йти туди, де вони потрібні Господу, а Він використає їх для того, щоб змінювати життя інших”.
“Подружні пари можуть змінювати життя,—сказав старійшина Роберт Д. Хейлз, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів.— Подружні пари можуть виконувати надзвичайні завдання, які, крім них, ніхто не може виконати. …
… Способи, у який подружжя можуть служити, важко перерахувати. Починаючи з роботи в офісі місії та навчання провідництва і до сімейної історії, храмової роботи і гуманітарного служіння—скрізь є можливість застосувати практичні навички або таланти, якими Господь вас благословив. …
… Ви багато отримали у своєму житті; ідіть і вільно віддавайте у служінні нашому Господу і Спасителю. Майте віру; Господь знає, де ви потрібні. Потреба є такою великою, брати і сестри, а працівників так мало”2.