Послання, значення і натовп
Крізь невпинний гомін і галас сьогодення, стараймося бачити Христа у центрі нашого життя, нашої віри і нашого служіння.
Брати і сестри, це Семмі Хо Чінг, якому сім місяців, і він дивиться генеральну конференцію по телевізору в себе вдома у квітні цього року.
Коли настав час підтримати Президента Рассела М. Нельсона та інших генеральних авторитетів, руки у Семмі бути зайняті, бо він тримав в них свою пляшечку. Тому він знайшов таке найкраще рішення.
Семмі, своїми ніжками, надає зовсім нового значення поняттю підтримки голосуванням.
Вітаємо на цій піврічній конференції Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Щоб надати контекст для розгляду значення цих зборів, які відбуваються двічі на рік, я хотів би, щоб ви подумали про цю подію, описану в книзі Луки у Новому Завіті1:
“І сталось, як [Ісус] наближався був до Єрихону, один невидющий сидів при дорозі й просив.
… Коли він прочув, що проходить народ, то спитався: “Що це таке?”
… Йому відказали, що проходить Ісус Назарянин.
І став він кричати й казати: “Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!”
Натовп, здивований зухвалістю цього чоловіка, намагався змусити його замовкнути, але, як сказано там, “він іще більше кричав”. Завдяки його наполегливості, він був приведений до Ісуса, Який почув його сповнене вірою благання стати видющим і зцілив його2.
Мене зворушує ця жива нетривала подія щоразу, коли я читаю про неї. Ми можемо відчути страждання цього чоловіка. Ми майже можемо почути, як він вигукує, щоб привернути увагу Спасителя. Ми усміхаємося, коли він відмовляється замовкнути,---фактично виявляючи рішучість додати гучності, коли всі інші кажуть йому її зменшити. Сама по собі, це чудова розповідь про сповнену твердої рішучості віру. Але, як буває з усіма Писаннями, чим більше ми її читаємо, тим більше в ній знаходимо.
Зовсім недавно мені спало на думку, якою розсудливою була та людина, оточивши себе духовно-чутливими людьми. Значущість всієї цієї історії в тому, що кілька жінок і чоловіків, чиї імена невідомі, у відповідь на запитання свого товариша: “Що це таке?” виявили прозорливість, якщо бажаєте, вказавши, що цей гамір відбувається через Христа; Він був “його причиною”. У цій короткій розмові є урок для кожного з нас. Якщо йдеться про віру і рішучість, корисно ставити запитання тим, у кого дійсно є ці чесноти! “Чи ж може водити сліпого сліпий?”--- якось запитав Ісус. “[Якщо так,] хіба не обидва в яму впадуть?”3
Таке прагнення поглибити віру та переконаність є нашою метою на цих конференціях і, приєднавшись до нас сьогодні, ви усвідомите, що такий пошук є спільною метою для всіх. Подивіться навколо себе. Тут, на цій території, ви бачите сім’ї великі та малі, які приїхали звідусіль. Старі друзі радісно обіймають одне одного, чудовий хор готується до співу, а протестувальники вигукують свої улюблені гасла. Колишні місіонери, які давно повернулися зі служіння, шукають своїх тодішніх напарників, а ті, що повернулися недавно, шукають собі абсолютно нових напарників (якщо ви розумієте, що я маю на увазі!). А фотографії? Хай допоможуть нам небеса! Ми з мобільними телефонами у кожній руці, і наш девіз перетворився з “кожен член Церкви---місіонер” на “кожен член Церкви---фотограф”. Серед усієї цієї захоплюючої метушні хтось може справедливо запитати: “Що все це означає”?
Як і у нашій розповіді з Нового Завіту, люди, благословенні зором, побачать, що, незважаючи на будь-які традиції, притаманні цій конференції, її значення буде малим або взагалі відсутнім, якщо серед усього цього ми не знайдемо Христа. Щоб отримати бачення, якого ми прагнемо, зцілення, яке Він обіцяє, відчути значущість, яка тут є, і про це ми якимось чином знаємо, ми повинні облишити метушню---якою б радісною вона не була---і зосередити нашу увагу на Ньому. Молитва кожного з промовців, сподівання усіх, хто співає, благоговіння кожного гостя---усе це спрямоване на те, щоб запросити Дух Того, Чиєю є ця Церква---живого Христа, Агнця Божого, Князя Миру.
Але, щоб знайти Його, нам необов’язково знаходитися в Конференц-центрі. Коли дитина вперше читає Книгу Мормона і захоплюється мужністю Авінадія або маршем 2000 юних воїнів, ми можемо лагідно додати, що у цій дивовижній хроніці Ісус є всюдисущою центральною фігурою, яка стоїть немов Колос над майже кожною її сторінкою і є сполучною ланкою з усіма іншими фігурами в ній, що надихають на віру.
Так само, коли хтось з друзів дізнається про нашу віру, то може бути трохи збентеженим через деякі її унікальні елементи та незвичний лексикон, притаманний нашій релігії,---дієтарні обмеження, запаси для самозабезпечення, походи “Перехід піонерів”, оцифровані сімейні дерева, а також незліченну кількість стейк-центрів (так англійською називають центри колів), де, як дехто безсумнівно вважає, подають стейки з ніжного, приготованого на вуглях філе, слабкої просмажки. Тож, коли нашим новим друзям доводиться багато чого вперше бачити і чути, ми повинні допомогти їм залишити поза увагою гомін та метушню і зосередитись на значенні всього цього, на серці вічної євангелії, яке б’ється,---на любові Небесних Батьків, спокутному дарі божественного Сина, втішаючому скеруванні Святого Духа, відновленні в останні дні всіх цих та багатьох інших істин.
Коли людина вперше йде у святий храм, вона може бути дещо вражена цим досвідом. Наше завдання---зробити так, щоб священні символи і дані через одкровення ритуали, церемоніальне вбрання та візуальні представлення ніколи не відволікали від Спасителя, Якому ми маємо там поклонятися, а натомість спрямовували до Нього. Храм---це Його дім, і Спаситель повинен бути найважливішим у нашому розумі та серці---саме наше єство наповнюється величним вченням Христа так само, як ним наповнені храмові обряди,---від миті, коли ми читаємо напис над вхідними дверями, і до останньої миті, проведеної нами у цій будівлі. Серед усього захоплюючого, що нас оточує, ми повинні бачити, понад усе, значення Ісуса в храмі.
Подумайте про низку сміливих ініціатив і нових оголошень у Церкві протягом цих останніх місяців. Коли ми виконуємо служіння одне для одного або покращуємо наше поклоніння в Суботній день, або опановуємо нову програму для дітей та молоді, ми випустимо з виду справжню причину цих, даних через одкровення, змін, якщо сприйматимемо їх, як неспівставні, не пов’язані між собою елементи, а не як взаємопов’язане зусилля, призначене допомогти нам надійніше будувати на Скелі спасіння нашого4. Безперечно, саме це має на увазі Президент Рассел М. Нельсон, просячи нас використовувати дану через одкровення назву Церкви5. Якщо на Ісусі---Його імені, Його вченні, Його прикладі, Його божественності---може бути зосереджене наше поклоніння, тоді ми підкріплюватимемо велику істину, якої колись навчав Алма: “Багато чого станеться; [але] знайте, є одна річ, яка є більш важливою, ніж усі інші--- … Викупитель, [Який] буде жити і прийде до Свого народу”6.
На завершення я хочу поділитися ще однією думкою: Прикордонна місцевість, де у 19-му столітті жив Джозеф Сміт, була охоплена релігійним заворушенням, коли чимало християн у своїх свідченнях палко сперечалися між собою7. Але викликаним ними сум’яттям, ці сповнені наснаги сектанти-“відродженці”, за іронією, затьмарювали того Самого Спасителя, Якого юний Джозеф так старанно шукав. Борючись з тим, що він називав “темрявою й збентеженням”8, він пішов у відлюдний гай, де побачив і почув більш славетне свідчення про центральну роль Спасителя у євангелії, ніж будь-яке, згадане нами тут цього ранку. Завдяки неймовірному і неочікуваному дару бачення, Джозеф побачив у видінні свого Небесного Батька, великого Бога Всесвіту, та Ісуса Христа, Його досконалого Єдинонародженого Сина. Потім Батько показав приклад того, що ми обговорювали цього ранку: Він указав на Ісуса, кажучи: “Це Мій Улюблений Син. Слухай Його!”9 Ніяке ширше твердження про божественну сутність Ісуса, Його провідну роль у плані спасіння та Його становище в очах Бога ніколи не зможе перевершити цього короткого проголошення з шести слів.
Метушня і сум’яття? Натовпи і суперечки? Усього цього чимало у нашому світі. Дійсно, скептики і вірні все ще сперечаються через це видіння, як і майже всі, про кого я згадував сьогодні. Якщо ви, можливо, прагнете бачити більш ясно і знайти значення серед безлічі поглядів, я спрямовую вас до того самого Ісуса і, як апостол, свідчу про подію, що сталася з Джозефом Смітом приблизно через 1800 років після того, як нашому сліпому другові було повернуто його зір на дорозі у давній Єрихон. Я свідчу разом з цими двома чоловіками і багатьма іншими людьми протягом всього часу, що, безперечно, найзахоплюючим з усього, що можна побачити і почути у житті, є те, що Ісус не лише проходить мимо нас10, але й підходить до нас, зупиняється біля нас і Свою оселю закладає з нами11.
Сестри і брати, крізь невпинний гомін і галас сьогодення, стараймося бачити Христа у центрі нашого життя, нашої віри і нашого служіння. У цьому і полягає справжнє значення. І якщо у деякі дні наше бачення є обмеженим або наша впевненість зменшилася, або наша віра випробовується і очищується,---а це безперечно станеться---тоді гучніше волаймо: “Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною!”12 Я обіцяю з апостольською палкістю і пророчою переконаністю, що Він почує вас і скаже, раніше чи пізніше: “Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!”13 Ласкаво просимо на генеральну конференцію. В ім’я Ісуса Христа, амінь.