Вірую, Господи,—поможи недовірству моєму
Віра, що підтримує нас, може бути основним втішенням у житті. Усі ми повинні набути своє власне свідчення.
Цього ранку я хотів би смиренно свідчити тим, у кого є вагання й сумніви стосовно божественної місії Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Часом багато хто з нас нагадує того батька з Біблії, який просив Спасителя зцілити свого сина, вигнавши з нього «духа німого». Батько тієї дитини волав: «Вірую, Господи,—поможи недовірству моєму»1. Для всіх, кого й досі мучать сумніви й запитання, є способи, як допомогти. Сприймаючи й відкидаючи інформацію в процесі пошуку світла, істини і знання майже кожна людина має—у той чи інший час—певні особисті запитання. Це складова процесу пізнання.
Віра, що підтримує нас, може бути основним втішенням у житті. Усі ми повинні набути своє власне свідчення.
Свідчення починається з прийняття через віру божественної місії Ісуса Христа, голови цієї Церкви, а також пророка Відновлення, Джозефа Сміта. Євангелія, відновлена через Джозефа Сміта, або є істинною, або її не існує. Щоб отримати всі обіцяні благословення, ми повинні прийняти євангелію вірою і у всій її повноті. Проте така безсумнівна віра зазвичай не приходить відразу. Ми навчаємося духовно рядок за рядком, приписання за приписанням.
Джозеф Хемстид, викладач з Лондонського університету, розповідав про Церкву і її програми для молоді і сім’ї своїм колегам з цього великого університету. Один з них сказав: «Мені подобається все, що робиться для сім’ї і т.д. Ось якби ви могли видалити те, що стосується з’явлення ангела Джозефу Сміту, то я міг би належати до вашої Церкви». Брат Хемстид відповів: «Але якщо видалити з’явлення ангела пророку Джозефу Сміту, тоді б до цієї Церкви не міг належати я, бо це ж її фундамент»2.
Як і той професор з Лондонського університету, багато людей бачать справжнє диво, яким є ця Церква, і переконані, що вона користується великою повагою і має істинний смисл. Вони високо цінують те, що Церква може зробити для своїх членів. Однак вони недостатньо впевнені в тому, що Джозеф Сміт справді бачив у видінні Батька і Сина і що ангел передав Джозефу Сміту пластини, з яких було перекладено Книгу Мормона. Набуття знання про Бога—це основний духовний дар, який може прийти до будь-якого чоловіка і до будь-якої жінки. Джозеф Сміт отримав це знання про Бога з перших рук. Через багато років, розмірковуючи над тим, як вплинули ця й інші події на його життя, Джозеф Сміт сказав про себе так: «Я не винувачу нікого за те, що вони не вірять в мою історію. Якби я не пережив те, що пережив, то і сам би цьому не повірив»3.
Нікого не було з юнаком Джозефом Смітом у Священному гаї в Пальмірі, Нью-Йорк, коли Бог Батько і Його Син Ісус Христос з’явилися йому. І все ж навіть людям, які не вірять тому, що сталося, важко довести протилежне. Відтоді надто вже багато сталося, щоб заперечувати реальність тієї події.
Для тих з вас, хто, як той батько з Біблії, каже: «Вірую, поможи недовірству моєму», слід отримати впевненість, зробивши те, що сказано в Книзі Мормона, яка закликає нас спитати у «Бога, Вічного Батька, в ім’я Христа» про істину, яка може прийти лише через віру в Христа і через одкровення. Однак є два обов’язкові елементи. Один з них—необхідно «питати з щирим серцем, з відвертим бажанням», і тоді Бог «явить вам … істинність силою Святого Духа. І силою Святого Духа ви можете пізнати істинність всього»4.
Крім Книги Мормона, є вагомий доказ, який підтверджує заяви Джозефа Сміта. Спочатку Троє свідків, а потім Вісім свідків, які тримали пластини і бачили вигравіювання, свідчили, що Книгу Мормона було перекладено силою від Бога. Члени сім’ї Джозефа Сміта, які знали його найкраще, також прийняли його послання й повірили йому. Серед повіривших йому були його батьки, брати, сестри і дядько, Джон Сміт. Його старший брат Гайрум підтвердив свою цілковиту віру в роботу Джозефа, віддавши своє життя разом з ним. Усі ці переконливі свідчення підтверджують свідчення пророка.
Найближчі помічники Джозефа Сміта були цілком переконані в тому, що Джозеф Сміт має божественну місію. Двоє з них, Уіллард Річардс і Джон Тейлор, були з Джозефом і Гайрумом, коли тих було вбито. Джозеф спитав Уілларда Річардса, чи має той бажання йти з ними. Уіллард твердо відповів: «Брате Джозеф, ви не просили мене перепливати річку з вами, ви не просили мене йти з вами у Картедж, ви не просили мене йти з вами у в’язницю—і ви думаєте, що я міг би вас залишити зараз? Я скажу вам, що зроблю: якщо вас звинуватять у зраді і присудять повісити, я визвусь бути повішеним замість вас, аби вас звільнили»5.
Джон Тейлор свідчив: «Джозеф Сміт, пророк і провидець Господа, зробив більше для спасіння людей у цьому світі, ніж будь-яка інша людина, що будь-коли жила на світі»6. Бригам Янг, людина практична, сказав: «Я відчуваю, наче вигукую «Алілуя!» кожного разу, коли думаю, що колись знав Джозефа Сміта, пророка, якого Господь поставив та висвятив і якому Він дав ключі і владу будувати Царство Боже на землі і підтримувати його»7. На мою думку, ці сильні, розумні мужі не могли бути обмануті.
Для мене ще дуже переконливим є те, що жодна з релігій не заявляє, що має ключі з’єднувати сім’ї навічно. Президент Хінклі сказав: «Кожний храм, великий він чи ні, старий чи новий, є вираженням нашого свідчення про те, що життя після смерті є таким же реальним, як і це життя»8. Ті, хто дорожать своєю сім’єю, мають чудову можливість претендувати на незрівнянне благословення бути запечатаними на вічність у храмах Бога. Для всіх дідусів і бабусь, батьків, чоловіків, жінок, дітей і онуків ця влада й сила запечатування є вінцевим принципом, кульмінацією у відновленні «всього»9 через пророка Джозефа Сміта. Запечатування з’єднують навічно. Це благословення може поширюватися на живих зараз, а вікарно—також і на померлих, таким чином з’єднуючи сім’ї навічно10.
Іншим могутнім доказом божественності цієї святої роботи є дивовижне зростання і зміцнення Церкви по всьому світу. Це унікальна інституція. Ніщо не може порівнятися з нею. Як резонно сказав Гамаліїл, коли Петро і апостоли того раннього періоду свідчили про божественність Ісуса Христа: «Бо коли від людей справа ця буде,—розпадеться вона.
А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете»11.
Усе це правильно, але кожна людина повинна мати духовне підтвердження силою Святого Духа, який переконливіший за всі разом взяті почуття. Тим, хто каже: «Вірую, Господи,—поможи недовірству моєму», я можу запропонувати, щоб «ви чекали з вірою в очах»12. Тим, хто робить це, Господь пообіцяв: «Я скажу у твоєму розумі і у твоєму серці, через Святого Духа, Який зійде на тебе і Який буде жити у твоєму серці»13.
Люди пояснюють те, що вогонь їхньої віри ледь блимає і затухає, кількома причинами: людські вади і недосконалість інших; вони не можуть зрозуміти в історії Церкви те чи інше; зміни в процедурах, які відбуваються через зростання [Церкви] й постійне отримання одкровень; байдужість або провина.
Був час, коли Господь сказав, що Він був «дуже задоволений» Джозефом Уейкфілдом14. Він був доблесним і вірним, навчав сотні людей про пророчу роботу Джозефа Сміта. Але в 1833–1834 роках він підпав під вплив декого із інакомислячих у Кертленді. Одного разу він прийшов додому до Джозефа Сміта. Джозеф вийшов з кімнати, де перекладав слово Бога, і відразу ж почав молитися з кількома дітьми. «Це переконало [брата Уейкфілда], що [Джозеф] не був людиною від Бога, а отже і його робота була фальшю»15. Пройшов час, і Джозеф Уейкфілд став відступником, був відлучений від Церкви і став переслідувачем Церкви і святих.
Одна неактивна сестра, коли її син поїхав на місію, була приголомшена, зрозумівши, що вона не навернена в Церкві. І вона, порівнюючи себе до тих, чиї вражаючі розповіді про їхнє навернення чула, запитала себе: «Чому ці люди навернені так сильно, а я—з моїм спадком роду піонерів—залишаюся ненаверненою?» Вона почала читати Книгу Мормона, хоч і сумнівалася в її достовірності та вважала нудною. Одна з подруг закинула їй: «Ти ж кажеш, що віриш в молитву. Чому ж тоді не помолишся про цю книгу?»
Вона помолилась, і після цього взялася читати Книгу Мормона знову. Та вже не була для неї нудною. Чим більше вона читала, тим більше захоплювалася нею і думала: «Джозеф Сміт цього не зміг би написати—це слова від Бога!» Вона закінчила читати і дивувалася, як Бог відкрив їй те, що є істинним. Вона розказувала: «Усю мене охопила могутня, прекрасна і радісна сила… Я знала, що Ісус Христос воскрес,… що Джозеф Сміт був пророком, який бачив Бога і Ісуса Христа. Я знала, що під Божим проводом він дивовижним чином переклав давні літописи. Я знала, що Джозеф Сміт отримував одкровення від Бога». Це змінило її життя, бо ж тепер вона була вже навернена!16
Для тих, чия віра зів’яла, причини цього можуть бути реальними, однак ці причини не змінюють реальності відновленого Джозефом Смітом. Пророк Джозеф Сміт якось зауважив: «Я ніколи не казав вам, що я досконалий, але в одкровеннях, через які я навчав, помилки немає»17. Нікому не вдасться успішно атакувати істинні принципи, бо вони вічні. Одкровення, що прийшли через Джозефа Сміта все ще істинні! Було б помилкою дозволити суперечкам, зневажанням чи образам зруйнувати наш власний дім віри.
Ми можемо мати певне свідчення, що Ісус є Христос, Син Божий і Викупитель людства, що Джозеф Сміт був пророком, якого було вповноважено відновити Церкву в наші дні, у час відсутності повного розуміння всіх принципів євангелії. Але якщо ви піднімаєте одне, то ви піднімаєте все. І це все—євангелія. Нам як членам Церкви потрібно приймати всю її. Навіть обмежене духовне сприйняття деяких аспектів євангелії є благословенням, з часом знання про те, в чому ви не зовсім впевнені, може прийти через віру і послушність.
Розрив між популярним і праведним збільшується. Як пророкував Ісая, багато хто сьогодні «зло називають добром, а добро—злом»18. Одкровення від пророків Бога—це не меню в їдальні, з якого ми можемо щось взяти, а щось ні. Ми у великому боргу перед пророком Джозефом Смітом за ті численні одкровення, які прийшли через нього. Ніхто не зробив стільки для відновлення духовного знання, як він19. Виповнилося одкровення, дане Джозефу Сміту у березні 1839 року:
«Кінці землі запитуватимуть про твоє ім’я, і пекло бушуватиме проти тебе;
Тоді як чисті серцем, і мудрі, і благородні, і доброчесні шукатимуть постійно поради, і повноваження, і благословень з-під твоєї руки»20.
Тим, хто вірить, але хоче зміцнитися у своїй вірі, я настійливо б радив ходити у вірі до Бога і довіряти Йому. Духовне знання завжди вимагає віри. Ми здобудемо свідчення про принципи євангелії, слухняно намагаючись жити за ними. Сказав же Спаситель: «Коли хто хоче волю чинити Його, той довідається про науку»21. Свідчення про дієвість молитви приходить через смиренну й щиру молитву. Свідчення про десятину приходить через плату десятини. Не дайте вашим сумнівам відділити вас від божественного джерела знань. З молитвою йдіть вперед, смиренно шукаючи вічного світла, і ваше невір’я зникне. Я свідчу вам: якщо ви поставили мету знайти духовне світло, істину й знання і будете шукати і приймете їх, це вічне світло обов’язково прийде. Якщо ви будете йти вперед з вірою, то відчуєте, що ваша віра збільшується. Це так само, як з тим «добрим насінням»—якщо ви його не викинете своєю зневірою, то воно буде розбухати у вашій душі22.
Я вважаю, що особисте свідчення кожної людини про Ісуса Христа приходить як духовний дар. Нікому не вдасться оспорити його чи поставити під сумнів, оскільки це особистий дар тій людині, якій він даний. Це свідчення буде для нас постійним духовним збуджувачем, щоб ми тримали в собі духовне світло, яке показуватиме нам дорогу до вічного щастя. Але я свідчу, що це свідчення може бути більшим—і набагато більшим. Склавши завіт з «Богом, щоб виконувати його волю, і бути послушними його заповідям у всьому, що він заповідатиме нам, у всі наші дні», наші «серця змінилися через віру в [Христове] ім’я». І тому ми можемо бути «наро[дженими] від нього і ста[ти] його синами і дочками»23. У мене є певне знання про це, і я заявляю про нього у священне ім’я Ісуса Христа, амінь.