Покликання в приході або філії
Насильство (потреби кривдника)

“Насильство (потреби кривдника)”, Консультаційні матеріали (2020).

“Насильство (потреби кривдника)”, Консультаційні матеріали.

Насильство (потреби кривдника)

Лінії допомоги

Єпископи, президенти філій та президенти колів повинні негайно телефонувати на церковну лінію допомоги для провідників священства кожного разу, коли вони дізнаються про насильство. Тут можна отримати поради щодо надання допомоги жертвам та виконання вимог щодо повідомлення в державні органи. Номери ліній допомоги та додаткову інформацію можна знайти у переліку Номери ліній допомоги.

Жоден церковний провідник ніколи не повинен ігнорувати повідомлення про насильство або радити комусь утриматися від повідомлення про кримінальну діяльність.

США і Канада

Якщо інші члени Церкви дізнаються про насильство, їм негайно слід звернутися до правоохоронних органів. Вони повинні також звернутися до їхнього єпископа або президента колу, який зателефонує у службу допомоги щодо насильства для отримання рекомендацій стосовно надання допомоги жертвам та виконання вимог щодо повідомлення в державні органи.

Країни за межами США і Канади

Дізнайтеся, як і коли вам треба повідомляти державні органи про насильство. Президенти колів і єпископи повинні негайно зателефонувати на лінію допомоги, щоб отримати настанови, якщо така лінія доступна в їхній країні. У країнах, де такої лінії допомоги немає, єпископ, дізнавшись про насильство, повинен звʼязатися зі своїм президентом колу. Він звернеться за порадою до юрисконсульта з територіального офісу (див. Загальний довідник: Служіння в Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів (2020), 38.6.2.1, ChurchofJesusChrist.org). Інші члени Церкви повинні дотримуватися вимог закону щодо повідомлення про такі випадки та радитися зі своїми єпископами.

Насильство не можна допускати

Насильство—це погане поводження з іншими людьми (наприклад, з дитиною, чоловіком чи дружиною, літніми людьми чи особами з інвалідністю) або нехтування ними, що призводить до фізичної, емоційної чи сексуальної шкоди” (див. “Насильство”, Євангельські теми, topics.ChurchofJesusChrist.org). Позиція Церкви полягає в тому, що насильство не можна допускати у жодному вигляді, а ті, хто його вчиняє, несуть відповідальність перед Богом. Незалежно від того, чи кривдник засуджений за законом, чи ні, він підлягає церковному покаранню і може втратити членство в Церкві (див. Матвій 18:6; Марк 9:42; Лука 17:2).

Первинними обов’язками Церкви у випадках насильства є: 1) з добротою та чутливістю допомогти тим, хто постраждав від насильства та 2) захистити тих, хто може зазнати насильства у майбутньому. Хоча фізичної шкоди можуть завдавати лише деякі форми насильства, всі його види впливають на розум і дух. Насильство часто руйнує віру та може викликати у жертви розгубленість, сумніви, недовіру, відчуття провини та страху.

Часто кривдники мають інші серйозні гріхи, в яких вони не розкаялися, або проблеми з психічним здоров’ям, або вони самі були жертвою насильства. Деякі кривдники відчувають докори сумління, мають бажання сповідатися у своїх гріхах і розпочати процес покаяння. Інші можуть заперечувати свої неправильні дії, применшувати серйозність своєї поведінки або звинувачувати когось іншого. Перший крок допомоги кривдникам—це оцінити щирість їхнього каяття та бажання змінитися.

Деякі кривдники можуть бути хитрими, маніпулятивними та брехливими, тому їхня версія того, що відбувалося, може відрізнятися від того, що розповідає жертва. У будь-яких випадках, понад усе дбайте про безпеку і захист жертви. Єпископи та президенти колів повинні отримати консультацію спеціалістів лінії допомоги, щоб скласти план безпеки.

Від церковних провідників не очікується і їм не рекомендується ставити діагноз або надавати лікування особам із проблемами психічного здоров’я, що ведуть до насильства. Більшість кривдників повинні шукати професійної допомоги. Служба з питань сім’ї (там, де вона доступна) може надати провідникам консультацію та запропонувати інформацію щодо доступних у їхній місцевості ресурсів.

Єпископам слід звертатися до Загального довідника: Служіння в Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів (2020) для отримання вказівок щодо церковних покликань, храмових рекомендацій та інших пов’язаних питань після того, як випадок насильства було ретельно розглянуто і було зроблено висновки щодо його тяжкості. Розглядаючи накладання обмежень щодо членства в Церкві для кривдника юного віку, звертайтеся до Загального довідника, 32.7.7.

Намагайтеся зрозуміти

Із молитвою подумайте про можливість поставити запитання на кшталт вказаних нижче, щоб краще зрозуміти проблеми людини та її готовність і мотивацію для покаяння.

  • Чи можете ви допомогти мені зрозуміти цю ситуацію?

  • Наскільки для вас важливо покаятися?

  • Як ви застосовували принципи євангелії, щоб подолати схильність до насильства та саму поведінку?

  • Що ви готові робити, аби змінитися?

  • Як я можу вам допомогти у вашому процесі покаяння?

  • Чи є ще щось, що стосується цього насильства, що мені потрібно знати?

Допомагайте людині

Працюючи з людиною, ви можете використовувати такі пропозиції:

Обговоріть з цією людиною наслідки насильства для неї самої та сім’ї, в тому числі вчення та політику Церкви щодо насильства. (Розгляньте матеріали в Політика та вчення Церкви, щоб знайти більше інформації).

Допоможіть цій людині знайти надію та зцілення через Ісуса Христа та Його спокуту.

У випадках фізичного або вербального насильства допоможіть людині виявити здорові, не жорстокі способи реагування на складні ситуації або почуття, як-от:

  • Приділити достатньо часу, щоб вгамувати емоції та відреагувати свідомо, наприклад, пройтися, глибоко подихати, порахувати до 100 або зайнятися якимось проєктом.

  • Висловити невдоволення спокійно, без критики.

  • Приділити час, щоб обміркувати думки та почуття інших.

Підтримуйте сім’ю

Насильство впливає на членів сім’ї і на саму особу. Виясніть, який вплив воно має на подружжя людини або на її сім’ю, та почніть працювати з цими проблемами. Хоча необхідно допомогти у процесі покаяння самому кривднику, іноді жертви почуваються проігнорованими, коли здається, що провідники в основному зосереджені на допомозі кривднику. Регулярно спілкуйтеся з жертвою, аби переконатися, що її потреби також задовольняються.

Використовуйте доступні у вашій місцевості ресурси або професійну допомогу для членів сім’ї, які можуть потребувати консультування або підтримки.

Допоможіть членам сім’ї зрозуміти, яким чином Спаситель може допомогти їм зцілитися особисто (див. Алма 7:11 та Матвій 11:28–30).

Надавайте постійну підтримку іншим членам сім’ї, на яких це могло вплинути.

Використовуйте ресурси приходу та колу

Попросіть людину надати дозвіл, перш ніж обговорювати її ситуацію з іншими. Єпископам слід консультуватися зі спеціалістами лінії допомоги щодо насильства, коли постають питання щодо конфіденційності та обов’язку захисту.

Допоможіть людині у пошуку та отриманні професійної допомоги, коли це необхідно.

  • Звертайтеся до установ чи спеціалістів у своїй місцевості, які надають допомогу, що не суперечить євангельським принципам.

  • Зв’яжіться з місцевою Службою з питань сім’ї або офісом території, щоб дізнатися про додаткові ресурси чи варіанти отримання консультацій.

Розгляньте можливість разом з єпископом організувати навчання під час ради приходу чи інших зборів щодо запобігання насильству й реагування на нього.

Роздрукувати