Натхнення на причалі

Афатія Сілага

Моя сім’я страждала, а мені потрібно було чекати на корабель чотири години, щоб дістатися додому. У мене був час помолитися.

Я був далеко від дому, на відстані подорожі кораблем, коли дізнався, що того дня в моїй сім’ї відбулася велика сварка. Дуже велика сварка.

Моя дружина розсердилася. Діти розсердилися. Усім було боляче. Я не знав, що робити.

Того дня я рано-вранці виїхав на робочій вантажівці з острова Уполу, Самоа, щоб сісти на пором до Саваї, Самоа. Ця подорож триває по кілька годин в кожному напрямку.

Після того як я поговорив зі своєю дружиною по телефону й почув роздратування у її голосі, то подумав про те, що мені важко буде повертатися додому з огляду на існуючу ситуацію. Я не знав, як міг допомогти загоїти стільки поранених сердець.

Я зупинився біля причалу й почав молитися. Наступі 4 години я сидів у вантажівці й молився за свою сім’ю, поки чекав на прибуття корабля.

Після довгої молитви я отримав чітке духовне враження. “Просто покажи своїм дітям, що любиш їх. Покажи їм любов. Скажи їм: “Я вас люблю, і Бог вас любить”.

У мене завжди були хороші стосунки з дітьми. Вони знають, що я їх люблю, і вони знають, як багато для мене значать. Однак завдяки одкровенню я чітко зрозумів, що показати їм ще більшу любов—це єдиний спосіб знову зблизити сім’ю.

Коли пізно ввечері того дня я приїхав додому, моя дружина все ще була засмучена. “Що ти збираєшся робити?”—запитала вона.

Я розповів їй про отримане одкровення. Я розповів їй, як відчув, що нам необхідно ще краще показати дітям свою любов до них. “Я впевнений, що то буде ключем до зцілення всіх поранених сердець”,—сказав я. Ми вирішили спробувати так зробити.

Того дня ми зазвичай проводили щотижневі сімейні наради. Однак через сварку більшість у сім’ї не хотіла проводити нараду того вечора. Ми з дружиною вирішили провести нараду, не зважаючи ні на що.

Спочатку всі мовчали. Я зрозумів, що того дня у моїй сім’ї було багато сліз і ображених почуттів.

Потім заговорила дружина. “Я просто хочу, щоб ви знали, як сильно я всіх вас люблю”,—сказала вона. Я спостерігав за зміною, яка відбулася в поведінці дітей. Всі спочатку сиділи на краю стільців. Але як тільки дружина почала пояснювати, як сильно любить їх, наші діти відкинулися на спинку стільців і розслабилися. Незабаром вони також висловили свої почуття. Я також сказав їм, як сильно їх люблю і який радий, що ми—одна сім’я.

Це вирішило всю проблему. То було неймовірно. Увесь гнів пішов з нашого дому, і ми могли залагодити тріщини.

І зараз моя сім’я не є досконалою. Але ми дуже любимо одне одного. І ми приділяємо час одне одному. Коли йдеться про те, щоб рано встати, аби разом почитати Писання, разом піти до церкви, пограти в баскетбол, поїсти чи просто послухати музику, ми докладаємо всіх зусиль, щоб робити це згуртовано.

Завдяки цьому ми з дружиною краще, ніж будь-коли, знаємо, як важливо виявляти любов до наших дітей.

Уроки від цього батька

Брат Сілага зрозумів, що він не зможе вирішити цієї проблеми самостійно. Він молився годинами, щоб отримати одкровення щодо того, як допомогти сім’ї.
Сім’я Сілага зосереджує свою домівку на Ісусі Христі. Попри напружений графік, вони рано будять сім’ю, щоб вивчати Писання. Вони щотижня проводять сімейну нараду. Вони ходять до церкви. Вони роблять усе можливе, щоб благословення євангелії проливалися в їхню домівку й сім’ю.
Брат Сілага радиться зі своєю дружиною перед тим, як поговорити з дітьми про сварку.
Брат і сестра Сілага регулярно говорять своїм дітям, як сильно люблять їх.
Сім’я Сілага працює разом, але разом також і розважається. Вони є втіленням поради, даної старійшиною Дітером Ф. Ухтдорфом, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів: “У сімейних стосунках слово любов насправді звучить так: ч-а-с, час. Ключ до гармонії в домі—приділяти одне одному час” (“Про найважливіше” Ліягона, лист. 2010, сс. 22–22).