Мій острів віри
Ілюстрація Аллена Гарнса
Коли я зростала на острові Робінзона Крузо, що знаходиться на відстані 670 км від узбережжя Чилі, мої батьки навчили мене, моїх братів і сестер віри і наполегливості.
Один з незабутніх уроків стався в одну з неділь під час проливного дощу. Мої батьки знали, що вони мають зобов’язання перед Господом і повинні його дотримуватися—ходити до церкви. Наші парасольки були поламані, тож у нас були лише куртки й чоботи, щоб захиститися від зливи. У мами виникла ідея накрити нас пластиковими мішками для сміття. Нас не бентежило те, що ми були єдиними людьми, які йшли вулицею під дощем. Ми знали, що робимо те, чого очікував від нас Господь.
Коли ми прибули в будівлю, яка використовувалася як каплиця, ми зрозуміли, що будемо єдиними, хто того дня туди прийшов. Багато неділь були схожими на цю. Мій батько служив президентом філії і часто проводив збори, на які приходили лише діти й кілька сестер Товариства допомоги. Він також благословляв і розносив причастя.
Я сумую за тими днями, коли ми ходили до церкви всією сім’єю. Те, як ми разом співали гімни і більше пізнавали Небесного Батька і Його Сина Ісуса Христа, залишило незабутні спогади. Моє серце й досі на острові Робінзона Крузо. Усі мої дитячі спогади, у тому числі навчання євангелії, яке проводили мої батьки, пов’язані з тим островом.
Оскільки на острові було лише кілька членів Церкви, ми не мали програм чи ресурсів, якими насолоджується багато членів Церкви. Але мої батьки навчали нас ходити до церкви, молитися і читати Писання. Я знаходила силу й скерування, коли читала Писання й отримувала особисте одкровення. Мені особливо запам’яталася одна неділя, коли я отримала підтвердження про служіння на місії.
Коли я навчалася в коледжі у Вінья-дель-Мар, Чилі, то згадувала, як батьки ходили зі мною пішки до церкви в сонячну погоду, в дощ, град і у вітряну погоду. Кожної неділі ці спогади спонукали мене вставати з ліжка, готуватися і йти до церкви—незалежно від того, що відбувається за вікном.
Євангелія Ісуса Христа була центром мого життя в дитинстві, під час служіння на місії і зараз, коли я стала дружиною і матір’ю. Тепер, коли у мене власна сім’я, ми з чоловіком передаємо своїм дітям приклад віри моїх батьків.