Місцеві сторінки
Храм—найчистіше місце на землі
2018 рік став для нашої сім’ї драматичним: у червні пішов за завісу мій чоловік. Ця втрата була дуже важкою, несподіваною та невчасною. Залишилися нереалізованими спільні та особисті плани. Але життя є життя. Віра в Бога і знання, отримані мною в Церкві, вселили у моє серце смирення й надію, яка спиралася на тверду основу: у 2003 році ми уклали шлюб на вічність у храмі в Стокгольмі, Швеція.
У перші дні після смерті чоловіка я отримала тверде свідчення про те, що він живий, що він зі мною. Хтось із носіїв священства сказав мені, що як храмовий працівник він уже приступив до роботи. Востаннє ми з чоловіком були удвох в чудовому храмі в Києві. І мене охопило нездоланне бажання поїхати туди, і мені прийшла фантастична ідея, що там я зустріну, відчую свого Славу. На жаль, я розуміла, що мої мрії схожі на маніловські: матеріальне становище було складним, а сімейна ситуація нестабільною. Нікому, крім Бога, я не розповідала про свою ідею. Молитви, уявні подорожі храмом, уявна присутність на сесіях та у целестіальній кімнаті, згадування про обряди священства заповнили моє життя, моє серце. І раптом прийшла несподівана допомога від невідомого добродійника. Звідки він дізнався про глибинне бажання мого серця? Я чітко побачила в цьому руку Бога.
У поїздці до храму, що відбулася в листопаді 2019 року, я була одна з Москви. Скільки ж було перешкод на моєму шляху! Однак у потрібний час я опинилася у храмі. Швидше, туди! Служити тим, хто не може сам отримати вхідний квиток у вічне життя, хто не може взяти участь у запечатанні свого шлюбу, своєї сім’ї.
З першого ж дня служіння у храмі я відчувала присутність свого чоловіка. На всіх сесіях та в целестіальній кімнаті ми були разом. Моє серце було переповнене вдячністю Батькові Небесному та Ісусу Христу за те, що вони привели мене до нашої Церкви, за душевний спокій у важкі дні. Як хочеться допомогти всім людям, які відчувають скорботу, втративши своїх близьких! Постійне відчуття присутності мого чоловіка насторожило мене: щось я, мабуть, роблю не те. Якось увечері в готелі я розмовляла із сестрами. Я зізналася: “Не знаю, чи то я ніяк свого чоловіка не відпущу, чи то він мене, але він увесь час зі мною”. Одна чудова сестра з Волгограда так відповіла на моє запитання: “Що означає “не відпускає?” Ви обоє працюєте: ти по цей бік завіси, він—по той”. Як мені були потрібні ці слова! Я повернулася у Москву, а чоловік залишився служити у храмі.
Після тієї поїздки у храм якось дивовижно і дуже швидко вирішилося багато побутових і духовних проблем, з якими я неодноразово зверталася до Бога. Після відвідування храму я знову перечитала мої улюблені два розділи з книги пророка Огія. Там є такі слова: “Звертаєтеся до численного, та виходить ось мало… Защо? питає Господь Саваот,—за храм Мій, що збурений він, а ви кожен женете до дому свого” (Огій 1:9).
Дорогі брати і сестри! Прагнімо відвідувати храм—найчистіше місце на землі. Там ми отримуємо втішення, настанови та свідчення, які неможливо отримати в інших місцях. Святі в Росії палко моляться, щоб у нашій країні швидше з’явився храм, який, напевно, буде благословенням не тільки для членів Церкви, але й для всієї країни.