Зберігати віру в похилому віці
Мій вірний радник
Коли йшлося про служіння, вік ніколи не був перешкодою для Ларрі.
Ілюстровано Керолайн Віббет; фотографія надана з люб’язного дозволу сім’ї Морган
Коли моя сім’я знову переїхала до містечка, в якому я зростав, ми помітили, що багато чого змінилося. Колись у цьому районі оселилося багато молодих сімей, але тепер тут жило багато вдів та вдівців, батьків, чиї діти виросли і переїхали, і невелика кількість молодих сімей, кількість яких постійно зростала, коли з’являлися вільні будинки.
Через зміни, спричинені кількісним складом мешканців, межі приходу було змінено. Частини трьох приходів об’єднали в один приход, і мене покликали єпископом. У мене було кілька днів, щоб подумати, кого покликати радниками. Перше ім’я спало на думку швидко і Дух його підтвердив. Але я не був настільки ж упевненим щодо того, хто має бути другим радником.
Я подумав про кількох чоловіків молодшого віку у новому приході, однак не знав їх досить добре. Мені здавалося, що вони більш потрібні в Товаристві молодих чоловіків.
Я знав одного чоловіка старшого віку, Ларрі Моргана, який уже довгий час жив у цьому районі. В дійсності, він був провідником молоді у мої підліткові роки. Зараз йому було 76. Я відчув спонукання поговорити з ним. “Можливо, він допоможе мені краще познайомитися з тими, кого я ще не знаю”,—подумав я.
Він стояв біля будинку, коли я під’їхав до нього, і не сказавши й слова, я знав, що Ларрі має бути другим радником. Я кілька хвилин поговорив з ним; після цього повернувся додому і відразу ж зателефонував президенту колу. Тієї ж неділі єпископат було підтримано, а Ларрі був у ньому другим радником.
У Ларрі був тихий голос, його рухи були неквапливими, втім, коли він промовляв, люди слухали. Він також мав непохитну віру в Господа. Невдовзі я навчився довіряти його пораді.
“Ми їх відвідаємо”
Домашні вчителі (яких сьогодні називають братами-служителями) чудово працювали, відвідуючи вдів і вдівців та повідомляючи єпископат, що відбувалося в житті тих людей. Зараз багато обов’язків за їхнє благополуччя покладено на кворум старійшин і Товариство допомоги. Але в той час я відчував на собі обов’язок також відвідувати їх. Тож я спробував дзвонити одному чи двом людям кожного тижня. Такими темпами мені знадобився б цілий рік, щоб поговорити з усіма ними. Оскільки у мене була молода сім’я, якій також необхідно було приділяти час, я був на межі своїх фізичних можливостей.
Я поговорив про це під час зборів єпископату, і Ларрі запропонував ідею.
Ларрі та Елізабет Морган
Ілюстровано Керолайн Віббет; фотографія надана з люб’язного дозволу сім’ї Морган
“Ми з моєю дружиною могли б допомогти,—сказав він.— У нас багато вільного часу. Покладаймося на домашніх учителів, однак ми з Елізабет можемо відвідувати тих, хто потребує трохи більше уваги. Ми передамо їм, що ви про них піклуєтеся”.
Після цього мій вірний радник і його дружина відвідали багатьох людей і підбадьорили багато душ. Вони надзвичайно полегшили моє навантаження.
“Скільки років пророкові?”
Якось у нашому приході необхідно було покликати вчителя євангельського вчення у Недільній школі. Ми єпископатом молилися і обговорювали багато імен з президентом Недільної школи. Однак не відчули підтвердження що саме маємо робити. І знову Ларрі подав ідею. “Може Ілу Гібб?” Ілі було за 70, але ми всі відчули, що вона буде гарним учителем. Президент Недільної школи погодився.
Сестра Гібб засміялася, коли ми з Ларрі запропонували їй покликання. “Я вже стара,—сказала вона.— Дайте мені спокій”.
Коли у відповідь Ларрі сказав: “Сестро Гібб, а скільки років …”,—я подумав, що він хоче вказати на себе, як на приклад. Однак ні. Він з добротою сказав: “А скільки років пророкові?” У той час Президент Гордон Б. Хінклі (1910–2008) щойно став президентом Церкви у віці 84 років.
“Я розумію, до чого ви хилите,—відповіла Іла.— Мабуть ми ніколи не надто старі, щоб служити”. Наступні три роки вона була чудовим учителем євенгельського вчення.
Зараз мені 69 років, і я часто згадую про Ларрі та про віру, з якою він прийняв покликання служити радником у єпископаті у віці 76 років. Думаючи про його служіння, я відчуваю натхнення, коли розмірковую над тим, що я ще можу зробити багато чого і що багато хто з нас, кому 60, 70, 80 років, також може,—продовжувати будувати царство Боже.