Крок 3

Довіра до Бога

Ключовий принцип: Прийміть рішення передоручити свою волю і своє життя піклуванню Бога, Вічного Батька, і Його Сина Ісуса Христа.

3-й крок—це вирішальній крок. Під час здійснення перших двох кроків ми усвідомили, що є те, з чим нам не справитись власними силами, і що ми потребуємо допомоги Бога. Потім, здійснюючи 3-й крок, ми дізналися про єдину річ, яку могли зробити для Бога. Ми могли прийняти рішення відкритися Йому і підкорити все своє життя—минуле, теперішнє і майбутнє—і нашу волю щодо свого життя саме Йому. 3-й крок був кроком свободи волі. Це був найважливіший з усіх, зроблених нами виборів.

Старійшина Ніл А. Максвелл, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, так сказав про це найважливіше рішення: “Підкорення своєї волі—це насправді єдина унікальна особиста річ, що ми маємо, щоб покласти на олтар Бога. Це важке вчення, але воно істинне. Багато іншого, що ми віддаємо Богові, яким би привабливим воно б не було для нас, є, в дійсності, тим, що Він вже дав нам і позичив нам. Але, коли ми починаємо підкорювати себе, дозволяючи нашій волі бути поглинутою волею Бога, тоді ми справді щось даємо Йому” (“Insights from My Life,” Ensign, Aug. 2000, 9).

Президент Бойд К. Пекер, з Кворуму дванадцятьох, так описував своє рішення підкорити власну волю Богові та свободу, яку це рішення принесло йому: “Можливо найвеличніше відкриття у своєму житті—безперечно найважливіший крок—я зробив, коли зрештою набув таку впевненість у Богові, що віддав або підкорив свою свободу волі Йому—без примусу чи тиску, без жодного силового впливу, як одна окрема особа, самостійно, без удаваності, не очікуючи нічого, крім цього привілею. Переносно кажучи, у певному сенсі, взяти власну свободу волі, цей дорогоцінний дар, який, за словами з Писань, є невід’ємно важливим для самого життя, і сказати: “Я робитиму, як Ти скажеш”,—означає згодом пізнати, що роблячи так, ви здобуваєте ще більшу свободу” (Obedience, Brigham Young University Speeches of the Year [Dec. 7, 1971], 4).

Під час виконання 3-го кроку, ми усвідомили істину, що уздоровлення було в набагато більшому ступені результатом Господніх зусиль, ніж наших. Він здійснив чудо, коли ми запросили Його у своє життя. 3-й крок полягав у прийнятті рішення дозволити Богові уздоровити і викупити нас. Це було рішення дозволити Йому скеровувати наше життя, пам’ятаючи, звичайно, що Він завжди поважає нашу свободу. Отже, ми вирішили передати наше життя в Його руки, продовжуючи просуватися цією духовно зосередженою програмою уздоровлення.

Вперше відвідуючи збори із уздоровлення, ми могли відчувати немов інші люди тиснуть на нас і навіть примушують бути там, але здійснюючи 3-й крок ми мали прийняти рішення діяти добровільно. Ми усвідомили, що така значна зміна нашого життя має бути нашим власним рішенням. Це не стосувалося того, що робили наші батьки, що вони роблять зараз, чи чого вони прагнуть. Це не стосувалося того, що наші подружжя, члени сім’ї чи друзі думали, відчували, робили чи не робили. Ми бачили, що маємо прагнути бути чистими і розсудливими, незалежно від поглядів чи вибору будь-якої іншої людини. Наше прагнення було тим надійним фундаментом, на якому зводилася решта уздоровлення. Читаючи Книгу Мормона, ми відкрили могутнє підтвердження 3-го кроку в Алма 5:13: “Вони упокорилися і поклали довіру на істинного і живого Бога”.

Роблячи цей крок, ми відчували острах і невідомість. Що станеться, якщо ми упокоримося і повністю підкоримо своє життя і волю піклуванню Бога? У багатьох з нас було дуже складне дитинство, і ми боялися знов стати такими ж вразливими, як малі діти. Минулий досвід переконував нас, що прийняття остаточного рішення є майже неможливим через божевілля, яке оточувало нас у цьому світі. Ми бачили порушення дуже багатьох зобов’язань. Ми й самі порушували дуже багато з них. Найкраще, що дехто з нас міг зробити, це спробувати прислухатися до поради наших друзів, які уздоровлювались: “Не вживай. Відвідуй збори. Проси допомоги”. Ті, хто пройшли кроками уздоровлення до нас, запросили нас зробити дослід з цим новим способом життя. Вони терпляче чекали, доки в нас з’явиться бажання хоч трошки відчинити двері для Бога.

Господь так само запрошує нас: “Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до Нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною” (Об’явлення 3:20).

Спочатку наші зусилля були неспокійними і хиткими. Ми покладали нашу довіру на Господа, а потім забирали назад. Нас непокоїло, що Йому не сподобається наша непослідовність, і Він перестане підтримувати і любити нас. Але цього не сталося.

Поступово ми дозволили Господу продемонструвати Його цілющу силу і безпечність слідування Його шляхом. Зрештою кожен з нас усвідомив, що ми не лише позбулися згубних звичок, але також повернули усю свою волю і все своє життя до Бога. Зробивши це, ми побачили, що Він терпеливий і приймає наші нерішучі зусилля підкоритися Йому в усьому.

Наша спроможність протистояти спокусі відтепер ґрунтувалася на постійному підкоренню волі Господа. Ми просили дати нам силу через Спокуту Спасителя і почали відчувати в собі цю силу, що зміцнювала нас проти наступної спокуси. Ми навчилися жити за умовами Господа.

Старійшина Максвелл зазначив, що підкорення Господу це важке вчення. Воно вимагає від нас посвячувати себе Його волі на початку кожного дня та інколи кожної години чи навіть щосекунди. Прагнучи робити це, ми знаходимо благодать, або уможливлюючу силу робити те, чого ми не можемо зробити для себе самі.

Постійне підкорення волі Бога зменшує суперечки і сповнює наше життя більшим сенсом. Незначні події, такі як дорожні пробки, більше не стають приводом для засмучення. Ми більше не боїмося наших кредиторів. Ми приймаємо відповідальність за власні дії. Ми сприймаємо інших і ставимося до них так, як хотіли б щоб інші ставилися до нас, як Спаситель ставився би до усіх нас. Наші очі, наш розум і наші серця нарешті відкриті до тієї істини, що смертне життя сповнене перспектив і, що воно завжди потенційно може принести нам як смуток і розчарування, так і щастя.

Кожного нового дня ми відновлювали підкорення себе Господу і Його волі. Саме це більшість з нас мають на увазі, говорячи: “Потроху кожного дня”. Ми вирішили позбутися свавілля та своєкорисливості, у яких корінилися наші згубні звички, і насолоджуватись 24 годинами ясноти та сили, що приходять від покладання на Бога і на Його милість, силу і любов.

Послідовність дій

Відвідуйте причасні збори; пригадуйте завіти, укладені вами під час хрищення, і відновлюйте їх

Здійснення 3-го кроку і довіру до Бога в усьому можна уподібнити до одягання нових окулярів і бачення всього новими очима. Прийнявши рішення віддати свою волю Богові, ви почнете відчувати втіху і радість, що приходять від прагнення і виконання волі Небесного Батька.

Хрищення і причастя символізують вашу любов до Ісуса Христа і підкорення Йому. Ви уклали завіт взяти на себе Його ім’я, щоб завжди пам’ятати Його і дотримуватись Його заповідей, “щоб Його Дух міг завжди бути з [вами]” (Мороній 4:3; див. також Мороній 5:2; УЗ 20:77, 79).

Поговоріть зі своїм єпископом або президентом філії про вашу залежність і ваше бажання наслідувати волю Бога. Докладіть усіх зусиль, щоб відвідувати причасні збори щотижня. Під час зборів уважно прислухайтеся до причасних молитв і замисліться над тим, які дари пропонує вам Небесний Батько. Потім відновіть своє зобов’язання прийняти Його волю і наслідувати її у своєму житті через причащання, якщо ваш єпископ або президент філії дозволить вам це робити.

У міру уздоровлення, ви відчуєте зростання прагнення бути серед тих, хто шанує жертву Спасителя. Ви почнете відчувати реальність того, що “для Бога нема неможливої жодної речі” (Лука 1:37).

Прийміть рішення довіряти Богові та бути послушним Йому; змініть те, що можете змінити; прийміть те, чого змінити не можете

Ці слова—адаптовані з молитви Рейнхольда Небура і відомі як “Молитва спокою”—допоможуть вам у прийнятті рішення довіритися Богу і бути послушним Йому: “Боже, даруй мені спокою прийняти те, чого я не можу змінити, сміливості змінити те, що можу, і мудрості, щоб знати різницю”.

Ви можете зі спокоєм прийняти поточну реальність вашого стану, довіряючи спроможності Бога допомогти вам. Ви можете зі спокоєм прийняти те, що, хоча ви й не в змозі контролювати вибір і дії інших людей, рішення як вам діяти у кожній із ситуацій, що поставатимуть перед вами, залишатиметься за вами.

Ви можете сміливо вирішити довіритися своєму Небесному Батьку і діяти згідно з Його волею. Ви можете передати свою волю і своє життя Його піклуванню. Ви можете прийняти рішення робити те, про що Він просить, і дотримуватись Його заповідей.

Можливо ви будете не в змозі дещо змінити у своєму житті, але ви можете змінити своє прагнення, щоб довіряти Богу і слухатися Його. Навчившись довіряти Йому, ви побачите, що у Нього є для вас план, який Алма назвав “велик[им] план[ом] щастя” (Алма 42:8). Ви дізнаєтеся, що навіть під час лиха і труднощів “тим, хто любить Бога” і дотримується Його заповідей “усе допомагає на добре” (Римлянам 8:28, див. також УЗ 90:24; 98:3; 100:15; 105:40).

Вивчення і розуміння

Наступні уривки з Писань допоможуть вам здійснити 3-й крок. Використовуйте ці уривки і запитання для роздумів, вивчення і здійснення записів. Пам’ятайте, ваші записи мають бути чесними та конкретними.

В гармонії з волею Бога

“Примиріться з волею Бога, а не з волею диявола чи плоті; і пам’ятайте, після того, як ви примиритеся з Богом, що тільки в благодаті Бога і через неї ви спасенні” (2 Нефій 10:24).

• Замисліться, що для вас означає жити в гармонії з волею Бога. Подумайте про те, як Його рятівна сила увійде у ваше життя, коли ви звернетеся до Нього. Які почуття у вас викликає думка про те, щоб дозволити Богові скеровувати ваше життя?

• Що заважає вам дозволити Йому направляти ваше життя?

Підкорення волі Бога

“Тягарі, які було покладено на Алму і його братів, зробилися легшими; так, Господь зміцнив їх, щоб вони могли зносити свої тягарі з легкістю, і вони підкорилися життєрадісно і з терпінням усій волі Господа” (Мосія 24:15).

• Господь міг зняти тягарі з Алми і його народу, натомість, Він зміцнив їх, щоб вони могли зносити “свої тягарі з легкістю”. Зауважте, що вони не ремствували, але підкорилися з радістю і терпінням волі Господа. Напишіть, яке смирення потрібно, щоб прагнути одразу ж звільнитися, проте бажати, щоб тягар зменшувався поступово.

• Що означає підкоритися Богу? Як саме ви підкоряєтеся?

• Які почуття у вас викликає думка про те, щоб пїдкоритися добровільно і з терпінням Господньому розкладу змін?

• Як саме вам набути сміливості, щоб продовжувати докладати зусиль, доки ви не звільнитеся від своїх тягарів?

Піст і молитва

“Вони постилися і молилися часто, і ставали все сильнішими і сильнішими в своїй покірливості, і все стійкішими і стійкішими у вірі в Христа, до того, що наповнило їхні душі радістю і втіхою, авжеж, аж до очищення й освячення їхніх сердець, освячення, яке приходить через те, що вони віддають свої серця Богові” (Геламан 3:35).

• У цьому вірші описано людей, які підкорили свої серця Богові. Як піст може зміцнити вас у прагненні підкорити своє серце Богові та позбутися згубних звичок?

• Замисліться про важливість молитви у момент спокуси і напишіть про те, як молитва зміцнюватиме ваше смирення і вашу віру в Христа.

• Наскільки сильним є ваше прагнення підкорити своє серце Богові, а не згубній звичці, у момент спокуси?

Упокоритися перед Богом

“Він визволив їх, тому що вони упокорилися перед Ним; і тому що вони волали сильно до Нього, Він визволив їх з залежності; і так Господь робить Своєю владою в усіх випадках серед дітей людських, простираючи руку милості тим, хто покладає свою довіру на Нього” (Мосія 29:20).

• Що заважає вам “вола[ти] сильно” до Бога, щоб Він визволив вас за Своєю волею?

• Що заважало вам прагнути такого визволення у минулому?

• Як саме ви можете навчитися довіряти Богові?

• Упокоритися—це ваше особисте рішення. Сатана може спробувати примусити вас повірити в те, що хоча Бог допоміг іншим, Він не допоможе вам, оскільки ви безпорадні та безнадійні. Це обман і ви маєте визнати це. Насправді ви—дитя Бога. Як це знання допоможе вам упокоритися?

Вибір—розпочати уздоровлення

“Я б хотів, щоб ви були смиренними, і покірливими, і слухняними; легко сприймали; були сповненими терпіння і довгостраждання; будучи стриманими в усьому; будучи старанними у виконанні заповідей Бога в усі часи; просячи всього, у чому ви маєте потребу, і духовного, і тлінного; завжди віддаючи дяку Богові за все, що ви отримуєте” (Алма 7:23).

• 3-й крок—це вибір. Уздоровлення здійснюється силою Бога, але лише після того, як ви вирішили прагнути Його допомоги. Ваше рішення відкриває канали, якими Його сила вливатиметься у ваше життя. Замисліться, як смирення, покірливість, слухняність, тощо—усе це є тим, що ми можемо вибрати. Остання якість, зазначена в цьому уривку з Писань, це—вдячність. Як вдячність допоможе вам бути смиренними?

• Які інші якості Алма включив до цього переліку?

• Яких із цих якостей вам не вистачає?

• Над якими з них ви працюватимете сьогодні? Що ви можете зробити зараз, щоб розпочати?

Стати як дитина

“Тілесна людина є ворогом для Бога, і була від падіння Адама, і буде на віки вічні, доки вона не піддасться натхненню Духа Святого, і не скине з себе оболонку тілесної людини, і не стане святою через спокуту Христа Господа, і не стане як дитина, смиренною, лагідною, покірною, терпеливою, сповненою любові, бажаючою підкорятися усьому, що Господь вважає за належне заподіяти їй, саме як дитина підкоряється своєму батькові” (Мосія 3:19).

• Багато з нас зазнали недоброго ставлення з боку батьків чи опікунів, і тому перспектива стати “як дитина” викликає сумніви і, можливо, навіть острах. Якщо у вас є нерозв’язані проблеми з кимось з батьків, що вам слід робити, щоб відділити свої почуття до них від почуттів до Бога?

• Хоча між вами і вашими земними батьками можуть існувати нерозв’язані проблеми, ви можете бути впевненими у Небесному Батьку і Спасителі, бо Вони—досконалі батьки. Чому ви можете довіряти Небесному Батьку і Спасителю, підкорюючи їм своє життя?

Спілкування з Богом

“[Ісус] на коліна припав та й молився, благаючи: “Отче, як волієш,—пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте—не Моя, а Твоя нехай станеться воля” (Лука 22:41-42).

• У цій молитві Спаситель продемонстрував Своє прагнення підкоритися Батькові. Він висловив Свої бажання, але потім смиренно виконав волю Свого Батька. Замисліться, яке це благословення, розповідати Богу про свої почуття. Як знання того, що Він розуміє ваше небажання, біль чи будь-яке інше почуття, допомагає вам сказати: “Твоя нехай станеться воля” і мати це на увазі?