“Доступ до Його сили — зараз і завжди”, Заради зміцнення молоді, бер. 2024.
Сила в усі часи
Доступ до Його сили — зараз і завжди
Ви гідні сили і допомоги Ісуса Христа
Ілюстрація Алекса Набаума
Уявіть, що ви прогулюєтесь лісом і вам зустрічається хлопчик, який спіткнувся і впав, заплутавшись у сухому гіллі. Одна з гілок надто важка, щоб він вибрався з-під неї самотужки.
Ви б допомогли? Чи ви б спочатку сіли і подумали, чи був він, взагалі, вартий допомоги?
Звичайно ж, ви б допомогли! Думка про те, щоб не надати допомогу доки хлопчик не стане гідним неї, може здаватися вам навіть абсурдною. Але ми схильні думати про себе саме так — лише у цьому випадку та дитина в халепі — це ми.
Ви варті того, щоб вас рятували
Якого б ви не були віку, у порівнянні з Небесним Батьком та Ісусом Христом ви — дитина. (Насправді ви і є буквальною дитиною Небесного Батька.) І ваша сила — фізична, емоційна, духовна або інтелектуальна — ніщо у порівнянні з Їхньою силою. Більшість з нас досить добре розуміє цей принцип. Але коли ми з будь-якої причини хибимо, надто часто нам здається, що ми не можемо попросити про допомогу, доки не заслужимо її. Це просто неправда.
Президент Дітер Ф. Ухтдорф, на той час другий радник у Першому Президентстві, якось у своєму виступі згадав притчу про загублену вівцю, що в Лука 15.
“Чи треба вівці знати, як користуватися складним секстантом, щоб визначити свої координати? — запитав він. — Чи треба їй вміти користуватися GPS, щоб зʼясувати, де вона знаходиться? Чи є в неї досвід, як створити якийсь додаток, щоб покликати на допомогу? Чи потрібно цій вівці схвалення якогось спонсора до того, як Добрий Пастир прийде рятувати її?
“Ні. Безперечно ні! Ця вівця гідна бути божественно врятованою просто тому, що її любить Добрий Пастир.
Для мене ця притча про загублену вівцю є одним з найбільш обнадійливих послань в усіх Писаннях”1.
Кожен з нас може загубитися з багатьох причин. І для кожного з нас божественна допомога вже може прямувати до нас.
Допомога доступна завжди
Допомога доступна нам не лише коли ми грішимо, але також, коли ми намагаємося жити якомога більш гідно. Старійшина Девід А. Беднар, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав:
“Мене хвилює, чи повністю ми усвідомлюємо те, як діє зміцнююча сила Спокути в нашому житті, і чи не вважаємо ми помилково, що повинні нести свою ношу самотужки — застосовуючи абсолютну витримку, силу волі і дисципліну та наші вочевидь обмежені здібності.
Одна справа — знати, що Ісус Христос прийшов на землю, щоб померти за нас. Але нам також потрібно цінувати те, що Господь бажає — завдяки Його Спокуті і силою Святого Духа — оживляти нас — не лише направляти нас, але й зміцнювати і зцілювати нас2.
Ви гідні Його допомоги! Яким би шляхом ви недавно не ходили, Ісус Христос готовий йти з вами наступний відрізок шляху.