“Він начистив наше взуття”, Ліягона, жовт. 2022.
Голоси святих останніх днів
Він начистив наше взуття
Подібне до Христового служіння Паоло навчило мене про дар Спасителевої Спокути у такий спосіб, що назавжди залишив незабутній спогад у моїй душі.
Коли я служив місіонером у Південній Сальвадорській Бразильській місії, вісім місіонерів нашого району зазвичай всі разом їли в домі Паоло, члена приходу Ітапуа. Ми їли в одній і тій самій сім’ї у певний день тижня.
В один з днів ми їли в домі Паоло разом з його дружиною і дочкою. Увесь тиждень лили дощі, тож по вулицях текли ріки води. Дім Паоло був скромним. У ньому була бетонна підлога, яка з часом стала ніби полірована. В домі не було достатньо меблів для всіх восьми місіонерів, тому більшість з нас сиділа на підлозі.
Паоло був наверненим до Церкви і не мав можливості служити на місії. Коли ми поїли, він запитав нас, де ми будемо проповідувати після обіду. Ми сказали, що йдемо в офіс місії на нашу регулярну співбесіду з президентом місії.
“Старійшини,—сказав він, дивлячись на наше забризкане брудом взуття,—ви не можете зустрічатися з президентом місії в таких черевиках!”
Він пішов у свою спальню і повернувся з майже порожньою коробочкою вакси. Потім він став навколішки на підлогу й почав начищати наше взуття.
Як міг цей чоловік, який уже пішов на таку велику жертву, годуючи вісьмох місіонерів кожного тижня, ще й начищати наше взуття? Я був майже останній і вирішив чемно відмовитися, коли настане моя черга. Однак, коли він узяв моє взуття, я зрозумів, що якщо відхилю його жертву, це ніби я відмовлюся від священного дару, запропонованого по-справжньому смиренним чоловіком.
Завдяки подібному до Христового служінню Паоло я відчув, що в моєму серці палає радість кожного разу, коли я про нього думаю. Він навчив мене про дар Спасителевої Спокути у такий спосіб, що назавжди залишив незабутній спогад у моїй душі.
Ісус Христос перестраждав великий біль за кожну людину. Коли ми охоче приймаємо Його жертву заради нас, каємося у гріхах і йдемо за Ним, наша любов до Нього зростає (див. Учення і Завіти 88:33). Ми повною мірою осягаємо Його любов до нас, коли приймаємо те, що Він вільно дає всім смиренним і терпеливим.