“Насильство (допомога для жертви)”, Консультаційні матеріали (2020).
“Насильство (допомога для жертви)” Консультаційні матеріали.
Насильство (допомога для жертви)
Лінії допомоги
Єпископи, президенти філій та президенти колів повинні негайно телефонувати на церковну лінію допомоги для провідників священства кожного разу, коли вони дізнаються про насильство. Тут можна отримати поради щодо надання допомоги жертвам та виконання вимог щодо повідомлення в державні органи. Номери ліній допомоги та додаткову інформацію можна знайти у переліку Номери ліній допомоги.
Жоден церковний провідник ніколи не повинен ігнорувати повідомлення про насильство або радити комусь утриматися від повідомлення про кримінальну діяльність.
США і Канада
Якщо інші члени Церкви дізнаються про насильство, їм негайно слід звернутися до правоохоронних органів. Вони повинні також звернутися до їхнього єпископа або президента колу, який зателефонує у службу допомоги щодо насильства, для отримання рекомендацій стосовно надання допомоги жертвам та виконання вимог щодо повідомлення в державні органи.
Країни за межами США і Канади
Дізнайтеся, як і коли вам треба повідомляти державні органи про насильство. Президенти колів і єпископи повинні негайно зателефонувати на лінію допомоги, щоб отримати настанови, якщо така лінія доступна в їхній країні. У країнах, де такої лінії допомоги немає, єпископ, дізнавшись про насильство, повинен звʼязатися з президентом колу. Він звернеться за порадою до юрисконсульта з територіального офісу (див. Загальний довідник: Служіння в Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів (2020), 38.6.2.1, ChurchofJesusChrist.org). Інші члени Церкви повинні дотримуватися вимог закону щодо повідомлення про такі випадки та радитися зі своїми єпископами.
Насильство не можна допускати
Насильство—це погане поводження з іншими людьми (наприклад, з дитиною, чоловіком чи дружиною, літніми людьми чи особами з інвалідністю) або нехтування ними, що призводить до фізичної, емоційної чи сексуальної шкоди” (див. “Жорстоке поводження”, Євангельські теми, topics.ChurchofJesusChrist.org). Позиція Церкви полягає в тому, що насильство не можна допускати у жодному вигляді, а ті, хто його вчиняє, несуть відповідальність перед Богом. Незалежно від того, чи кривдник засуджений за законом, чи ні, він підлягає церковному покаранню і може втратити членство в Церкві (див. Матвій 18:6; Марк 9:42; Лука 17:2).
Первинними обов’язками Церкви у випадках насильства є: 1) з добротою та чутливістю допомогти тим, хто постраждав від насильства та 2) захистити тих, хто може зазнати насильства у майбутньому. Хоча фізичної шкоди можуть завдавати лише деякі форми насильства, всі його види впливають на розум і дух. Насильство часто руйнує віру та може викликати у жертви розгубленість, сумніви, недовіру, відчуття провини та страху. Див. “Recognizing Patterns of Abuse (Як розпізнавати наявність насильства” і “What are signs that someone is being abused? (Які ознаки того, що хтось є жертвою насильства?)”
Допоможіть жертві зрозуміти, що вона не є відповідальною за дії кривдника, та від неї не очікується, що вона терпітиме насильство.
Пам’ятайте, що кривдники можуть бути хитрими, маніпулятивними та брехливими, тому їхня версія того, що відбувалося, може відрізнятися від того, що розповідає жертва. У будь-яких випадках, понад усе дбайте про безпеку і захист жертви.
Від церковних провідників не очікується і їм не рекомендується ставити діагноз або надавати лікування особам із проблемами психічного здоров’я, що ведуть до насильства. У разі потреби заохочуйте таку особу шукати професійної допомоги. Служба з питань сім’ї (там, де вона доступна) може надати провідникам консультацію та запропонувати інформацію щодо доступних у їхній місцевості ресурсів.
Читаючи наступну інформацію, шукайте натхнення для адаптації цих пропозицій до ситуації, в якій опинилася жертва. Ці настанови можуть змінюватися залежно від того, чи жертвою є подружжя, дитина, батьки літнього віку або особа з інвалідністю.
Намагайтеся зрозуміти
Допомогти жертві відчути, що її чують і розуміють, може бути так само важливо, як і поради, які ви їй надаєте. Розмовляючи з жертвами, намагайтеся проявляти любов та співчуття, як це робив би Спаситель. Обговорення насильства вимагає багато сміливості з боку жертви, і вона може потребувати підбадьорення та втішення.
Залишайтеся спокійними та будьте готові приділити достатньо часу, щоб послухати про страхи, сумніви та занепокоєння жертви. Із молитвою подумайте про те, щоб з добротою та чуйністю поставити запитання, подібні до наведених нижче, які допоможуть вам краще зрозуміти ситуацію жертви та розпізнати її потреби. Обов’язково дозвольте жертві описати ситуацію власними словами, замість того щоб допитувати її.
-
Що відбувається?
-
Наскільки ви відчуваєте себе у безпеці?
-
Наскільки безпечно іншим людям, що вас оточують?
-
З ким ще ви говорили про це (наприклад, член сім’ї, батьки, церковні провідники або державні правоохоронці)?
-
Які у вас є нагальні потреби?
-
Чи є ще щось, що стосується цього насильства, що мені потрібно знати?
Жертви насильства можуть шукати допомоги від церковних провідників заради духовного зцілення. Жінкам або молоді може бути комфортніше зустрітися з єпископом або іншим провідником у присутності друга, когось із батьків або церковного провідника, якому вони довіряють. Запевніть жертву, що з нею може бути присутній хтось задля її підтримки.
Допомагайте людині
Надаючи допомогу або підтримку жертві, варто звертати увагу на такі рекомендації. Пам’ятайте про необхідність виявляти співчуття та любов, коли даєте поради.
Допоможіть людині зрозуміти, як отримати зцілення через Спасителя та Його спокуту (див. Алма 7:11–12; 2 Нефій 9:21; Учення і Завіти 88:6).
Похваліть людину за те, що вона мала сміливість розповісти про насильство.
Запевніть жертву, що вона немає потреби каятися в тому, що стала жертвою насильства.
Заохочуйте цю людину отримати благословення священства.
Проявляйте чуйність стосовно процесу зцілення жертви, який може зайняти значний час. Не намагайтеся прискорювати або нав’язувати цей процес.
Дозвольте жертві осмислити свої почуття та проблеми, пов’язані з жорстоким поводженням, перш ніж радити їй пробачити кривдника.
Допоможіть людині відчути себе у безпеці.
Див. статтю “How do I stay safe? (Як себе убезпечити?)”, щоб отримати додаткову інформацію.
Заохочуйте жертву звернутися по допомогу та підтримку до тих, кому вона довіряє, у тому числі, при потребі, до професійних консультантів.
Підтримуйте сім’ю
Жорстоке поводження впливає на членів сім’ї і на саму особу. Виясніть, який вплив воно має на подружжя людини або на її сім’ю, та почніть працювати з цими проблемами. Так само як ви виявляєте любов та турботу до жертви, обов’язково виявляйте любов і турботу до членів сім’ї, які можуть мати проблеми чи відчувати біль.
Розгляньте можливість використання доступних у вашій місцевості ресурсів або професійної допомоги для членів сім’ї, які можуть потребувати консультування або підтримки.
Допоможіть членам сім’ї зрозуміти, яким чином Спаситель може допомогти їм зцілитися особисто (див. Алма 7:11 та Матвій 11:28–30).
Надавайте постійну підтримку сім’ї жертви.
Використовуйте ресурси приходу та колу
Якщо жертва насильства дає вам дозвіл на обговорення ситуації з іншими, то під проводом єпископа виявіть провідників приходу або інших надійних осіб, які можуть надавати їй постійну підтримку, скерування та допомогу. (Див. “Запобігання насильству й реакція на нього”, щоб отримати більше інформації).
Обговоріть з єпископом, як підтримувати людину або сім’ю і як позитивно відреагувати на цю ситуацію.
Допоможіть жертві знайти доступні ресурси або тих, хто надає професійну допомогу, і встановити зв’язок з ними. Див. “Чи варто мені звертатися по професійну допомогу?”
-
Серед цих ресурсів можуть бути такі: притулки, психологи, медичні служби, юридичні служби та інше.
-
Залежно від серйозності ситуації та інших факторів, людині може знадобитися звернутися до правоохоронних органів або отримати юридичний захист.
Моліться та будьте чуйними щодо потреб жертви та тих, кого можна призначити її сестрами-служительками та братами-служителями. Якщо це доречно, то приймайте це рішення разом із жертвою. Деяким жертвам може бути комфортніше з подружньою парою, ніж з двома братами-служителями.
Розгляньте можливість разом з єпископом організувати навчання під час ради приходу чи інших зборів щодо запобігання насильству й реагування на нього.