Як знайти радість у проповідуванні євангелії
У нас є люблячий Батько на Небесах, Який чекає, аби ми звернулися до Нього за благословеннями для нашого життя і життя тих, хто нас оточує.
Одна з моїх найулюбленіших пісень Початкового товариства починається такими словами:
Я член Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів.
Я Боже дитя.
Є в Бога план.
Я житиму за ним.
У Ісуса я вірю, у Христа1.
Яке просте і прекрасне проголошення істин, у які ми віримо!
Як члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, ми знаємо, ким ми є. Ми знаємо, що “Бог є Батьком наших духів. Ми є буквальними Його дітьми, і Він любить нас. … Ми жили [з Ним] на Небі перед тим, як народитися на цій землі”.
Ми знаємо Божий план. Тоді, коли Він його представив, ми були з Ним. Мета нашого Небесного Батька---“Його робота і Його слава---дати можливість кожному з нас насолоджуватися всіма Його благословеннями. Він склав досконалий план, щоб здійснити Свою мету. Ми зрозуміли й прийняли цей план … щастя, … викуплення і … спасіння” до того, як прийти на землю.
Ісус Христос [посідає центральне місце] в Божому плані. Завдяки [Спокуті Ісус Христос виповнив мету Свого] Батька і дав можливість кожному з нас мати безсмертя і вічне життя. Сатана, або диявол, є ворогом плану Бога” і був ним від початку.
Свобода волі, або здатність вибирати, є одним з найвеличніших дарів Бога Своїм дітям. … Ми повинні вибрати, чи йти за Ісусом Христом, чи за Сатаною”2.
Це---прості істини, якими ми можемо ділитися з іншими.
Дозвольте розповісти вам про випадок, коли моя мати поділилася цими простими істинами завдяки тому, що просто була відкрита до спілкування і вміла розпізнати нагоду.
Багато років тому моя мати поверталася до Аргентини, щоб відвідати мого брата. Моїй мамі насправді ніколи не подобалося літати, тож вона попросила одного з моїх синів дати їй благословення втіхи і захисту. Син відчув спонукання благословити свою бабусю також особливим проводом і скеруванням від Святого Духа, аби вона торкнулася і зміцнила серця багатьох людей, які бажали дізнатися про євангелію.
В аеропорту Солт-Лейка моя мама і брат познайомилися з 7-річною дівчинкою, яка поверталася додому зі своєю сім’єю після подорожі з катання на лижах. Її батьки побачили, що вона вже довгий час розмовляє з моєю мамою і братом, і вирішили приєднатися до своєї дочки. Вони представили себе і дочку як Едуардо і Марія Сусана, та Ґіада Пол. З цією милою сім’єю одразу встановилися природні теплі стосунки.
Обидві сім’ї раділи тому, що летітимуть разом тим самим рейсом до Буенос-Айреса, Аргентина. Упродовж розмови моя мати зрозуміла, що ця сім’я ще ніколи не чула про відновлену Церкву Ісуса Христа.
Одним з найперших запитань Сусани було таке: “Чи могли б ви мені розповісти про той прекрасний музей із золотою статуєю вгорі?”
Моя мама пояснила, що та прекрасна споруда була не музеєм, а храмом Господа, в якому ми укладаємо завіти з Богом, аби одного дня повернутися жити з Ним. Сусана зізналася моїй мамі, що перед поїздкою в Солт-Лейк молилася про нагоду зміцнити свій дух.
Під час польоту моя мама поділилася своїм простим, але сильним свідченням про євангелію і запропонувала Сусані знайти місіонерів у її рідному місті. Сусана спитала: “Як мені їх знайти?”
Мама відповіла: “Ви їх не пропустите; це або два юнака в білих сорочках і краватках, або дві дівчини у спідницях, і вони завжди носять таблички зі своїм іменем та назвою “Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів”.
Сім’ї обмінялися телефонами і попрощалися в аеропорту Буенос-Айреса. Сусана, яка відтоді стала моєю гарною подругою, багато разів казала мені, що їй було дуже сумно прощатися з моєю мамою в аеропорту. Вона сказала: “Твоя мама сяяла. Я не можу цього пояснити, але навколо неї було світло, яке я не хотіла втрачати”.
Як тільки Сусана повернулася у своє рідне місто, вони з дочкою Ґіадою поїхали розповісти про цей випадок Сусаниній мамі, яка жила лише за кілька кварталів від їхнього дому. Їдучи машиною, Сусана побачила двох юнаків, які йшли вулицею і були одягнені так, як описала моя мама. Вона зупинила машину посеред дороги, вийшла і запитала цих двох юнаків: “Ви часом не з Церкви Ісуса Христа?”
Вони сказали: “Так”.
“Місіонери?”---спитала вона.
Вони обоє відповіли: “Саме так!”
Потім вона сказала: “Сідайте до мене в машину; поїдемо додому, щоб мене навчати”.
Через два місяці Марію Сусану було охрищено. Її дочку, Ґіаду, також було охрищено, коли їй виповнилося 9 років. Ми все ще працюємо з Едуардо і любимо його, незважаючи ні на що.
Відтоді Сусана стала одним з найвеличніших місіонерів, яких я коли-небудь зустрічала. Вона, подібно до синів Мосії, приводить багато душ до Христа.
В одній з наших бесід я спитала її: “В чому твій секрет? Як ти ділишся євангелією з іншими?”
Вона відповіла: “Все дуже просто. Кожного дня перед тим, як вийти з дому, я молюся і прошу Небесного Батька скерувати мене до когось з тих, кому в житті потрібна євангелія. Іноді я беру Книгу Мормона, щоб дати комусь, або беру в місіонерів картки з інформацією про Церкву---і коли я починаю з кимось говорити, то просто запитую, чи чули вони про Церкву”.
Ще Сусана сказала: “А часом я просто усміхаюся, чекаючи на поїзд. Якось один чоловік подивився на мене і сказав: “Чому ви усміхаєтеся?” Його запитання застало мене зненацька.
Я відповіла: “Я усміхаюся, бо я щаслива!”
Тоді він спитав: “І чому ви радієте?”
Я відповіла: “Я---член Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, і це робить мене щасливою. Ви чули про таку Церкву?”
Коли він сказав “ні”, вона дала йому картку і запросила прийти на найближче недільне богослужіння. Наступної неділі вона зустрічала його біля дверей.
Президент Даллін Х. Оукс навчав:
“Є три речі, які можуть робити усі члени Церкви, щоб допомогти ділитися євангелією. …
По-перше, всі ми можемо молитися про бажання допомогти у цій важливій частині роботи зі спасіння. …
По-друге, ми … можемо виконувати заповіді. … Вірні члени Церкви завжди матимуть Дух Спасителя з ними, щоб скеровувати їх у прагненні брати участь у величній роботі—ділитися відновленою євангелією Ісуса Христа.
“По-третє, ми можемо молитися про натхнення щодо того, який внесок ми можемо зробити, … щоб ділитися євангелією з іншими, … [а також] молитися з рішучістю діяти на основі отриманого вами одкровення”3.
Брати, сестри, діти і молодь, чи можемо ми бути як моя подруга Сусана і ділитися євангелією з іншими? Чи можемо ми запросити друга, який не нашої віри, піти з нами до церкви в неділю? Або чи можемо ми, наприклад, дати примірник Книги Мормона комусь із родичів або друзів? Чи можемо ми допомогти людям у пошуку їхніх предків на сайті FamilySearch або розповісти комусь про те, що ми дізналися впродовж тижня, вивчаючи посібник За Мною йдіть? Чи можемо ми бути більш схожими на нашого Спасителя Ісуса Христа і ділитися з іншими тим, що приносить нам радість у житті? Відповідь на кожне з цих запитань---так! Ми це можемо!
У Писаннях ми читаємо, що членів Церкви Ісуса Христа послано “трудитися в Його винограднику для спасіння душ людських” (Учення і Завіти 138:56). Ця робота зі спасіння включає в себе місіонерську роботу членів Церкви, утримання навернених, активізацію малоактивних членів Церкви, храмову і сімейно-історичну роботу та навчання євангелії”4.
Мої любі друзі, ми потрібні Господу, щоб збирати Ізраїль. В Ученні і Завітах Він сказав: “І не турбуйтеся заздалегідь, що вам говорити; але постійно зберігайте в душі, як скарб, слова життя, і буде вам дано в той самий час ту частину, яку буде відміряно кожній людині”5.
Крім цього, Він пообіцяв нам:
“І якщо буде так, що вам доведеться трудитися всі ваші дні, сповіщаючи покаяння цьому народові, і ви приведете тільки одну душу до Мене, якою великою буде ваша радість з нею в царстві Мого Батька!
І ось, якщо ваша радість буде великою з однією душею, яку ви привели до Мене в царство Мого Батька, якою великою буде ваша радість, якщо ви приведете багато душ до Мене!”6
Пісня Початкового товариства, якою я почала, завершується таким містким твердженням:
Я свідчу, що ці слова---істинні і що в нас є люблячий Батько на Небесах, Який чекає, аби ми звернулися до Нього за благословеннями для нашого життя і життя тих, хто нас оточує. Нехай у нас буде бажання приводити наших братів і сестер до Христа, про це я молюся в ім’я Ісуса Христа, амінь.