Як інтроверту пережити недільний день

Аспен Стендер

Євангелія---для всіх, і наші індивідуальні якості можуть зближувати нас.

Бувши підлітком, я ненавиділа церковні збори.

Я вірила, що євангелія була істинною, і знала: мені необхідно відвідувати церкву, щоб продовжувати духовно зростати. Але часто я відчувала себе неадекватною.

На мою думку, я не могла жити так, як цього очікував кожний від гідного члена Церкви (або як я думала, що кожний очікував від мене). Усі інші здавалися життєрадісними, комунікабельними, красномовними і завжди готовими свідчити або промовити молитву. А я? Я була тихою і в соціальних ситуаціях відчувала неспокій. Тому я не відчувала, що як член Церкви я є сяючим світлом.

Це правда, що дуже багато членів Церкви комунікабельні і сповнені ентузіазму. І хоч це й добре, та все ж довгий час я відчувала, що я, така тиха й замкнена в собі людина, не зовсім підходжу для всіх інших. Однак тепер я усвідомлюю, що це було дуже далеко від істини.

Усвідомлення допомогло мені чудово почуватися на зборах

Почавши навчатися в коледжі, я переїхала на нову квартиру, і моя сусідка по кімнаті познайомила мене зі своїми друзями у приході. Я відразу ж відчула, неначе належу до їхнього кола, бо вони виявляли любов до мене і прийняли мене як свою. Я відчула, що вони щиро хочуть ближче познайомитися зі мною. На мій подив, я відчула, що моє соціальне занепокоєння помітно зменшилося.

Я усвідомила, що це відчуття належності виникло у мене не від зміни обстановки, а від зміненої перспективи. Я дізналася: аби бути послідовницею Ісуса Христа, мені необовʼязково бути комунікабельною. У спокою є сила. У слуханні й роздумах є сила. Усвідомивши свої сильні сторони і розібравшись у своїх слабкостях, повʼязаних із соціальним занепокоєнням, я, інтроверт, знайшла той компромісний стан, який допоміг мені вижити---і навіть процвітати в євангелії.

Усі ми маємо сильні й слабкі сторони

З якоїсь причини Бог дав нам різні особливості характеру, сильні й слабкі сторони. Людям більш комунікабельним може бути легше брати участь в уроці і створювати у приході атмосферу єдності. А ті, хто більш замкнений у собі, переконано свідчать своїми діями та відданістю Ісусу Христу. Вони також можуть дуже добре допомагати іншим тихим людям.

Якщо ви інтроверт, знайте, що для вас у Церкві є важливе місце. І інтроверти, і екстраверти виявляють риси, притаманні Спасителю, які ми можемо використати, щоб наставляти одне одного в євангелії.

Не тільки для вас

Я поставила собі одне запитання---чому я поставила на перше місце саме відвідування церкви. Я приходила, щоб прийняти причастя, більше дізнатися про Ісуса Христа й бути гідною, щоб відвідувати храм. Але у Писаннях нам також сказано, що “тіло [Церкви] також має потребу в кожному членові, щоб усі могли наставлятися разом” (Учення і Завіти 84:110; див. також Ефесянам 4:12).

Хоч церковні збори живлять наші власні свідчення, я усвідомила, що церква---не тільки для мене. Ми індивідуально згадуємо Спасителя, коли приймаємо причастя, але ми наставляємося разом, коли беремо участь в цьому обряді як громада.

Я надто переймалася тим, що інші думали про мене, і недостатньо думала про той принцип, який повинен направляти нас у всіх наших думках і діях: про любов. Пророк Мормон написав: “Я не боюся того, що людина може зробити; бо досконала любов нехтує всяким страхом” (Мороній 8:16).

Та “досконала любов” приходить від Бога. Якщо ми відкриваємося, щоб відчути ту любов, то будемо менше боятися наших недоліків і того, що інші люди думають про нас, та менше перейматися своїми власними проблемами, а з більшою готовністю будемо виявляти доброту до інших людей, які відчувають себе чужими.

Робіть це одне за одним.

Виконання наших обовʼязків любити одне одного й ділитися євангелією означає, що нам потрібно встановлювати гарні стосунки з іншими людьми.

Ми можемо уникати переобтяження, зосереджуючись на більш змістовних стосунках з однією чи двома особами одночасно. Хоч під час Свого земного служіння Ісус Христос навчав, зцілював тисячі людей і служив їм, Він дотримувався такої моделі служіння людям: один за одним (див. 3 Нефій 11:15; 17:21).

Я зрозуміла, що я не повинна бути найкращим другом кожному або бути найпопулярнішою людиною у приході. Найважливішим є не кількість моїх соціальних контактів, а якість моїх стосунків. Замість того, щоб турбуватися про кожного одночасно, я кожного тижня в церкві просто зосереджуюся на спілкуванні з кимось одним.

Відвідувати церкву все ще буває непросто, але коли я легенько змушувала себе вийти зі своєї комфортної зони й подолати своє соціальне занепокоєння, то відчувала любов Спасителя до себе і всіх Його дітей. Я починаю знаходити своє місце. Я знаю, що отримала благодать завдяки Спокуті Ісуса Христа, щоб працювати над подоланням своїх слабкостей і використовувати свої сильні сторони для побудови Божого царства.