Візьми свій хрест
Взяти на себе свій хрест і наслідувати Спасителя означає продовжувати йти по Господньому шляху з вірою і не потурати мирським звичкам.
Дорогі брати і сестри, ми отримали чудове навчання від наших провідників протягом цих двох останніх днів. Я свідчу, що якщо ми намагатимемося застосувати це натхненне і своєчасне навчання в нашому житті, Господь, через Свою благодать, допоможе кожному з нас нести свій хрест і зробить наш тягар легким1.
Перебуваючи поблизу Кесарії Пилипової, Спаситель розповів Своїм учням, що Йому доведеться пережити від рук старших, первосвящеників і книжників у Єрусалимі. Він особливо навчав їх про Свою смерть і славетне воскресіння2. На той момент Його учні до кінця не розуміли Його божественну місію на землі. Сам Петро, коли почув сказане Спасителем, відвів Його в сторону і докоряв Йому, говорячи: “Змилуйся, Господи,---такого Тобі хай не буде!”3
Щоб допомогти Своїм учням зрозуміти, що відданість Його роботі включає покірність і страждання, Спаситель наполегливо проголосив:
“Коли хоче хто йти вслід за Мною,---хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною.
Бо хто хоче спасти свою душу, той погубить її, хто ж за Мене свою душу погубить, той знайде її.
Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?”4
Цим проголошенням Спаситель наголошував на тому, що усім, хто бажає йти за Ним, потрібно зректися самих себе і контролювати свої бажання, апетити і пристрасті, жертвуючи усім, навіть самим життям за необхідності, і повністю підкоритися волі Батька---як це зробив Він5. Фактично, це і є ціна, яку необхідно сплатити за спасіння душі. Ісус навмисне і метафорично використав символ хреста, щоб допомогти Своїм учням краще зрозуміти, що насправді значать жертва і відданість Господній справі. Образ хреста був добре відомий серед Його учнів і жителів Римської імперії, тому що римляни змушували жертв розп’яття публічно нести свій власний хрест або перехресну балку до місця проведення їхньої страти6.
Лише після воскресіння Спасителя розум учнів був відкритий для розуміння усього, що було написано про Нього7 і що їм необхідно було робити з того часу8.
Таким самим чином усім нам, брати і сестри, потрібно відкрити наш розум і наші серця, щоб більш повно розуміти важливість того, щоб узяти на себе свої хрести і йти за Ним. З Писань ми дізнаємося, що ті, хто бажає взяти на себе свій хрест, люблять Ісуса Христа настільки, що зрікаються всієї безбожності й кожної світської пожадливості та дотримуються Його заповідей9.
Наше рішення відкинути усе, що суперечить Божій волі і пожертвувати усім, що нас просять віддати, й намагатися наслідувати Його вчення, допоможе нам залишатися стійкими на шляху євангелії Ісуса Христа---навіть стикнувшись зі скорботою, слабкістю наших душ чи соціальним тиском і світськими філософіями, які суперечать Його вченням.
Наприклад, тих з вас, хто ще не знайшов вічного супутника і може відчувати самотність і безнадію, або тих, хто розлучився і відчуває себе покинутим і забутим, я запевняю, що прийняття запрошення Спасителя взяти на себе свій хрест і йти за Ним означає продовжувати йти вперед по Господньому шляху з вірою, продовжуючи бути гідним, і не піддаватися мирським звичкам, які, зрештою, відберуть у вас надію на любов і милість Бога.
Такі самі принципи стосуються й тих з вас, хто відчуває потяг до осіб своєї статі і почуваються розгубленими і безпорадними. І, можливо, через це дехто з вас відчуває, що вам уже не потрібна євангелія Ісуса Христа. Якщо це так, я хочу запевнити вас в тому, що завжди є надія на Бога Батька і Його план щастя, на Ісуса Христа і Його спокутну жертву і на життя за Їхніми з любов’ю даними заповідями. У Своїй досконалій мудрості, силі, справедливості і милості Господь може запечатати нас до Себе, щоб нас могли привести в Його присутність і щоб ми могли мати довічне спасіння, якщо будемо стійкими і непохитними у виконанні заповідей10 і завжди бути багатими на добрі справи11.
Для тих, хто скоїв серйозні гріхи, прийняття цього самого запрошення означає, поміж іншим, змиритися перед Богом, порадитися з відповідними церковними провідниками та покаятися й залишити свої гріхи. Цей процес також благословить усіх тих, хто бореться з виснажливими залежностями, включаючи опіоїди, наркотики, алкоголь і порнографію. Роблячи ці кроки, ви наближаєтеся до Спасителя, Який, зрештою, може звільнити вас від провини, cмутку та духовного і фізичного рабства. Крім того, ви можете шукати підтримки у вашій сім’ї, друзів і компетентних медичних фахівців і консультантів.
Будь ласка, ніколи не здавайтеся після чергових невдач і не вважайте себе нездатними позбутися гріхів і подолати залежність. Ви не можете собі дозволити перестати намагатися і надалі продовжувати жити у злочестивості й гріху! Завжди докладайте максимум зусиль, показуючи своїми ділами бажання очистити посудину зсередини, як навчав цього Спаситель12. Інколи рішення певних проблем приходять після докладання безперервних зусиль протягом багатьох місяців. Обіцяння, яке знаходиться в Книзі Мормона---“Це благодаттю ми спасенні після всього, що ми можемо зробити”13---є доречним у таких обставинах. Будь ласка, пам’ятайте, що дар благодаті Спасителя “не обов’язково починає працювати лише “після” того, як ми зробили все, що могли. Ми можемо отримати Його благодать до того, як почнемо докладати власні зусилля, протягом цього процесу і після нього”14.
Я свідчу, що якщо ми будемо продовжувати намагатися подолати наші проблеми, Бог благословить нас дарами віри, щоб бути зціленими, і дарами творити чудеса15. Він зробить для нас те, чого ми не в змозі зробити для себе самі.
Додатково, для тих, хто відчуває гіркоту, злість, образу або нездатність подолати смуток, на який не заслуговуєте, взяти на себе свій хрест і йти за Спасителем означає намагатися відкласти ці почуття в сторону і повернутися до Господа, щоб Він міг звільнити вас від цього душевного стану і допомогти вам знайти спокій. На жаль, якщо ми тримаємося цих негативних почуттів та емоцій, то можемо відчути, що живемо без впливу Духа Господа в нашому житті. Ми не можемо покаятися за інших людей, але ми можемо пробачити їх, відмовляючись бути заручниками тих, хто завдав нам болю16.
Писання навчають, що існує вихід з таких ситуацій---запросивши Спасителя допомогти нам замінити наші камінні серця на нові серця17. Щоб це сталося, нам потрібно прийти до Господа з нашими слабкостями18 і благати про Його допомогу і прощення19, особливо під час того священного моменту, коли ми приймаємо причастя кожної неділі. Давайте вибирати прагнути Його допомоги, і робити цей важливий і складний крок---пробачивши тих, хто завдав нам болю, щоб наші рани змогли почати зцілюватися. Я обіцяю вам, що якщо ви це зробите, то ваші ночі будуть сповнені полегшення завдяки тому, що ваш розум знаходиться у мирі з Господом.
Знаходячись у тюрмі в Ліберті у 1839 році, пророк Джозеф Сміт написав послання членам Церкви, в якому містилися пророцтва, які є дуже підходящими в усіх цих обставинах і ситуаціях. Він написав: “Усі престоли і владарювання, панування і влади буде відкрито і даровано всім тим, хто доблесно терпів за євангелію Ісуса Христа”20. Тому, мої дорогі брати і сестри, усі, хто прийняли на себе ім’я Спасителя, довіряючи Його обіцянням і терплячи до кінця, будуть спасенними21 і зможуть жити з Богом у стані нескінченного щастя22.
Ми усі стикаємося з несприятливими обставинами в нашому житті, які змушують нас почуватися сумними, безпорадними, безнадійними та інколи навіть знесиленими. Деякі з цих почуттів можуть змусити нас запитати у Господа: “Чому зі мною стаються такі ситуації?” або “Чому мої очікування не виправдалися? Зрештою, я роблю усе можливе, щоб нести мій хрест і йти за Спасителем!”
Мої дорогі друзі, ми повинні пам’ятати, що взяти на себе свій хрест також означає бути смиренними і довіряти Богу та Його безмежній мудрості. Ми повинні усвідомити, що Він знає про кожного з нас і про наші потреби. Також необхідно прийняти той факт, що Господній час відрізняється від нашого. Інколи ми прагнемо благословення і даємо Господу часові обмеження для його виконання. Ми не можемо обумовити нашу вірність Йому, встановлюючи граничний термін для отримання відповідей на наші забаганки. Коли ми це робимо, то стаємо схожими на скептичних нефійців зі стародавніх часів, які насміхалися зі своїх братів і сестер, кажучи, що вже минув час для виповнення слів, сказаних Самуїлом Ламанійцем, тим самим створюючи занепокоєння серед віруючих23. Нам потрібно довіряти Господу настільки, щоб бути спокійними і знати, що Він є Бог, що Він знає усе і що Він знає про кожного з нас24.
Недавно я мав можливість служити овдовілій сестрі на ім’я Франка Каламассі, яка страждає від виснажливої хвороби. Сестра Каламассі була першим членом Церкви у своїй сім’ї, хто приєднався до відновленої Церкви Ісуса Христа. Хоча її чоловік так ніколи й не охристився, він погодився зустрітися з місіонерами і часто відвідував Церковні збори. Незважаючи на ці обставини, сестра Каламассі залишалася вірною і виховала своїх чотирьох дітей в євангелії Ісуса Христа. Через рік після смерті чоловіка сестра Каламассі поїхала до храму разом зі своїми дітьми і вони взяли участь у виконанні священних обрядів та були запечатані разом як сім’я. Обіцяння, пов’язані з цими обрядами принесли їй багато надії, радості і щастя, які допомогли їй витерпіти випробування.
Коли почали з’являтися перші симптоми хвороби, її єпископ дав їй благословення. На той момент вона сказала своєму єпископу, що була готова прийняти волю Господа, показуючи свою віру бути зціленою, а також віру витерпіти свою хворобу до кінця.
Під час мого візиту, тримаючи сестру Каламассі за руку і дивлячись їй в очі, я побачив ангельське сяйво, яке осявало її обличчя, відображаючи її впевненість у Божому плані та її справжню яскравість надії на любов Батька і план для неї25. Я відчув її тверду рішучість витерпіти у вірі до кінця, взявши свій хрест, незважаючи на випробування, з якими вона стикнулася. Життя цієї сестри є свідченням про Христа, висловленням її віри і відданості Йому.
Брати і сестри, я хочу свідчити вам, що взявши наш хрест на себе і йдучи за Спасителем, нам потрібно наслідувати Його приклад і намагатися стати схожими на Нього26, терпеливо стикаючись з обставинами життя, заперечуючи і зневажаючи апетити тілесної людини і очікуючи Господа. Автор псалмів написав:
“Надійся на Господа, будь сильний, і хай буде міцне твоє серце, і надійся на Господа!”27
“Він наша поміч і щит наш”28.
Я свідчу вам, якщо ми йдемо слідами нашого Господаря і очікуємо на Того, Хто є головним цілителем нашого життя, то Він надасть нашим душам спочинок і зробить наші тягарі легкими29. Про це я свідчу у священне ім’я Ісуса Христа, амінь.