Горе і втрата

Горе може бути дуже сильною та всепоглинаючою емоцією. Майже кожному доводиться переживати його у якісь періоди життя. Смерть є частиною Божого плану, але навіть із цим розумінням, багатьом людям важко впоратися з емоціями, пов’язаними з втратою близьких. Крім того, смерть є не єдиним джерелом горя; інші втрати також викликають відчуття горя, як-от: втрата роботи, стосунків, здоров’я і так далі. Горе є нормальною реакцією на втрату та емоційним переходом на шляху до радості, а не виявом слабкості чи нестачі віри в Бога та Його любов.

Тим, хто сумує, потрібен час, щоб пережити свої втрати, та підтримка друзів і сім’ї, які будуть поряд у цей період. Час, необхідний для того, щоб пережити процес природного, здорового горювання, є різним для різних людей і залежить від кількох факторів. Чи була втрата раптовою чи болісно очікуваною? У випадку смерті, наскільки емоційно близькими були стосунки людини з померлим? Наскільки людина залежала від того, кого було втрачено, або того, що було втрачено? Ці та інші аспекти поглиблюють наше розуміння, як допомогти тому, хто горює.

Деяким людям потрібно уникати того, що нагадує про втрату, а інші можуть знаходити втішення у спогадах. Дехто може потребувати усамітнення, перш ніж відчує здатність спілкуватися або відвідувати церковні збори чи заходи, а інші можуть одразу жадати соціальних зв’язків. Усі люди різні, і шлях кожного буде особливим.

Коли ви служите людині, яка переживає горе, перш за все і більш за все—виявляйте любов. Подібні твердження можуть допомогти вам висловити співчуття:

“Я не знаю, що сказати, але хочу, аби ви знали, що я про вас дбаю”.
“Вам не треба говорити, якщо ви не хочете, але, якщо хочете, то я готовий слухати”.
“Це нормально в різні дні або моменти мати різні почуття. Немає якогось одного правильного почуття. Просто дозвольте собі переживати емоції, коли вони виникають”.
“Мені дуже шкода, що вам доводиться через це проходити”.

Зрозумійте ситуацію

Коли ви служите людині, яка переживає горе, подумайте про те, щоб з добротою і любов’ю поставити запитання, подібні до наведених нижче, які допоможуть вам краще зрозуміти почуття, потреби та обставини людини.

Як ви справляєтеся?
Коли ви відчуваєте, що у вас гарний день,—що саме робить його таким?
Куди ви звертаєтеся по емоційну підтримку?
Які конкретно слова чи дії людей вам допомогли? Що не допомогло?

Крім того, корисно знати про етапи горювання. Більшість людей проходить через п’ять етапів горювання: заперечення, злість, торгування, депресія й адаптація. Ці етапи можуть виникати у будь-якій послідовності, деякі можуть бути пропущені або повторятися кілька разів. Кожен етап процесу горювання може вимагати різного підходу з боку служителів. Ось базове описання кожного етапу:

Заперечення: Заперечення зазвичай є першим етапом горювання. Люди, які перебувають на цьому етапі, можуть заперечувати те, що відбулося, ставати заціпенілими або перебувати у стані шоку. Коли людина перебуває на цьому етапі, часто найкраще буде поговорити з нею зі співчуттям або просто мовчки посидіти разом.
Злість: На цьому етапі люди можуть спрямовувати злість на Бога, на себе або на оточуючих людей. Можна запропонувати цій людині вести щоденник і записувати туди гнівні відчуття. Людина може вирішити знищити щоденник, після того як мине цей етап, але певний час щоденник надає безпечний вихід для злості.
Торгування: Іноді люди, які перебувають на етапі торгування, можуть спробувати домовитися з Богом, ставлячи запитання “а що як” (наприклад: “А що як я пообіцяю краще ставитися до цієї людини?” або “А що як я почну відвідувати храм кожного тижня?”). Люди часто почуваються винними через те, що не змогли захистити людину, яка померла, або попередити нещастя, яке сталося. Коли хтось переживає цей етап у разі чиєїсь смерті, корисним може бути запитати, як він чи вона вважають, чого для них бажав би померлий.
Депресія: На цьому етапі люди можуть відчувати порожнечу, безпомічність, безнадію та, можливо, втрату зацікавленості у повсякденному житті. Вони можуть почати уникати інших. Якщо хтось залишається у цьому стані тривалий період (від чотирьох до шести тижнів), можливо, його варто направити до групи підтримки з переживання горя або до психотерапевта.
Адаптація: На цьому етапі люди поступово адаптуються до нових умов. Їхні емоції стабілізуються, і вони вчаться справлятися з горем. Можливо, варто запевнити їх, що така адаптація є нормальною, і що, у випадку смерті, померла особа бажала б, щоб вони прагнули бути щасливими.

Допомагайте людині

Коли ви намагаєтеся допомогти людині, беріть до уваги таку інформацію:

Допоможіть людині зрозуміти, що горювати—це нормально. Дехто може сприймати горювання як виявлення послаблення віри, але важливо, щоб люди дозволяли собі горювати. Якщо ви обговорите, як навіть Ісус горював, це допоможе членам Церкви зрозуміти, що горювання не означає нестачу віри (див. Івана 11:32–36).
Допоможіть людині зрозуміти, що кожен горює по-своєму. Немає одного способу справлятися з втратою, і кожна людина реагує по-різному. Людина не повинна почуватися винною за те, що вона щось відчуває або не відчуває.
Висловлюйте співчуття (і продовжуйте робити це ще тривалий час після втрати).
- Моліться, аби дізнатися, що говорити. Вас може лякати те, що треба когось втішати, але, зазвичай, краще звертатися до людини і щось говорити, аніж нічого не казати. Важливо, щоб люди, які переживають горе, знали, що ви дбаєте про них і бажаєте їх підтримати.
- Не забувайте виявляти чуйність. Деякі твердження, сказані із хорошими намірами, можуть сприйматися людиною, яка переживає горе, як не дуже співчутливі. Наступні приклади можуть більше нашкодити, ніж допомогти:
  - “Це частина Божого плану”.
  - “Принаймні …” (“Принаймні вони не страждали”, “Принаймні тепер ви можете ходити на побачення з іншими”, “Принаймні тепер ви можете знайти роботу, яка вам дійсно подобається” тощо).
  - “У мене була схожа ситуація”.
  - “Служіть більше”.
  - “Згодом все поліпшиться”.
  - “Вам слід …” або “Ви будете …”
  - “Він [або вона] у кращому місці”.
- Замість цього:
  - Скажіть: “Я не знаю, що сказати, крім того, що вас любить багато людей, у тому числі і я”.
  - Скажіть: “Я за вас молюсь”.
  - Нехай людина, яка горює, знає завдяки вашим словам та діям, що ви думаєте про неї. Підтримати людину можна навіть простим текстовим повідомленням.
  - Проводьте час із людиною, яка горює.
Слухайте. Поради чи розмови—це не єдиний спосіб надати допомогу людині. Якщо ви слухаєте та дозволяєте людині висловити її почуття, це, як правило, буде добре сприйматися та принесе користь. Просто посидіти з людиною—це спосіб надати невербальну підтримку. Буває складно просто слухати, адже ви можете відчувати, що для полегшення болю ви робите недостатньо, але слухання само по собі вже є корисною та підтримуючою дією.
Не реагуйте. Коли люди проходять емоційні етапи горювання, вони можуть говорити або робити те, що їм не притаманне. Проявляйте терпіння та пам’ятайте, що така поведінка часто є ознакою певного етапу горювання, на якому перебуває людина.
Забезпечуйте постійну підтримку після втрати. Заохочуйте церковних провідників, братів-служителів та сестер-служительок, членів приходу та друзів продовжувати надавати емоційну підтримку протягом тривалого часу після трагічної події. Горювання—це процес, який може тривати місяці та навіть роки.
Будьте обережні щодо коментарів або поведінки, які стосуються самогубства. Якщо людина, яка горює, говорить про самогубство, завжди ставтеся до цього серйозно. Див. сторінку про самогубство у Консультаційних матеріалах. Якщо ви турбуєтесь про чиюсь безпеку, негайно зв’яжіться з місцевою медичною службою з надзвичайних ситуацій або з офісом вашої Служби з питань сім’ї (якщо вона доступна). Церковні провідники можуть також зв’язатися з церковною лінією допомоги стосовно цієї проблеми. Відвідайте suicide.ChurchofJesusChrist.org або розділ Самогубство у додатку “Євангельська бібліотека”, щоб знайти номери безкоштовних ліній допомоги по всьому світу та ресурси для надання допомоги людям, які переживають кризу, пов’язану з самогубством.

У випадку смерті близької людини, процес горювання може включати допомогу сім’ї з організацією похорону або служби поховання. Людині, яка горює, може бути важко планувати чи відвідувати службу поховання. Важливо чуйно ставитися до її потреб, надаючи підтримку та втішення. Інформацію про організацію служби поховання та іншими, пов’язаними з нею подіями, можна знайти у розділі 29.6 посібника Загальний довідник: Служіння в Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів (ChurchofJesusChrist.org). Нижче наводяться ще декілька додаткових інструкцій, про які слід пам’ятати:

Служби поховання проводяться, щоб вшанувати життя померлих та допомогти тим, хто горює, відчути втішення та спокій. Поховання—це часто важлива частина подальшого руху у процесі горювання. Тому важливо бути чуйним до потреб і побажань окремих людей або сімей, які горюють. Корисно буде обговорити план спасіння та силу Ісуса Христа. Це також дає розраду. Також важливо приділити достатньо часу вшануванню померлої людини, згадуванню про її стосунки з людьми та позитивні риси характеру.
Дехто з горюючих вирішує виступити з промовою під час служби, а дехто—ні. Це їхній особистий вибір.
Про що б ви не говорили на службі поховання, завжди висловлюйте співчуття. Заохочуйте інших промовців (церковних провідників, братів-служителів і сестер-служительок, сусідів і т.д.) також проявляти чуйність у своїх виступах.

Фінансові потреби можуть викликати занепокоєння, як під час поховання, так і після нього. Якщо людина або сім’я втратила годувальника, вони можуть хвилюватися про фінансове забезпечення у подальшому житті. Шукайте духовного спрямування, розмірковуючи, як допомога або програми Церкви можуть бути використані для вирішення деяких із цих питань.

Підтримуйте сім’ю

Залежно від ситуації, члени сім’ї та близькі друзі можуть також горювати, зокрема, якщо горе пов’язане з втратою людини, яку вони любили. Використовуйте інформацію з розділу “Допомагайте людині” для кожного члена сім’ї та близького друга.

Навіть якщо горює лише один член сім’ї, варто поговорити з рештою сім’ї, щоб перевірити, як у них справи. Можливо, вони потребують підтримки, щоб допомогти члену сім’ї, який горює.

Використовуйте ресурси приходу та колу

Коли це доречно, попросіть провідників приходу або інших надійних людей надавати постійну підтримку. Попросіть людину надати дозвіл, перш ніж обговорювати її ситуацію з іншими.

Заохочуйте дальніх родичів людини та її братів-служителів або сестер-служительок бути уважними. Процес горювання може тривати довго, і людині певний час знадобиться додаткова підтримка. Ця підтримка повинна тривати ще довго після поховання.
Деяким людям корисно відвідувати групу підтримки. Групи можуть бути особливо корисними для тих, хто відчуває, що ніхто не розуміє їхньої ситуації чи почуттів. До деяких груп можна приєднатися через соціальні медіа. Сімейні лікарі, морги та хоспіси також можуть надати інформацію щодо груп підтримки у вашій місцевості. Служба з питань сім’ї не пропонує групи підтримки для людей, які горюють, але ви можете проконсультуватися з офісом місцевої Служби з питань сім’ї (якщо така є), щоб отримати контактну інформацію та рекомендації.
У разі потреби допоможіть людині отримати професійну допомогу. Горе може бути складною емоцією, і деякі люди, які горюють, можуть потребувати професійної допомоги. Див. Консультаційні матеріали щодо психічного здоров’я.