Крок 7

Смирення

Ключовий принцип: Смиренно просіть Небесного Батька виправити ваші вади.

Для здійснення усіх кроків потрібне смирення, але для здійснення 7-го кроку “Смиренно просити Небесного Батька виправити наші вади”—воно є вкрай необхідним. Завдяки упокоренню серця, набутому нами під час 6-го кроку, ми стали навколішки під час 7-го кроку, щоб просити Господа виправити наші вади. Дійшовши до цього моменту, ми були готові молитися без жодної іншої мотивації, окрім бажання стати єдиними в серці та розумі з Небесним Батьком і Господом Ісусом Христом. Нас вже більше не задовольняли зміни звичок чи навіть стилю життя. Нарешті ми були готові до того, щоб Бог змінив саму нашу природу.

7-й крок представляв для кожного з нас таке абсолютне підкорення Спасителю, що багато з нас не могли стриматися і волали у своїх серцях, як Алма: “О Ісусе, Ти Сину Божий, змилуйся наді мною” (Алма 36:18). Наші серця сповнилися щирим жалем, не лише тому, що ми страждали, чи змусили страждати інших людей, але через те, що навіть під час уздоровлення ми все ще не могли позбутися власних вад.

Відчувши частинку Божої любові, ми прагнули позбутися усіх наших гріхів, навіть всілякого бажання грішити, аби краще пізнати Його. Зрештою, добровільно, усім своїм серцем, ми віддалися усією своєю душею Богові та попросили Його простити нас і створити нас за Його образом. Нарешті ми усвідомили, що жодне інше ім’я, жодний інший шлях чи спосіб не дадуть нам повного відпущення наших гріхів. Не приховуючи нічого, ми благали Батька, щоб Він, у Своїй безкінечній милості, простив нам усю нашу гординю, гріхи і вади. Ми просили, щоб Він дарував нам благодать, щоб через Нього ми могли дотримуватися цього нового способу життя.

Господь не розпочинав такої революційної зміни усього нашого характеру, доки ми не дозволили Йому це робити. 7-й крок був нашим рішенням. Ми мали упокоритися за власною волею. Ми мали підкорити кожну частинку самовдоволеної гордині та визнати, що наших власних зусиль, щоб спасти себе, було недостатньо. Ми мали відчути істину, якій навчав цар Веніямин—що усі ми жебраки перед Богом і не маємо жодного сподівання на спасіння через свої власні зусилля, але лише через милість і благодать Ісуса Христа (див. Мосія 2:21; 4:19–20)—і жити за цією істиною.

7-й крок позначив для кожного з нас той момент, коли ми зрештою повністю підкорилися вічній істині, висловленій в Мосія 16:4: “Усе людство було загублено; і знайте, вони були б навічно загублені, якби Бог не викупив Свій народ з їхнього загубленого і занепалого стану”. Наш досвід навчив нас, що при здійсненні 7-го кроку, ми не були вільними від роботи, яку мали зробити самі. Ми все ще мали бути терпеливими і “просуватися вперед з непохитною вірою в Христа” (2 Нефій 31:20).

Ми ще не стали абсолютно вільними від бажання грішити. Ми мали навчитися жити за умовами Бога і чекати на здійснення Його цілей за Його розкладом—навіть щодо усунення наших вад. Здійснюючи 7-й крок, ми навчилися жити з таким самим смиренням і терпінням до Бога, як Алма і його брати, коли їхні тягарі було полегшено, але не усунено: “Вони підкорилися життєрадісно і з терпінням усій волі Господа” (Мосія 24:15). Зрештою ми облишили думку, що можемо стати досконалими власними силами, і сприйняли істину, що Бог прагне від нас подолання наших слабкостей у цьому житті через наш прихід до Христа і вдосконалення у Ньому. Ми відкрили, що завдяки Його милості, Він дозволив нам відринути від себе усю безбожність і зрозуміти, що спасіння приходить не завдяки нашій, але Його силі (див. Мороній 10:32).

Кожний крок відбувається з попередженням, тому і 7-й крок не є винятком. Ми, ті хто опанували ці принципи, повинні попередити вас, що вам не слід очікувати на здійснення цього кроку без жертви—і це правильно. В Ученні і Завітах 59:8 Господь дає заповідь: “Принось жертву Господу Богу своєму в праведності, а саме—жертву скрушеного серця і впокореного духа”. Ця жертва є суттю 7-го кроку. Навіть відчуваючи біль свого народження знову, пам’ятайте, що саме Його страждання, а не ваші, забезпечують ваше викуплення від гріха. Ваша жертва є лише смиренною згадкою про Його “велику й останню жертву” заради вас (Алма 34:14).

Поклавши все до рук Бога, ви нарешті зробили усе, що могли, щоб отримати Його безсумнівне свідчення, що ваші гріхи прощені, що ваше минуле насправді залишилося у минулому. Подібно до навернених у Книзі Мормона, ви можете свідчити, що вас “було відвідано силою і Духом Бога, Який [є] в Ісусі Христі” (3 Нефій 7:21). Ви можете вигукнути разом з Алмою: “Я не пам’ятав більше болю; так, мене більше не мучила згадка про мої гріхи. І ох, яка радість, і яке дивне світло я побачив; так, мою душу сповнила радість, така ж надзвичайна, якою була й моя мука!” (Алма 36:19–20).

Послідовність дій

Замислюючись над причасними молитвами, прагніть, щоб сила Спасителевої Спокути почала діяти у вашому особистому житті

Однією з ефективних форм міркування є роздуми щодо вірша або фрази з Писань, коли ви молитеся, щоб зрозуміти їхнє значення та застосувати у своєму житті. Оскільки кожен з нас повинен укласти завіт, який повторюється у причасних молитвах, ви можете замислюватись над ними.

Наслідуючи запрошення пророків застосовувати Писання у своєму житті, можливо ви забажаєте прочитати Мороній 4:3 та 5:2 і смиренно замислитися над цими священними словами, немов би ви самі промовляєте їх: наприклад: “О Боже, Вічний Батьку, [я прошу] Тебе в ім’я Твого Сина, Ісуса Христа, благословити і освятити цей хліб для [моєї душі, яка] причащається ним… і дотримуватися Його заповідей, які Він дав [мені], щоб Його Дух міг завжди бути [зі мною]”.

Смиренно моліться, щоб Бог зробив для вас те, що ви не можете зробити для себе самі

Молячись простими словами у своєму серці, такими, як: “Господь, що ти хочеш, щоб я зробив?” або “Нехай буде воля Твоя”, ви матимете постійне нагадування про свою повну залежність від Господа. Любов Бога, ваша до Нього і Його до вас, допоможе вам встановити ті єдині стосунки, яким ви зможете безмежно присвятити себе. Ви прагнули цієї любові усі роки перебування в полоні залежності. Під час здійснення 7-го кроку ви знайдете спосіб здобути спокій, коли увійдете до “покою Господа” (Мороній 7:3; див. також Алма 58:11; Ezra Taft Benson, “Jesus Christ—Gifts and Expectations,” Ensign, Dec. 1988, 2).

Вивчення і розуміння

Наступні уривки з Писань і висловлювання провідників Церкви допоможуть вам у здійсненні 7-го кроку. Використовуйте ці уривки з Писань і запитання для роздумів, вивчення і ведення записів. Ваші записи мають бути чесними та конкретними.

Робімо вибір бути смиренними

“Хоч я сказав вам, що через те, що ви були змушені бути покірливими, ви були благословенні, чи не вважаєте ви, що більш благословенні ті, хто дійсно упокорився сам через Слово?” (Алма 32:14).

• Більшість з нас приходили на збори із уздоровлення у розпачі, викликаному наслідками наших згубних звичок. Нас було змушено бути смиренними. Однак смирення, описане у 7-му кроці, має іншу причину. Воно добровільне. Воно є наслідком вашого особистого вибору упокоритися. Як змінилися ваші почуття щодо смирення від початку уздоровлення?

Сповнені радістю

“Вони побачили себе в своєму власному тілесному стані, навіть нижчими за прах землі. І вони всі заволали в один голос, кажучи: О змилуйся, і приклади спокутуючу кров Христа, щоб ми могли одержати прощення наших гріхів, і наші серця могли бути очищеними; бо ми віримо в Ісуса Христа, Сина Божого, Який створив небеса і землю, і все інше; Який зійде до дітей людських.

І сталося, що після того, як вони сказали ці слова, Дух Господа зійшов на них, і вони сповнилися радості, одержавши прощення своїх гріхів і маючи спокій у свідомості, через надзвичайну віру, що її вони мали в Ісуса Христа, Який прийде” (Мосія 4:3).

• Народ царя Веніямина підніс саме таку молитву, яку ми підносимо, здійснюючи 7-й крок. Вони відчули спокій і радість, коли Дух Господа зійшов на них і приніс їм відпущення їхніх гріхів. Замисліться над тим, які події у вашому житті приносили вам такі почуття. Напишіть, як зміниться ваше життя, якщо ці почуття стануть вашими постійними супут-никами.

Вірте в Бога

“Віруйте в Бога; віруйте, що Він є, і що Він створив усе, і на небесах, і на землі; віруйте, що Він має всю мудрість, і всю силу, і на небесах, і на землі; віруйте, що людина не розуміє всього того, що Господь може розуміти.

І знову, віруйте, що ви повинні покаятися у ваших гріхах і відмовитися від них, і упокоритися перед Богом; і просити від щирого серця, аби Він простив вас; і ось, якщо ви вірите всьому цьому, дивіться, виконуйте це.

І знову я кажу вам, як вже говорив досі, що, оскільки ви прийшли до пізнання слави Бога, або якщо ви пізнали Його великодушність і відчули Його любов, і отримали прощення ваших гріхів, яке викликало таку надзвичайно велику радість у ваших душах, саме тому я б хотів, щоб ви запам’ятали, і завжди зберігали у пам’яті велич Бога, і вашу власну мізерність, і Його великодушність і довготерпіння щодо вас, недостойних створіннь, і упокорилися аж до глибин покірності, призиваючи ім’я Господа щоденно, і стоячи непохитно у вірі в те, що має прийти, про що розповідалося з вуст ангела.

… Якщо ви робитимете так, ви завжди будете втішатися, і сповнюватися любов’ю Бога, і завжди будете утримувати прощення ваших гріхів; і ви будете рости у пізнанні слави Того, Хто створив вас, або у пізнанні того, що є справедливе й істинне” (Мосія 4:9–12).

• З молитвою складіть перелік того, що, за словами царя Веніямина, ми повинні робити. Як все це пов’язано зі здійсненням 7-го кроку?

• Які обіцяння даються тим, хто виконує настанови царя Веніямина? (Див. останній вірш).

• Якщо ви отримаєте ці обіцяння, що зміниться у вашому житті?

Дотримання закону і заповідей

“Бо для цього закон був даний; отже, закон став мертвим для нас, і ми оживаємо у Христі через нашу віру; і все ж таки ми дотримуємося закону, бо є заповіді” (2 Нефій 25:25).

• Ми “оживаємо у Христі через нашу віру” в Нього. Що означають слова закон став мертвим для нас”? Чому ми продовжуємо дотримуватися закону або бути послушними заповідям?

• Які почуття ви маєте сьогодні щодо дотримання закону?

• Чому дотримання заповідей є проявом вашої любові до Бога?

Любов Божа

“Коли ми ставимо Бога на перше мкце, ,се інше або займає належне місце, або зникає з нашого життя. Наша любов до Господа визначатиме наші симпатії і те, як ми будемо розпоряджатися своїм часом, чим будемо цікавитися і якими саме будуть наші пріоритети” (Ezra Taft Benson, in Conference Report, Apr. 1988, 3; or Ensign, May 1988, 4).

• До цього часу, приходячи до пізнання милості і благодаті Бога, ви напевно почали відчувати любов Бога—любов до Нього і Його любов. Замисліться і напишіть про збільшення любові, яке ви відчули під час здійснення цих кроків.

• Чому 7-й крок є найбільшим, до цього часу, проявом вашої любові?

Взяти на себе ім’я Христа

“І станеться так, що хто б не зробив це, той стане праворуч від Бога, бо він знатиме ім’я, яким його називають; бо його називатимуть ім’ям Христа” (Мосія 5:9).

• Більшість із нас вважає, що взяття на себе імені Христа слід розглядати в контексті хрищення і причастя, і це правильно. Замисліться на хвилинку, що може означати для вас—називатися іменем Христа і мати Його репутацію, як вашу.

• Що вам слід робити, щоб знаходитися праворуч від Бога? Які завіти ви укладаєте під час хрищення і причащання?

• Запишіть про почуття, які виникають у вас, коли ви думаєте про Його прагнення дати вам Своє ім’я або репутацію в обмін на всі ваші вади.

Підкорити усі ваші слабкості

“Релігія, що не вимагає пожертвувати всім, ніколи не матиме достатньої сили, щоб виробити віру, необхідну для життя і спасіння” (Joseph Smith, comp., Lectures on Faith [1985], 69).

• Деякі люди, читаючи ці слова, вважають, що слово “всім” стосується всього майна. Як підкорення усіх ваших слабкостей Господу збільшило ваше розуміння того, що означає пожертвувати всім?