Дорослій молоді
Бачити в собі хороше
Автор живе в шт. Юта, США.
Яке визначення ви б дали дару проникливості? Донедавна я абсолютно не усвідомлювала одного з важливих аспектів цього дару.
Фотоілюстрація від Getty Images
Більшу частину свого життя я вважала, що суть дару проникливості полягає в здатності розрізняти між правильним і неправильним, між істиною і помилкою. І хоча це дуже важлива сторона цього дару, нещодавно я дізналася, що є дещо більше.
Я віднайшла скарб у посиланнях до одного виступу, виголошеного на квітневій генеральній конференції 2020 року. Промовець цитував президента Стівена Л. Річардса (1879–1959), колишнього першого радника у Першому Президентстві, який сказав: “Вищий ступінь проникливості—це той, який розрізняє в інших і відкриває для них кращі риси, те хороше, що в них є”1.
Хіба це не звучить поетично?
Святий Дух може допомагати нам розкривати все те добре в інших людях, що в них є. Істина, яку містить це висловлювання, була для мене такою чудовою, що захотілося дізнатися про неї більше. Я дізналася, що старійшина Девід А. Беднар, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, також навчав того, що дар проникливості допомагає нам “знаходити і виявляти те хороше, що може приховуватися в нас”2.
Коли я зробила це відкриття, то зрозуміла, якою важливою є ця складова дару проникливості. Нам необхідно знаходити хороші якості в собі, аби їх розвивати. Якщо ми так робимо, то в своїх відчуттях і вчинках будемо більше схожими на Божих дітей, якими ми в дійсності є (див. Псалми 81:6; Moсія 5:7; Moроній 7:19).
То як же ми можемо почати відшукувати все добре в собі? Ось кілька способів, як можна почати.
Зосереджуватися на тому, щоб за допомогою своїх сильних якостей благословляти інших
Однією з доктринальних істин є та, що кожен має певні дари від Бога (див. Учення і Завіти 46:11)—і розмірковувати над ними не буде марнуванням часу. Насправді Господь просить це робити! З Писань ми дізнаємося, що слід “прагн[ути] щиро найкращих дарів, завжди памʼятаючи, для чого їх дано” (Учення і Завіти 46:8; курсив додано).
Коли ми краще усвідомлюємо свої дари чи таланти, нам слід шукати способів використовувати їх для служіння іншим людям.
Один зі способів визначити свої дари—це запитати у людей, яким ви довіряєте! Запитайте у них, якими є ваші сильні сторони. Якщо ви схожі на мене, то вам це може здаватися дивним. Однак пам’ятайте, тут не йдеться про марнослав’я; це питання пошуку того, які з ваших особистих рис або якостей ви можете запропонувати братам і сестрам у світі (див. Мосія 8:18).
Наприклад, одна добра сусідка якось сказала мені, що в мене дар допомагати людям почуватися невимушено. Замість того, щоб злегковажити цими словами, поставившись до них, як до простого вияву ввічливості, я почала приділяти увагу цьому дару. У процесі я зрозуміла, що Небесний Батько може допомогти мені застосовувати вміння спілкуватися, щоб підтримувати інших людей і благословляти не лише себе, але і їх.
Знаючи про свої дари, ви можете свідомо застосовувати їх, щоб благословляти інших (див. Учення і Завіти 82:18).
Вивчати патріарше благословення
Фотографія Джудіт Енн Бек
Патріарші благословення є також хорошим джерелом, що допоможе побачити наші унікальні, дані Богом дари. Старійшина Ларрі Р. Лоуренс, почесний сімдесятник, сказав: “Дух може показати нам наші слабкості, але Він також здатен показати нам наші сильні риси. … Коли ми читаємо наші патріарші благословення, то отримуємо нагадування, що наш Небесний Батько знає наш божественний потенціал”3.
Вивчення патріаршого благословення допомагає вам зосереджуватися на розвитку тих якостей, які допоможуть вам сягнути свого потенціалу.
Що стосується мене, то я завжди уявляла ідеальну матір, якою колись стану. Навіть не усвідомлюючи, я зациклилася на ідеї, що хороша мати—струнка, організована і гарна, а її булочки з корицею—предмет заздрощів для всіх сестер Товариства допомоги. І хоча в усьому тому немає нічого поганого, вивчаючи патріарше благословення, я дійшла висновку, що Господь більше переймається тим, аби я була доброю і милосердною матір’ю. Я маю найбільше працювати саме над цими, притаманними Христу, якостями.
Згадувати і роздумувати під час причастя
Фотографія Джеррі Гарнса
Причастя—це час думати про Спасителя. Це також час поміркувати над тим, чи у своєму розвитку ви стаєте схожими на Нього. У процесі вдосконалення своїх вроджених хороших якостей буде корисно кожного тижня оцінювати свої досягнення, набутий досвід і спілкування з людьми. Це допоможе вам помічати ті моменти, коли ви застосовували свої дари.
Президент Герні Б. Айрінг, другий радник у Першому Президентстві, сказав: “Якщо ви аналізуєте своє життя під час обряду причастя, то я сподіваюсь, що ваші думки зосереджуються не лише на тому, що ви зробили неправильно, але також і на тому, що ви зробили правильно—на тих моментах, коли ви відчували, що Небесний Батько та Спаситель задоволені вами. Ви навіть можете приділити якусь мить під час причастя, щоб попросити Бога допомогти вам це побачити”4.
Ось кілька запитань, які ви можете поставити Богові під час причастя:
-
Як я наслідував/ла приклад Христа цього тижня?
-
Кому я служив/ла?
-
Коли я відчував/ла Духа цього тижня? Чому?
-
Яку рису Христа я намагаюся розвивати? Що мені вдалося?
-
Чи мені потрібна допомога, про яку маю просити в молитві?
-
Чи є хтось, кого мені слід простити?
-
З якою проблемою, великою чи малою, Небесний Батько та Ісус Христос допомогли мені справитися цього тижня?
Коли я розмірковую про доброту Бога і аналізую своє життя під час причастя замість того, щоб зосереджуватися на самих лише помилках та недоліках, я здатна більше покладатися на Нього.
Звеличувати своє покликання
Ми отримуємо покликання з певною метою, навіть якщо ми спочатку й не знаємо з якою.
Одного разу мене покликали в президентство Товариства допомоги в моєму приході для дорослої молоді. Я з радістю почала служити. Але через кілька місяців я занепала духом. Я не помічала, щоб люди, яким я намагалася служити, духовно зростали. Здавалося, що мої зусилля завести розмову і потоваришувати залишалися марними.
Одного разу в неділю у мене було таке відчуття, ніби мені не вистачає духовних дарів, які допомагають людині добре служити. Того дня під час причастя я просила в молитві про те, щоб відчути запевнення в своїй спроможності служити у тому покликанні. Я відчула спонукання попросити благословення священства.
Я зустрілася з єпископом і, коли він поклав руки мені на голову, найпершими його словами були такі: “Heбесний Батько вдячний за ту доброту, яку ви виявляєте іншим”.
Я сповнилася Духом і відчула впевненість, що Господь задоволений моїми зусиллями. Я відчула, що дійсно маю частку дарів, необхідних для служіння з любов’ю. Просто я зосереджувалася не на своїх досягненнях, а на невдачах.
Ваші покликання є чудовою нагодою знаходити і застосовувати свої духовні дари.
Ви можете почати зараз
Вам не потрібно чекати, щоб розпочати в собі пошуки хороших якостей.
Президент Дітер Ф. Ухтдорф, у той час другий радник у Першому Президентстві, сказав:
“Іноді ми відчуваємо розчарування, тому що ми не є “більш” якимись—більш духовними, шанованими, розумними, здоровими, багатими, дружніми чи здібними. …
Протягом свого життя я пізнав, що нам не потрібно бути “більш” якимись, щоб почати ставати такою людиною, якою Бог призначив нам стати”5.
Ми можемо почати з молитви. Скажіть Небесному Батькові, що зараз відчуваєте і що хочете відчувати до себе. Зосередьте своє прохання на тому, щоб з допомогою дару проникливості ви могли помічати притаманні вам хороші якості. Завдяки таким молитвам я переживала найкращі у своєму житті моменти. Я впевнена, що Небесний Батько палко бажає нам допомогти бачити все, що Він бачить.
Оскільки за своєю сутністю ми є дітьми Бога, наша доля—велична (див. Учення і Завіти 78:17). Завдяки дару проникливості ми можемо самі про це дізнатися.