Крок 1

Чесність

Ключовий Принцип: Визнайте, що ви, особисто, безсилі перед своїми згубними звичками і що ви втратили контроль над своїм життям.

Для багатьох з нас згубна звичка почалася з цікавості. Дехто з нас призвичаївся до неї через виправдану потребу в наркотичних ліках або через вчинення свідомого бунту. Багато хто з нас стали на цей шлях ще майже дітьми. Якими б не були початковий мотив і обставини, ми невдовзі відкрили для себе, що згубна звичка полегшувала не лише фізичний біль. Вона викликала збудження або притупляла болісні почуття чи неприємний настрій. Вона допомагала уникати проблем, що стояли перед нами—або ми так вважали. Деякий час ми почувалися вільними від страху, хвилювань, самотності, розчарування, жалю чи нудьги. Але оскільки життя сповнене обставин, що викликають ці почуття, ми поринали у свої згубні звички все глибше і частіше. Тож більшість з нас не побачили і не визнали, що втратили здатність чинити опір і спроможність звільнитися самотужки. Старійшина Рассел М.Нельсон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, зауважив: “Згодом згубна звичка підкорює свободу вибирати. Через хімічні ланцюги людина може буквально втратити власну волю” (in Conference Report, Oct. 1988, 7; or Ensign, Nov. 1988, 7).

Люди, які призвичаїлися до згубних звичок рідко визнають, що потрапили у залежність. Щоб заперечити серйозність нашого становища та уникнути розкриття і наслідків нашого вибору, ми намагалися мінімізувати або приховати нашу поведінку. Ми не усвідомлювали, що обманюючи інших людей і себе, ми все глибше поринали в залежність. У міру зростання нашого безсилля перед залежністю, багато з нас знаходили вади у членів сім’ї, родичів, провідників Церкви і навіть у Бога. Ми заганяли себе все більше і більше в ізоляцію, відокремлюючись від людей і, в особливості, від Бога.

Коли, потрапивши у залежність, ми вдавалися до обману і приховування, сподіваючись вибачити себе чи звинуватити інших—ми духовно слабли. Із кожним нечесним вчинком, ми зв’язували себе “льняними мотузками”, які невдовзі стали міцними як ланцюги (див. 2 Нефій 26:22). Тоді настав час, коли нас було поставлено перед реальністю. Ми більше не могли приховувати своїх згубних звичок, знов вдаючись до обману чи кажучи: “Це не так вже й погано!”

Близька людина, лікар, суддя або провідник Церкви сказали нам правду, якої ми більше не могли заперечувати—згубна звичка руйнувала наше життя. Поглянувши чесно у минуле, ми визнали, що жоден спосіб, до якого ми вдавалися самотужки, не спрацював. Ми визнали, що лише ще глибше поринули у залежність. Ми визнали, наскільки сильно згубна звичка зруйнувала наші стосунки і вкрала у нас будь-яке почуття гідності. Саме тоді ми зробили перший крок до свободи і уздоровлення, знайшовши сміливість визнати, що маємо справу не лише з проблемою чи з поганою звичкою. Зрештою ми визнали істину, що втратили контроль над своїм життям і потребуємо допомоги, щоб подолати залежність. Диво цього чесного усвідомлення поразки полягає в тому, що уздоровлення нарешті розпочалося.

У Книзі Мормона пророк Аммон чітко сформулював істину, яку ми відкрили, зрештою чесно поставившись до самих себе:

“Я не вихваляюся ні своєю власною силою, ані своєю власною мудрістю; але знай, моя радість повна, так, моє серце наповнене до вінця радістю, і я втішуся в моєму Богові.

Авжеж, я знаю, що я ніщо; щодо моєї сили я слабкий; отже, я не буду вихвалятися собою, але я буду хвалитися моїм Богом, бо в Його силі я можу зробити все“ (Алма 26:11–12).

Послідовність дій

Прагніть звільнитися

Хоча люди потрапляють в полон до різних видів залежності, деякі істини, як ця, ніколи не змінюються—не існує чогось, що розпочиналось би без прагнення людини розпочати це. Свобода від залежності та чистота починаються з невеличкого спалаху волі. В народі кажуть, що люди зрештою прагнуть звільнитися, коли біль від проблеми стає гіршою за біль від її розв’язання. Чи дійшли ви до цієї межі? Якщо “ні” і ви ще продовжуєте перебувати в полоні залежності, то неодмінно досягнете цієї межі, оскільки залежність це прогресуюча проблема. Вона руйнує вас немов дегенеративне захворювання, порушуючи здатність виконувати нормальні функції.

Єдиною вимогою для початку уздоровлення є бажання покінчити із залежністю. Якщо сьогодні ваше бажання не дуже сильне і не постійне, не хвилюйтеся. Воно зростатиме!

Деякі люди визнають, що їм необхідно звільнитися від згубної звички, але поки що не мають бажання зробити перший крок. Якщо ваша ситуація саме така, можливо вашими першими кроками будуть визнання свого небажання і обмірковування того, у що вам обходиться знаходження у залежності. Ви можете скласти перелік того, що є важливим для вас. Подумайте про свої сімейні та соціальні стосунки, стосунки з Богом, духовну міць, здатність допомагати іншим і благословляти їх, та власне здоров’я. Потім подумайте про протиріччя між тим, у що ви вірите та на що сподіваєтеся, і вашою поведінкою. Замисліться над тим, як ваші вчинки руйнують ваші цінності. Ви можете молитися, щоб Господь допоміг вам побачити себе і своє життя так, як це бачить Він—з усім вашим божественним потенціалом—і тим, чим ви ризикуєте, продовжуючи перебувати в залежності.

Визнання того, що ви втрачаєте через потурання згубній звичці, допоможе вам пробудити бажання зупинитися. Якщо у вас пробудилося хоч найменше бажання, ви зможете зробити 1-й крок. Просуваючись кроками цієї програми і дивлячись на зміни у своєму житті, ви побачите, як ваше бажання зростатиме.

Відкиньте гординю і прагніть смирення

Гординя і чесність не можуть співіснувати. Гординя—це ілюзія. Вона є невід’ємною складовою усіх згубних звичок. Гординя перекручує істинне бачення речей, якими вони є, якими вони були і якими вони будуть. Це найголовніша перешкода до вашого уздоровлення. Президент Езра Тефт Бенсон дав таке визначення гордині:

Гординя—це гріх, який багато людей розуміють невірно.…

Більшість з нас думають про гординю як про егоїзм, зарозумілість, пихатість, зухвальство або самовпевненість. Усе це складові цього гріха, але не визначена серцевина, або суть.

Основною ознакою гордині є ворожість—ворожість до Бога і ворожість до інших. Ворожість означає “ненависть, вороже ставлення до когось або протиставлення себе комусь”. Це сила, якою Сатана хоче правити над нами.

Суперництво—ось що є основою для гордині. Ми протиставляємо свою волю Божій волі. Якщо наша гординя спрямована проти Бога, то це схоже на— “нехай буде моя воля, а не Твоя”.…

Наше бажання суперечити волі Божій дозволяє розгнуздатися нашим прагненням, пожаданням і пристрастям (див. Алма 38:12; 3 Нефій 12:30).

“Гордовиті не можуть змиритися з тим, щоб Божа влада давала напрямок їхньому життю (див. Геламан 12:6). Вони протиставляють своє уявлення про істину—великому Божому знанню, виставляють свої здатності на противагу Божій силі священства, свої здобутки—проти Його могутніх справ” (in Conference Report, Apr. 1989, 3–4; or Ensign, May 1989, 4).

Коли ви прагнете звільнитися і визнаєте проблеми, що постають перед вами, ваша гординя поступово змінюватиметься на смирення.

Визнайте наявність проблеми; прагніть допомоги; відвідуйте збори

Потураючи своїм згубним звичкам, ми обманювали себе та інших. Але в дійсності ми не могли обманути себе. Ми робили вигляд, що у нас все гаразд, бравіру-вали і виправдовувались, але десь, в глибинах себе, ми знали. Світло Христа продовжувало нагадувати нам. Ми знали, що сповзаємо вниз по слизькому схилу до ще більшого лиха. Відкидання цієї істини було настільки важкою справою, що зрештою ми відчули велике полегшення, визнавши, що маємо проблему. Несподівано ми знайшли в собі невеличке місце для насіння надії. Коли ми вирішили визнати перед собою, що маємо проблему і стали прагнути шукати підтримки і допомоги, надія почала зростати. Тоді ми були готові зробити наступний крок—відвідати збори із уздоровлення.

Участь у групі підтримки або у зборах із уздоровлення може бути досяжною не для всіх. Якщо ви не можете відвідувати збори із уздоровлення, ви можете натомість продовжувати виконувати кожний із кроків, з незначними видозміненнями, співпрацюючи зі своїм єпископом або ретельно підібраним професійним консультантом.

Коли відвідування зборів із уздоровлення є можливим, ви знайдете його корисним принаймні з двох причин. По-перше, на цих зборах ви вивчатимете конкретні євангельські принципи, застосування яких допоможе вам змінити свою поведінку. Президент Бойд К. Пекер, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав: “Вивчення євангельського вчення змінить на краще поведінку швидше, ніж це зробить вивчення самої поведінки. Зосередження думок на негідній поведінці може вести до негідної поведінки. Саме тому ми дуже сильно наголошуємо на вивченні євангельського вчення” (in Conference Report, Oct. 1986, 20; or Ensign, Nov. 1986, 17). По-друге, на ці збори приходять інші люди, які прагнуть уздоровлення, а також ті, хто вже пройшов цим шляхом і є наочним прикладом його ефективності. На зборах із уздоровлення ви знайдете розуміння, надію і підтримку.

Вивчення і розуміння

Вивчення Писань і висловлювань провідників Церкви допоможе вам розпочати уздоровлення. Воно поглибить ваше розуміння і допоможе навчатися.

Ви можете використовувати Писання, висловлювання і запитання, що виникнуть, для особистого вивчення, ведення записів і обговорення в групі. Думка про те, що слід щось записувати може викликати у вас острах, проте ведення записів є могутнім знаряддям для уздоровлення. Завдяки йому ви матимете час для роздумів; воно допоможе вам зосередити свої думки; воно допоможе вам бачити і розуміти питання, думки і поведінку, що супроводжують вашу згубну звичку. Під час ведення записів, вам також буде необхідно записувати власні думки. Поступово просуваючись крок за кроком, ви зможете оцінити власний прогрес. А зараз просто будьте чесними і відвертими, описуючи свої думки, почуття і враження.

Оточений спокусами

“Я в оточенні, через спокуси і гріхи, які так легко обплутують мене.

А коли я хочу втішитися, моє серце стогне через мої гріхи; проте я знаю, Кому я довірився.

Мій Бог був моєю підтримкою; Він вів мене крізь мої бідування в пустині; і Він врятував мене у водах великої глибини.

Він сповнив мене Своєю любов’ю, аж поглинаючи плоть мою” (2 Нефій 4:18–21).

• Чи відчуваєте ви, що оточені або потрапили до пастки? Коли найчастіше у вас з’являються такі почуття?

• Які ситуації чи почуття ослабили вас настільки, що ви підкорилися своїй згубній звичці?

• Коли Нефій відчував засмучення, кому він довірився? Що ви можете робити, щоб більше довірятися Господу?

“Я знаю, що людина—ніщо”

“І сталося, що пройшло багато годин, аж поки Мойсей знов отримав свою природну силу людини; і він сказав сам собі: Тепер, завдяки цьому, я знаю, що людина—ніщо, а я так ніколи не вважав” (Мойсей 1:10).

• Яким словом Мойсей охарактеризував себе у порівнянні з Богом?

• Як мале дитя може бути безцінним і все ж таки бути “нічим” у порівнянні зі своїми батьками?

• У якому сенсі ви—“ніщо”, коли не маєте допомоги Бога?

• У якому сенсі ви безцінні?

• Напишіть, як визнання вами своєї безпомічності у подоланні своєї згубної звички власними силами може допомогти вам визнати власну незначущість і стати як мале дитя.

Голод і спрага

“Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть” (Матвій 5:6).

“І моя душа жадала; і я став навколішки перед моїм Творцем і я заволав до Нього в палкій молитві і бла-ганні за свою власну душу; і весь день я волав до Нього; так, і коли прийшла ніч, я все ще здіймав свій голос високо, щоб він досяг небес” (Енош 1:4).

• 3 цих двох уривків Писань ми дізнаємося, що наша душа може зголодніти. Чи доводилося вам коли-небудь відчувати внутрішню порожнечу, навіть коли ви не були фізично голодним? Що спричинює таку порожнечу?

• Як ваш голод за духовним може допомогти вам бути більш чесним?

Чесність

“Дехто може вважати рису характеру, що зветься чесністю, найзвичайнісінькою річчю. Але я вірю, що вона є самою суттю євангелії. Без чесності наше життя… перетвориться на потворність і хаос” (Gordon B. Hinckley, “We Believe in Being Honest,” Ensign, Oct. 1990, 2).

• Опишіть способи, в які ви обманювали і намагалися приховати свою згубну звичку від себе та інших. Яким чином така поведінка призвела до “потворності та хаосу”?

Смирення

“Через те що ви змушені бути покірливими, благословенні ви; бо людина іноді, якщо вона змушена бути покірливою, прагне покаяння; а це певно, що той, хто кається, знаходить милість; а той, хто знаходить милість і витерпіть до кінця, той буде спасенним” (Алма 32:13).

• Опишіть обставини, що змусили вас стати смиренним і прагнути покаяння. Яку надію дає вам Алма? Як можна знайти або отримати цю надію?

Уподоба Господа

“Уста брехливі—огида у Господа, а чинячі правду—Його уподоба” (Приповісті 12:22).

• Написання відповідей на ці запитання вимагає глибокої чесності перед самим собою. Як цей уривок Писань пов’язаний саме з такою чесністю? Як ви можете стати уподобою Господа?