Любов чи хтивість
Якщо ми краще зрозуміємо, чим хтивість є насправді, ми зможемо навчитися, як уникати її та приймати такі рішення, які наближатимуть нас до Святого Духа.
Хтивість.
Безсумнівно, це неприємне слово. Більшість з нас не хоче про нього думати, а ще менше—дізнаватися про нього. Це слово викликає відчуття чогось нечистого, темного—принадного, однак неправильного.
Для цього є вагома причина. Якщо “корінь усього лихого—то грошолюбство” (1 Tимофію 6:10), тоді, безсумнівно, хтивість є його таємним союзником. Вона є підлою і принизливою. Хтивість перетворює людей, речі й навіть ідеї на об’єкт володіння або придбання заради задоволення пристрастних пожадань. Але якщо ми вже знаємо, що це таке, навіщо ж нам знати про це більше?
Тому що коли ми краще розуміємо, чим хтивість є насправді, ми можемо навчитися, як формувати свої думки, почуття і вчинки, аби уникати її проявів та долати їх. Це допоможе нам сильніше відчувати присутність Святого Духа, Який очищує наші думки і наміри та зміцнює нас. А це приведе до набагато щасливішого, спокійнішого і радіснішого життя.
Визначення хтивості
Ми маємо схильність думати про хтивість як про наявність неналежного сильного почуття або фізичного потягу до іншої людини, але можна відчувати хтивість або пожадання до будь-чого: грошей, власності, предметів і, звичайно ж, інших людей (див. Путівник по Писаннях, “Хтивість”).
Хтивість змушує людину до прагнення придбати те, що суперечить Божій волі. Вона включає будь-які почуття або бажання, що спонукають людину зосереджуватися на володінні мирськими речами або на егоїстичній поведінці—особистих інтересах, бажаннях, пристрастях і пожаданнях,—а не на дотриманні заповідей Божих.
Іншими словами, бажаючи мати те, що суперечить Божій волі, або бажаючи володіти речами у такий спосіб, що суперечить Його волі,—це хтивість, і вона веде до нещастя1.
Небезпека сексуальної хтивості
Хоча нас застерігали про те, що хтивість—це форма пожадання в цілому,—у своєму сексуальному контексті хтивість є особливо небезпечною. Спаситель застерігав: “Кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм” (Матвій 5:28).
Стародавні пророки багато разів застерігали про хтивість саме в цьому сенсі. Ось лише один приклад. Апостол Іван сказав: “Бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва,—це не від Отця, а від світу” (1 Івана 2:16; див. також вірш 17; Римлянам 13:14; 1 Петра 2:11).
Це застереження продовжує звучати й сьогодні2. Старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пояснює: “Чому хтивість є смертним гріхом? Крім того, що її вплив руйнує нашу спроможність відчувати Духа душею, я думаю, що вона є гріхом, оскільки оскверняє найвищі і найсвятіші стосунки, які Бог дає нам у смертному житті,—любов чоловіка і жінки одне до одного та бажання пари привести дітей в сім’ю, яка існуватиме вічно”3.
Коли ми даємо можливість хтивим бажанням проростати в нас, вони стають коренем багатьох грішних вчинків. Що починається з, як здається, невинного погляду, може перерости в мерзенну зраду з усіма її руйнівними наслідками. Це тому, що хтивість відганяє Святого Духа і робить нас вразливими перед іншими спокусами, пороками і хитрощами супротивника.
Трагічні рішення царя Давида є сумним прикладом того, якими сильними і руйнівними може бути це почуття. Давид випадково побачив Вірсавію, яка купалася, і ним оволоділа хтивість. Хтивість переросла в дії, і він наказав, щоб жінку привели до нього й він ліг з нею. Потім, помилково намагаючись приховати свій гріх, Давид наказав, аби чоловік Вірсавії отримав таке завдання під час бою, де його напевно уб’ють (див. 2 Самуїлова 11). Внаслідок цього Давид втратив своє піднесення (див. УЗ 132:38–39).
Ситуація з Давидом може здатися крайністю, але, безсумнівно, вона доводить таке: хтивість є сильною спокусою. Піддавшись їй, людина починає робити те, що ніхто не робить у здоровому глузді. Той факт, що ця спокуса є такою підступною, так легко виникає і так успішно відвертає нас від Святого Духа та підкоряє нашу волю тому, що є забороненим, робить її ще більш небезпечною. Спокусу може викликати перегляд порнографії, слухання нескромної поезії або перехід за межу дозволеного під час близьких стосунків. У той же час хтиві почуття можуть викликати у людини бажання дивитися порнографію. Такий циклічний взаємозв’язок надзвичайно потужний і небезпечний4.
Хтивість, яка має сексуальну природу, негативно впливає на всі стосунки й послаблює їх, і не найменшими з цих стосунків є особисті стосунки людини з Богом. “І істинно Я кажу вам, як Я казав досі, той, хто дивиться на жінку, пристрасно бажаючи її, або якщо хтось учинив перелюб у своєму серці, вони не матимуть Духа, а зречуться віри і боятимуться” (УЗ 63:16).
Як навчав старійшина Річард Г. Скотт (1928–2015), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів: “Сексуальна аморальність створює перепону для впливу Святого Духа з Його здатністю надихати, просвітлювати і наділяти силою. Вона викликає могутню фізичну та емоційну стимуляцію. З часом це переростає у нестримну пристрасть, яка веде порушника до більш серйозного гріха”5.
Що не є хтивістю
Розглянувши, що є хтивістю, також важливо зрозуміти, що не є нею і бути обережними, аби не називати належні думки, почуття і бажання хтивими. Хтивість—це різновид бажань, але є також праведні бажання. Наприклад, ми можемо бажати чогось хорошого і належного, що допоможе у здійсненні Господньої роботи.
Подумайте про:
-
Бажання мати гроші. Саме по собі бажання мати гроші не є поганим. Павло не сказав, що гроші—це корінь усього лихого. Він сказав: “[К]орінь усього лихого—то грошолюбство” (1 Tимофію 6:10; курсив додано). Учення Якова додає ще одне пояснення: “Але перед тим як вам прагнути до багатства, прагніть до царства Божого. А після того як ви отримали надію на Христа, ви отримаєте багатство, якщо ви прагнете його; і ви будете прагнути його з наміром чинити добро—одягти роздягнених, і нагодувати голодних, і звільнити поневолених, і надавати заспокоєння хворим і стражденним” (Кн. Якова 2:18–19).
-
Наявність належних сексуальних почуттів до свого подружжя. Ці Богом дані почуття допомагають зміцнювати, укріпляти шлюб і обʼєднуватися в ньому. Але можливо мати неналежні почуття до свого подружжя. Якщо ми хочемо задовольняти лише свої потреби або догоджати лише власним пристрастям чи почуттям, ми можемо перейти на стежку хтивих бажань і це може шкодити нашим шлюбним стосункам. Ключ до пошуку й підтримки належних фізичних інтимних стосунків—це чисті, сповнені любові наміри.
Важливий принцип—це прагнути чогось заради праведної мети, щоб розбудовувати царство і збільшувати добро в світі. На противагу цьому, хтивість спонукає нас перетинати межі допустимого: коли наші бажання можуть принижувати Бога, коли ми дивимося на людей, як на предмет, і перетворюємо предмети, багатство і навіть владу на монстрів, які позбавляють нас чутливості й руйнують наші стосунки.
Чому ми часто піддаємося хтивості
З огляду на руйнівний і загрозливий вплив хтивості, чому вона є такою спокусливою і поширеною? Чому так часто ми дозволяємо їй перемагати нас? З першого погляду може здаватися, що егоїзм або брак самоконтролю лежать в основі хтивості. Ці фактори є важливими, але глибинним корінням хтивості є порожнеча. Люди можуть піддаватися хтивості, марно намагаючись заповнити порожнечу в своєму житті. Хтивість—це фальшива емоція, бліда заміна щирої любові, справжніх цінностей і тривалого учнівства.
Належний контроль за емоціями, в певному розумінні, є станом серця. “[Б]о як у душі своїй він обраховує, такий є” (Приповісті 23:7). Те, на чому ми фокусуємося розумово і духовно, з часом стане рушійною силою наших думок, почуттів і вчинків. Кожного разу, коли ми відчуваємо, що спокушаємося на хтивість, нам необхідно витіснити ту спокусу чимось більш високим.
Ледарство також може стати причиною хтивих думок. Якщо в нашому житті мало що відбувається, ми схильні до того, щоб бути більш сприйнятливими до поганого впливу. Якщо ми активно прагнемо завзято займатися доброю справою (див. УЗ 58:27) і намагаємося використовувати свій час продуктивно, ми будемо менш схильні до хтивих думок або інших негативних впливів.
Як сказав старійшина Даллін Х. Оукс, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, бажання, які ми вирішуємо задовольняти, впливатимуть не лише на наші вчинки, але і на те, ким ми згодом станемо: “Бажання обумовлюють наші пріоритети, пріоритети формують наш вибір, а вибір визначає наші дії. Бажання, за якими ми діємо, визначають те, як ми змінимося, чого досягнемо і ким станемо”6.
Іншими словами, ми повинні слідкувати не лише за почуттями, яким дозволяємо собі піддаватися, але і за думками, які виникають або є результатом тих почуттів. Як навчав Алма, якщо наші думки нечисті, “наші думки також викриватимуть нас” (Aлма 12:14).
Протиотрута: Христова любов
Хтивість не є невідворотною. Оскільки Небесний Батько дав нам свободу волі, у нас є влада над нашими думками, почуттями і діями. Нам не потрібно гнатися за хтивими думками і почуттями. Коли виникає спокуса, ми можемо прийняти рішення не опускатися до тих шляхів.
Як ми долаємо спокусу хтивості? Ми починаємо з того, що розвиваємо належні стосунки з Небесним Батьком і приймаємо рішення служити іншим. І ми щодня живемо за своєю релігією—молимося і вивчаємо Писання, що запрошує в наше життя Святого Духа. Зрештою, секретна складова—це Христова любов—чиста, щира, чесна любов, яка містить бажання будувати царство Бога і мати око, єдиноспрямоване до Його слави. Та любов можлива лише тоді, коли ми маємо супровід Святого Духа.
Щоб позбавитися хтивості, необхідно більш щиро молитися, коли ми просимо Бога забрати від нас ті почуття і замінити їх милосердною любов’ю (див. Moроній 7:48). Це стає можливим, як і все покаяння, завдяки благодаті Спокути Ісуса Христа7. Завдяки Йому ми можемо навчитися любити так, як Він і наш Небесний Батько люблять нас.
Коли ми постійно зосереджуємося на нашому Небесному Батькові, коли ми живемо відповідно до першої і другої великої заповіді—любити Бога і свого ближнього, як самого себе (див. Матвій 22:36–39)—а потім ми робимо все, що можемо, аби жити так, як Він навчав, тоді чисті та чесні наміри впливають на наше життя з більшою і більшою силою. Якщо ми об’єднаємо свою волю з волею Батька, то спокуси і наслідки хтивості зменшаться, а на їхньому місці виникне чиста любов Христа. Тоді ми сповнені божественної любові, яка заміняє ниці бажання цього світу красою побудови царства Божого.