Переобтяжені? Зосередьтеся на Христі

Вікторія Пассі

Співробітниця редакції церковних журналів

Коли мої обов’язки в Церкві почали здаватися виснажливими, Христос змінив моє серце й допоміг зрозуміти принципи Його євангелії.

Якби мені потрібно було підсумувати останні п’ять років одним словом, я б назвала їх виснажливими. Усе здавалося надмірним,зокрема і мої обов’язки у Церкві. Мені було важко сказати, про що я дійсно маю піклуватися або куди мені спрямувати свою обмежену енергію.

Президент Рассел М. Нельсон мудро радить нам “привернути [своє] серце, розум і душу до нашого Небесного Батька та Його Сина, Ісуса Христа”¹ у часи випробувань.

Коли я прагнула застосувати цю пораду в своєму житті, то спочатку почувалася ще більше переобтяженою, вважаючи, що мені необхідно досконало виконувати кожну настанову, аби мої зусилля привели до певного результату. Однак Дух лагідно нагадав мені, що “не обов’язково, щоб [ми] бігл[и] швидше, ніж [нам] під силу” (Moсія 4:27). Я зрозуміла, що необхідно в першу чергу зосередитися на головному—на Христі.

Пророк Джозеф Сміт навчав: “Фундаментальними принципами нашої релігії є свідчення апостолів і пророків стосовно Ісуса Христа, що Він помер, був похований і піднявся на третій день і вознісся на небеса. А все інше, що стосується нашої релігії, є лише додатком до цього”².

Зміцнюючись у розумінні Христа, я змогла поглибити своє свідчення про Його основні євангельські вчення. Це допомогло мені зрозуміти, чому кожна дана нам заповідь або порада вказує на Христа.

Зрозуміти Христа

У притчі про таланти (див. Матвій 25:14–30) господар, перш ніж вирушити в довгу мандрівку, дав трьом слугам частку своїх статків. Коли він повертається, то дізнається, що двоє слуг застосували свої таланти—і отримали благословення, в той час як третій слуга заховав свій талант—і його було відкинуто.

Ми можемо запитати у себе, як слуги знали, що робити з талантами, які їм було дано. Усі троє мали “спроможність” (Maтвій 25:15) і знали, як застосувати свої таланти, але третій вирішив не використовувати свої знання. Він зрозумів своє завдання, але, можливо, він не зрозумів свого господаря.

Коли ми маємо тверде розуміння Христа, нам не потрібно “наказувати в усьому”, однак ми будемо знати Христа і Його вчення достатньо добре, аби “робити багато чого за своєю власною вільною волею, і вершити багато праведності” (Учення і Завіти 58:26–27). Часто чим більше ми Його знаємо, тим більше наші вчинки будуть відображати Його волю для нас.

Господь сподівається, що ми скористаємося своїми здібностями, аби дізнаватися про Нього і наслідувати подібну до Христової поведінку в своєму житті—по суті, Він сподівається, що ми станемо такими, як Він³.

Дізнаватися від Нього

Дізнаватися про Христа—це завдання на все життя, і Він підтримує нас на кожному кроці. У сфері освіти є поняття під назвою від простого до складного. Учителі використовують це поняття, щоб допомагати студентам здобувати глибше розуміння і ставати більш незалежними в процесі навчання⁴. Подібним чином ми можемо сказати, що Христос, як Взірцевий Учитель, використовує принцип “від простого до складного”, щоб допомагати нам зростати в Його євангелії та “навч[атися] від [Нього]” (Maтвій 11:29; див. також вірш 28; Учення і Завіти 19:23).

Як учні Ісуса Христа ми постійно поглиблюємо своє розуміння того, що ми знаємо, і збільшуємо своє знання “рядок за рядком, приписання за приписанням” (2 Нефій 28:30). Коли ми краще починаємо розуміти Христа, Він може довіряти нам, надаючи подальше знання, “бо тому, хто сприймає, Я дам більше” (2 Нефій 28:30).

Згадайте, як нас навчали в дитинстві. Малі діти потребують постійних нагадувань. Це допомагає їм краще розуміти, чого їхні батьки їх уже навчили. На ігровому майданчику малюку, можливо, десять разів доведеться нагадати, що не слід брати бруд до рота. Втім, поки вони зростають і дорослішають, поглиблюється їхнє розуміння тих принципів, а їхні батьки можуть допомагати їм дізнаватися про щось нове.

Будуть випадки, коли ми забуватимемо і нас доведеться навчати чомусь знову, але в цьому й полягає принцип “від простого до складного”—ми всі учні й нам потрібна допомога Взірцевого Учителя. Христос здійснив Спокуту, аби зі смиренням і вірою ми могли повернутися до Нього, через покаяння, а потім знову навчатися.

Дотримуватися Його заповідей

Навчаючи, Небесний Батько та Христос скеровують нас на шляху до праведного життя. Іноді скерування містить конкретні настанови, яких нам слід дотримуватися. Ми можемо вважати ці настанови від Христа складовою навчального процесу від простого до складного—конкретними інструкціями, що допомагають нам краще розуміти євангельські принципи, що в них містяться.

Розгляньмо, наприклад, євангельський принцип скромності. У брошурі Заради заради зміцнення молоді міститься дуже конкретне, практичне визначення нескромного одягу: “будь-який одяг, який щільно прилягає до тіла, є прозорим або надто відкритим”⁵. Якщо ми будемо виконувати цю настанову, це допоможе нам зміцнити своє розуміння всього, чим насправді є скромність—смиренням, порядністю і “прославля[нням] Бога” (1 Коринтянам 6:20)⁶—поки наші серця не зміняться, а у своїх вчинках ми не наблизимося до Христа настільки, що це стане нашою другою натурою.

Коли після такої зміни мислення я поглянула на весь перелік справ, які маю здійснити в євангелії, моє глибоке відчуття переобтяженості почало переростати на відчуття віри. Мої тягарі полегшилися, коли я звертала увагу на основоположні євангельські принципи, що лежать в основі кожної справи з мого переліку чи заповіді. Десятина навчила мене про застосування закону посвячення у своєму житті. Щотижневе відвідування церкви для того, щоб причаститися, перетворилося на урок зі Спасителевої Спокути. Раптом я відчула, що Божі закони в моєму житті містять дух, а не лише букву.

Дати Йому змінити наші серця

Коли ми зосереджуємося на Спасителі й дозволяємо Йому змінювати наші серця, образ Бога буде “вигравійовано на [наших] обличчях” (Aлма 5:19). Він хоче, аби ми не лише йшли за Ним, але і стали такими, як Він, думали і діяли так, як це робив би Він, аби пізнати Його.

Як міг останній слуга у притчі про таланти (див. Матвій 25:14–30) заявляти, що він знає свого господаря, якщо він робив протилежне його волі? Він міг розуміти свого господаря дуже поверхнево, вважаючи його “тверд[ою] людиною” (Maтвій 25:24), у той час як “добр[і] і вірн[і]” (Maтвій 25:21) розуміли глибинну суть свого господаря.

Аби по-справжньому пізнати Небесного Батька і Спасителя до глибини Їхньої суті, нам необхідно поглиблювати своє розуміння Їхніх основоположних євангельських принципів. Христос навчав кількох із цих основоположних принципів в Іван 3:3–21, зокрема про Його Спокуту і Божу любов до нас. Ми більше дізнаємося з двох великих заповідей—любити Бога і любити своїх ближніх, як себе (див. Матвій 22:37–39).

Усі заповіді й наші завіти та покликання в євангелії можуть скеровувати нас до цих основоположних принципів, які в свою чергу, вказують на Христа. Поміркуйте, як інші вчення допомагають нам краще зрозуміти важливі істини євангелії. Чого навчає вас причастя про Божу любов до вас? Чого служіння навчає вас про вашу любов до Бога?

Зосереджуватися на Ньому

Коли ми дивимося на заповіді й на свої обов’язки учнів Христа лише як на незручності, наше відчуття переобтяженості може викликати сумнів у тому, що виконання тих заповідей і обов’язків варте зусиль. Якщо ми маємо подібні настрої, то почнемо відчувати гіркоту й вважати заповіді обмежуючими й несправедливими. Однак розуміння плану щастя, центром якого є Ісус Христос, допомагає нам зосереджуватися на причині всього, що Господь просить нас робити, і це може перетворювати наші рутинні обов’язки на значущі (див. Aлма 12:32).

Коли здається, що неможливо зрозуміти, що є важливим або гідним наших обмежених сил, давайте “скористає[мося] принаймні частинкою віри” (Aлма 32:27) в те, що Христос—це дорога, і шлях завітів веде нас до Нього. Давайте “зроби[мо] дослід над [Його] словами, … навіть якщо [ми] не може[мо] нічого, окрім того, щоб мати бажання повірити” (Aлма 32:27). Якщо ми так вчинимо, то зможемо побачити, що Спаситель знаходиться в основі усього—можливо, навіть того, що вам важко робити в євангелії. А якщо все це спрямовує нас до Христа, Його викупительної жертви і Його Воскресіння? А якщо все це вказує на Його любов і любов Небесного Батька до нас?

Коли фундаментом мого свідчення став Христос, тягар виснаженості полегшав. Я й досі іноді буваю переобтяженою, але, зосередившись серцем на Ньому, я змогла зрозуміти, що варте найбільших моїх зусиль, як велике, так і незначне, аби кожного дня наближатися до Нього.