Світло, яке нас захищає
Водій не виходив зі своєї вантажівки, однак я знаю, що він приїхав захистити нас.
Холодного зимового лютневого вечора я разом з двома дітьми і моєю матір’ю Джо-Енн прямувала в Айдахо. Упродовж восьмигодинної подорожі нам необхідно було проїхати два гірські перевали. О цій порі року погода буває жахливою.
Ми щойно виїхали з Бейкер-Сіті, шт. Орегон, як почався снігопад. Ми їхали, а сніжинки ставали все більшими і більшими. За кілька хвилин, якраз на гірському перевалі, я вже нічого не бачила перед собою, тож з’їхала на узбіччя і зупинилася. Я молилася Небесному Батькові, щоб Він допоміг мені довезти мою сім’ю до безпечного місця. Після молитви за нами, на відстані кількох сантиметрів від бампера моєї автівки, зупинився напівпричіп.
Водій не виходив зі своєї вантажівки, і я ніколи не бачила його обличчя. Але в ту мить я знала, що він приїхав захистити нас. Зупинившись за нами, він увімкнув сигнальні вогні, аби застерегти інших водіїв, що ми стоїмо на узбіччі. Коли я нарешті набралася сміливості продовжити подорож, ми виїхали на дорогу за іншим напівпричепом, а той перший рухався позаду нас. Ми їхали між двома вантажівками, а вони виводили нас з небезпеки.
Коли ми проїхали гірський перевал, сніг перейшов у дощ. Я хотіла подякувати водієві, що їхав за нами, але як тільки ми подолали перевал, я його вже не змогла побачити. На той час я знала, що все буде добре і що ми дістанемося додому живі й здорові. Так і сталося.
Ще ніколи в житті я не була така налякана. Я вдячна, що Небесний Батько послав своїх ангелів-охоронців захистити нас, допомогти подолати наші тривоги і дати необхідну мені силу і сміливість довезти свою сім’ю додому.
Як не дивно, я є дочкою водія вантажівки. Небесний Батько відповів на мою молитву, пославши захисників у вигляді водіїв вантажівок. Того вечора моє свідчення дуже зміцнилося—не лише завдяки молитві, але й завдяки усвідомленню того, що Він з нами завжди й навіки.