Вибраний провидець!
Якби Джозеф Сміт був знаряддям отримання тільки одного такого одкровення від Бога, воно було б, залишаючись єдиним, достатнім, щоб гарантувати його пророчу велич.
Починаючи з 1820 року, проти Джозефа Сміта постійно висували звинувачення—і постійно виправдовували. Ця послідовність не змінилася донині.
Як і було пророковано, нерозумні глузують з нього, пекло скаженіє проти нього, а «ім’я ма[є] добру і погану славу» (Джозеф Сміт—Історія 1:33). Весь цей безплідний вир поглинає тих небагатьох, яким більше до вподоби обгризати старі кістки на подвір’ї, ніж увійти в дім і сісти за розкішний стіл, що ломиться від одкровень; цей вир відвертає їх від бажання неупереджено придивитися до місії Джозефа, «вибраного провидця» (див. 2 Нефій 3:6–7).
Як вчить нас історія з Аммоном, провидець має силу перекладати давні літописи, «провидець величніший за пророка». Але, говорить Аммон, «провидець є також … пророком» (див. Мосія 8:11–16). Тому, покликаний Богом, Джозеф став «великою благодаттю для своїх ближніх» (Мосія 8:18).
«Вибраний» перекладач «даром і силою Бога» (див. УЗ 135:3) явив Книгу Мормона—щось відчутне, в чому можна переконатися. Для всіх, хто прийме її, вона навстіж відкриє заперті двері, за якими, як вважали, знаходиться недоторканий канон Писань.
На титульній сторінці Книги відзначається її особлива роль в «переконуванні» смертних у тому, що «Ісус є Христос» (див. також 2 Нефій 25:18). В день зневіри й недовіри до цього видатного факту дія цього «переконування» дуже необхідна.
Книга Мормона буде «читатися на верхах будинків» (2 Нефій 27:11). Навіть якщо нею нехтуватимуть, вона буде запрошувати до Христа стільки, «скільки земля стоятиме» (2 Нефій 25:22).
Не дивно, що «кінці землі питатимуть про … ім’я [Джозефа]» (див. УЗ 122:1). Подальші пророцтва обнадіюють, що вороги Джозефа «зазнають поразки» і що народ пророка «не буде повернуто проти [нього]» через свідчення зрадників (див. 2 Нефій 3:14; УЗ 122:3).
Як нам учора нагадав президент Фауст, Джозеф так говорив про свою недосконалість: «Я ніколи не казав, що я досконалий, але в одкровеннях, яким я навчав, помилок немає» (Andrew F. Ehat and Lyndon W. Cook, The Words of Joseph Smith [1980], 369).
Цікаво те, що юний Джозеф Сміт пішов до гаю, щоб лише запитати, до якої церкви приєднатися. Він не прагнув покликання провидця, одкровителя, перекладача і пророка (див. УЗ 21:1). І в гаю і пізніше на нього несподівано проливалися прозріння! Одкровення і переклади, що прийшли з цим, були не плодами розмірковувань, скороминущими ідеями або навіть афоризмами, а проголошеними божественними відкриттями.
Приголомшує обсяг одкровень і перекладів, він дає зрозуміти значення слів «вибраний провидець». Але справа не тільки в масштабах того, що Джозеф отримав і чим зараз діляться з людством, а й у тому, скільки «вражаючих перлин» він явив у цій безлічі.
Наприклад, завдяки багатьом одкровенням та перекладам відкрилося описання всесвіту, яке набагато випереджало досягнення астрофізики 30-х років XVIII століття,—картина космосу зі «світів без числа», і далі слова про те, що «жителі їхні є синами й дочками … Богові» (Мойсей 1:33; див. УЗ 76:24).
У стародавні часи кількість Авраамових нащадків порівнювалася з піском морським—вражаюче обіцяння (див. Буття 22:17). Одкровення і переклади Відновлення включають у себе величезний всесвіт, тому не дивно, що, за останніми підрахунками вчених, приблизна кількість зірок у всесвіті сягає 70 секстильйонів… —«більше зірок на небі,—за словами науковців,—ніж крупиць піску на всіх пляжах та в усіх пустелях Землі» (Allison M. Heinrichs, «The Stellar Census: 70 Sextillion,» Los Angeles Times, 26 July 2003; see also Carl Sagan, Cosmos [1980], 196).
Також прийшли одкровення і переклади щодо основної мети Бога—«здійснювати безсмертя і вічне життя людини», вони відкрили Божу лаконічність і Його підтримку (див. Мойсей 1:39). Плани Бога стосовно розвитку душ не змінилися. Вони були описані ще давньому Ізраїлю, який 40 років прожив у пустелі, «щоб упокорити тебе, щоб випробувати тебе, щоб пізнати те, що в серці твоїм, чи будеш ти держати заповіді Його, чи ні» (Повторення 8:2). Отже, сьогодні учням Христа під силу зрозуміти, чому наша віра й терпіння час від часу випробовуються—щоб підготуватися до повернення Додому (див. Мосія 23:21).
Брати і сестри, нам не доводиться довго чекати нагоди знов вирішувати: «Якою дорогою піти» і до чого поставити намет входом—до Содома чи до храму (див. Буття 13:12; Мосія 2:6).
У Бога немає хобі десь у всесвіті, які б відволікали Його. Ми в самому центрі Його турбот і задумів. Наскільки це суттєво відрізняється від ідей тих, хто вважає, що людина живе «у безхазяйному всесвіті» (Bertrand Russell, «A Free Man’s Worship,» in Mysticism and Logic and Other Essays [1917], 50), у «всесвіті, що без господаря» (Albert Camus, The Myth of Sisyphus and Other Essays, trans. Justin O’Brien [1955], 123)!
Також було відкрито знання про наш вік—вік духовних дітей Бога, адже «людина була також з Богом спочатку», і це проголошення супроводжується ще глибшим висвітленням вічної природи людини (див. УЗ 93:29). Ці заяви і пов’язані з ними висновки мають велике значення, бо вони спростовують, наприклад, учення про те, що людина була створена «з нічого».
Крім того, оскільки ми були з Богом «спочатку», це означає, що «ви є собою» вже давно. Тому апостол Іван справедливо зазначив, що «[Бог] перше нас полюбив» (див. 1 Івана 4:19). Це також означає, що в бурхливості земного життя ми повинні бачити, ким є інші люди—нашими духовними братами і сестрами, а не істотами, яких можна використовувати, не суперниками, не ворогами. Більше того, ми повинні надзвичайно поважати людське життя і вважати його святинею.
Прекрасні в усьому, ці «дивовижні перлини», ці три одкровення й переклади особливо актуальні для найглибших людських устремлінь і загадок. Вони перетворюють наше розуміння суті Бога, всесвіту, а також нашої суті й сенсу життя! Що може бути більш особистим, ніж ці коротко сформульовані, але глобальні істини?
Якби Джозеф Сміт був знаряддям отримання тільки одного такого одкровення від Бога, воно було б, залишаючись єдиним, достатнім, щоб гарантувати його пророчу велич. Але, хоч Бог і бажає дати нам «усе, що Він має», ми все-таки потерпаємо від обмеженості нашого сприйняття! (Див. УЗ 84:38).
Не дивно, що Павло вихваляв Авраама, який «не мав сумніву» (Римлянам 4:20). Є ризик, що, розмірковуючи над ученнями Відновлення, ми можемо «засумніватися» в достовірності таких сміливих і багатообіцяючих істин.
Отже, замислюючись над такими захоплюючими одкровеннями й перекладами, прислухаймося до поради царя Веніямина: «Віруйте в Бога; … віруйте, що людина не розуміє всього того, що Господь може розуміти» (Мосія 4:9).
Всемудрий Бог дає всім смертним право вирішувати, але якими ми повинні бути вдячними Йому, що давним-давно Він вирішив врятувати і воскресити всіх Своїх дітей через Спокуту Його Сина. Однак дехто відкидає, а багато є байдужими до цих та інших божественних запрошень, у більшості тому, що вони надто заклопотані справами цього світу. Вони не пізнали Спасителя, Який далеко від думок та намірів їхніх сердець (див. Мосія 5:13).
В суті Божого плану та невимовної величі всесвіту лежить неймовірна особистісність. Наприклад: «[Бог] дивиться вниз на всіх дітей людських; і Він знає думки і наміри серця» (Алма 18:32; див. також Ісая 66:18).
Оскільки ми повністю відповідальні перед Ним, у Судний день ми не прикриємося конституційним правом не свідчити проти себе.
Наостанок я приберіг надзвичайне одкровення, яке насправді є першим у списку: Богоявлення, що свідчать про реальність воскреслого Ісуса Христа, нашого Спасителя! Невдовзі після священного гаю мали місце інші явлення в пересічних місцевостях Кертленда і Гайрама, і завдяки ним все людство отримало вкрай необхідне підтвердження.
На жаль, у світському товаристві Ісус, у найкращому випадку, багатьма вважається фігурою далекою, Його навіть порочать. Тому наскільки незбагненну цінність мають одкровення відновлення, які підтверджують цей грандіозний факт: «Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого» (Іван 3:16).
Ісус, який здійснив «нескінченне спокутування», нескінченно страждав при цьому, і Він є Спасителем, Який розуміє все, бо «спустився нижче всього» і «сприйняв усе» (2 Нефій 9:7; див. УЗ 88:6). Так, як про це говориться у зворушливих словах пісні у стилі «спірічуелз» далеких років: «Ніхто не знає, які я пережив страждання,—ніхто, окрім Ісуса».
Брати і сестри, серед членів «театральної трупи», які населяють цю планету і для яких одкровення і переклади є такими необхідними, є також такі, хто, як кажуть, живе у «мовчазному відчаї» (see Henry David Thoreau, Walden [1965], 7). Зараз до них приєдналися й ті, хто живе в галасі, у своє задоволення, насолоджуючись здатністю відчувати до такої міри, що зрештою втрачають цю здатність і залишаються «поза почуттями» (див. Мороній 9:20; Ефесянам 4:19; 1 Нефій 17:45). У підсумку вони вилизують тарілки, відчайдушно шукаючи нових відчуттів. Такі наразі ще не складають більшість, а «меншу частину» народу (див. Мосія 29:26–27).
Зауважимо, що в останній день лукавий не буде «підтримувати» своїх послідовників (див. Алма 30:60). Він не може. Перемога Ісуса буде величною, а хитра філософія лукавого, «приємна плотському розумові», похитнеться, і «падіння її буде надзвичайно великим» (див. Алма 30:53; 1 Нефій 11:36). Навіть тепер в житті блудних синів, які «спам’яталися», можна побачити, як швидко тануть диявольські вчення (див. Лука 15:17). Багато-хто, відчувши повну безплідність менш праведних шляхів, «підготовлені почути Слово» і зараз чекають, поки їм представлять рятівні одкровення й переклади (див. Алма 32:6).
Брати і сестри, ми не сміємо приховувати істини відновленої євангелії! Не сміймо приховувати одкровення й правдиві переклади про «речі, як вони дійсно є, і про речі, як вони дійсно будуть». Вони так потрібні тим, хто опустив руки через доктринальну анемію, найкращий засіб боротьби з якою—червоні тільця Відновлення! (Див. Кн. Якова 4:13). Приховувати це—означає стримувати покаяння і маскувати кращу духовну альтернативу, яка стане світлою, як сонце, і ясною, як місяць (див. УЗ 105:31).
А поки що будьмо готовими до того, що більшість людей буде байдужою до нас. Інші вважатимуть нас старомодними або обманутими. Терпімо, коли на нас показуватимуть пальцем ті, які шукають пригод і зрештою побачать, що та «велика і простора будівля» є насправді заяложеним і перенаселеним третьокласним готелем! (Див. 1 Нефій 8:31–33). Не ображаймо кривдників і не слухаймо їх! (Див. УЗ 31:9). Направляймо, натомість, нашу силу на утримання щиту віри, вкритого шаром духовного тефлону, щоб загасити вогненні стріли (див. 1 Нефій 15:24).
Брати і сестри, зважаючи на все сказане, «що я ще можу сказати?», окрім, «Слава людині, що чула Єгову»! (Кн. Якова 6:12; Гімни і дитячі пісні, с. 50) В ім’я Ісуса Христа, амінь!