Спокута, покаяння і брудна білизна
Господь обіцяє, що очистить наш одяг Своєю кров’ю… Він може викупити нас з нашого особистого падіння.
Якось один чоловік, проїжджаючи маленьким мексиканським містом, наїхав на собаку, який вискочив перед машиною, і задавив його. Від того дня його стали звати в тому містечку мата перрос. Ніхто не брав до уваги і не замислювався над походженням цього прізвиська; він просто був «убивцею собак». Ті, хто перебралися в те містечко пізніше, не знали обставин події, і їхня уява змальовувала жахливі образи того, що він зробив.
Репутації, що складаються з чуток, реальності або призвіська, можуть бути воістину непоборними. Прислів’я «Не пери свою брудну білизну на людях»—це мудра порада. Не є необхідним, не є доречним, не є здоровим—виставляти ваші особисті або сімейні помилки та гріхи на розгляд широкому загалу. Чим ширше гріх стає відомими, тим важче покаятися або змінитися.
Я не кажу, що гріх слід приховувати, хоч це є природним прагненням будь-якого грішника. Замість того, щоб покаятися, ми хочемо приховати будь-які вчинені помилки або гріхи. Але, як у цьому переконався Каїн, убивши Авеля, він не зміг приховати свої гріхи від Господа,1 бо все представлено перед Ним.2 Він знає про кожний вчинок неслухняності, що ми вчиняємо, але—на відміну від широкої публіки—Він, знаючи про наші гріхи, дає нам особливе обіцяння, що Він не згадуватиме їх, якщо ми покаємося.3
По суті справи, прання брудної білизни і покаяння є пов’язаними між собою [процесами]. Гріх спричиняє нечистоту перед Господом, і це необхідно розв’язати. Однак є час і місце, щоб сповідуватися і просити про прощення. Діапазон цих параметрів залежить від природи та серйозності гріха. Якщо йдеться про образу багатьох людей або про порушення громадської довіри, тоді необхідно оголосити про цей проступок публічно і просити прощення. Наскільки великою буде наша відповідальність у покаянні—вирішувати Господу, Його слугам і тим, кого було скривджено.
Є паралель між нашим одягом, омитим начисто кров’ю Агнця, і тим, як ми перемо нашу власну брудну білизну. Через Його спокутну жертву наш одяг стає чистим. Те, що в Писаннях говориться про наш одяг, стосується всього нашого єства. Потреба в очищенні виникає, коли ми стаємо забрудненими гріхом. Суд і прощення—це прерогатива Спасителя, бо тільки Він може пробачити і змити наші гріхи.4
Коли цар Веніямин виголосив свою велику проповідь у землі Зарагемля,5 святі змінили свої серця,6 і настав мир і процвітання по всій землі. Час ішов, і Алму покликали головувати над Церквою. Полонені [в тенетах] свого процвітання, деякі члени Церкви загрузли в гріхах. Серце Алми було стурбовано, коли їх приводили до нього. Не знаючи, як упоратися з цією проблемою, він представив їх перед царем Мосією, але цар відіслав їх назад, щоб їх судив Алма.
Боячись, щоб не вчинити кривди в очах Божих, Алма вилив усю свою душу перед Богом і умовляв Його відповісти, що робити з винуватцями. За велику любов Алми до ближнього і за його палке бажання творити волю Божу Господь надзвичайно благословив його, навіть давши йому обіцяння вічного життя. Потім Господь пояснив йому, чому його прохання дати йому розуму в судженні було таким важливим, сказавши йому: «Це Моя Церква. Це Моїм ім’ям вони будуть спасенні. Це через Мою жертву. Це Я, хто судитиме».7
Як часто ми забуваємо, хто має право судити? Прощення гріха залежить від Нього, а не від нас. Отже, наступного разу, коли нас спокушатимуть вивісити брудну білизну перед людьми, пам’ятаймо:
По-перше, йдіть до Господа.
По-друге, йдіть до того, кого [ви] образили.
По-третє, якщо це необхідно, йдіть до нашого судді в Ізраїлі.
І четверте—тоді вже забудьте про це.
Інший спосіб виставляння брудної білизни—це плотське, ненаситне прагнення виставляти на публічний огляд помилки інших людей. Господь закидав Йову, коли той скаржився, несучи свої тягарі: «Чи ти хочеш… винуватити Мене, щоб оправданим бути?»8. Це може трапитися навіть у сім’ї, коли людина, вважаючи, що захищає своє власне добре ім’я, виставляє в найменших деталях на публічний огляд прорахунки та помилки своїх братів і сестер, своїх дітей або батьків у формі самовиправдання, метою якого є полегшення свого болю.
У притчі про блудного сина вірний батько повернув собі того сина, говорячи не про його помилки, а про його цінність [для нього].
Щоразу, коли ми говоримо про гріхи або помилки інших людей, ми, по суті справи, виносимо їм вирок. Я чув, як один чоловік казав своєму синові, що одна людина ніколи не буде на нього працювати, бо він, як здалося батькові, зажадав більшу платню, ніж на те заслуговував. Хлопчик відповів: «Мені дивно чути це від тебе. Тату, ти навчав нас не поводитися таким чином».
Судження того батька були безпідставними. Що йому слід було зробити? Якщо він і мав питання щодо платні за роботу, то повинен був би обговорити їх з тим чоловіком, владнати розбіжності і закрити цю справу, не скаржачись про це іншим. Спаситель навчав: «Не судіть, щоб і вас не судили; бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам».9
Коли книжники й фарисеї привели до Ісуса жінку, схоплену в перелюбі, Він схилився і став писати пальцем на піску, щоб інші не бачили і не чули. Тоді Він сказав: «Хто з вас без гріха, нехай першим на неї той каменем кине!» Коли її обвинувачі були присоромлені своїми власними гріхами, Він сказав жінці: «Іди собі, але більш не гріши!»10
Що нам слід робити, коли нам стає відомo про проблеми інших людей?
-
Не судіть. Залиште суд Господові, досконалому судді. Не розглядаймо і не досліджуймо гріхи інших людей, а натомість розгляньмо їхнє божественне походження. Хіба це наша справа—поринати в проблеми інших людей замість того, щоб побачити широту того добра, що в них є.
-
Ми повинні вибачати. Хоч ми можемо бути особисто ураженими, Господь сказав: «Я, Господь, прощу того, кого прощу, але від вас вимагається, щоб ви прощали всіх людей.11
-
Забудьте. Безжальна пам’ять може згубити найстійкіший дух. Залиште це, поховайте це, викиньте це.
Якщо вас накриває хвиля спокуси відкрити гріхи інших людей, не кажіть вашому сусідові або навіть найкращому другу. Підіть до вашого єпископа. Залиште йому цей тягар. Якщо це потрібно, повідомте про це представникам влади або в міліцію, а після цього залиште це. Я вірю, що для отримання тієї дорогоцінної обіцянки, що її отримав Алма, необхідно мати той самий дух, що був у нього, і зробити те, що він робив стосовно своєї брудної білизни і брудної білизни інших людей.
Ну а якщо ми праві, а помиляються вони? Хіба нам не слід оголосити про свою позицію, щоб інші не судили нас, щоб не казали, що це ми помиляємося? Господь з виразністю показав, як вирішувати цю дилему. Це не наша прерогатива—судити. Не нам вимірювати заскалку, бо колода в нашому оці не дає нам точно бачити. Немає млинця настільки тонкого, щоб у нього був лише один бік. Тут потрібне співчуття—дар відчувати те, що відчувають інші люди, і розуміти те, що вони переживають. Співчуття—це природний паросток милосердя. Воно стимулює і збільшує нашу здатність служити. Співчуття—це ще не симпатія, а тільки розуміння й турбота. Це основа істинної дружби. Співчуття дає змогу поважати і відкриває двері до навчання і пізнання. Індіанці племені Сіу розуміють цей великий принцип, коли моляться: «Великий Дух, допоможи мені ніколи не судити іншу людину, доки я не проходжу два тижні в її мокасинах».
Отже, що нам робити з брудною білизною? Процес починається з покаяння. Спаситель стоїть біля дверей і стукає; Він готовий прийняти нас негайно.12 Наша відповідальність—виконати труд покаяння. Ми повинні покинути наші гріхи, щоб почалося очищення. Господь обіцяє, що очистить наш одяг Своєю кров’ю.13 Він віддав Своє життя і відстраждав за всі наші гріхи. Він може викупити нас з нашого особистого падіння. Через Свою Спокуту Спаситель, віддавши себе як сплату за наші гріхи, відкриває дорогу Святому Духові, щоб Той очистив нас у хрищенні вогнем. Коли Святий Дух перебуває в нас, Його очищувальна присутність випалює бруд гріха. Як тільки зобов’язання зроблено, процес очищення починається.
Наше зобов’язання перед Господом починається з нашої зосередженості на Ньому. Нещодавно ми були на конференції колу в Наву, штaт Іллінойс. Хорова музика була винятковою. Диригент, професійний музикант, який викладає у місцевому університеті, зміг майстерно полонити і хор, і слухачів. Кожний рух його тіла був внутрішньо пов’язаний з музикою. Ми хотіли співати саме так, як він диригував. Очі всіх присутніх були на ньому. Я тоді подумав про Спасителя. Він дав нам завдання: бути такими, як Він. Якби ми дивилися на Нього з такою ж зосередженою увагою, з якою ми дивилися на брата Нельсона, ми б швидко перетворилися на образ Спасителя.
Те перетворення, що сталося з нами під час співу було тимчасовим. Ми були в потрібному місці, і всі мали велике бажання слідувати [за диригентом]. Якщо ми будемо в потрібному місці і матимемо палке бажання слідувати за Господом, Він торкнеться нашого життя і очистить нас, щоб ми могли постійно жити в Його присутності. Той диригент не примушував нас співати, просто між нами і ним був зв’язок. Справжнє покаяння приходить тоді, коли є такий зв’язок зі Спасителем. Подумаймо про наші особисті молитви і щоденні думки. Нам усім слід попрацювати, щоб налагодити той зв’язок, якого вимагає Господь.
Я запитав брата Нельсона, як йому вдалося стільки «витягнути» з нас. Він смиренно відповів: «Тому що їхні серця чисті».
«А що ще?»—спитав я.
Він відповів: «Це здійснюється через Дух. Це єдиний спосіб спілкування на такому рівні.»
Отже, на чому нам слід зосередитися? «І якщо ваше око буде єдиноспрямованим до Моєї слави, усе ваше тіло буде сповнено світлом, і не буде темряви в вас; і те тіло, яке сповнено світлом, сприймає все».14 Це може відбутися, якщо ми приймемо відповідальність за свою брудну білизну через покаяння і зробимо все, щоб вона була чистою.
Насолоджуймося обіцянням, що його Спаситель дав через Моронія: «[встаньте]… і [зодягніться] у свій красивий одяг … Прийдіть до Христа… і [любіть] Бога з усією вашою могутністю, розумом і силою,… щоб через Його благодать ви могли бути досконалими в Христі… через пролиття крові Христа, яка є в завіті Батька для відпущення гріхів ваших, щоб ви стали святими, незаплямованими».15 В ім’я Ісуса Христа, амінь.