В завіті з Ним
Наше сестринство складається з жінок будь-якого віку і досвіду; ми поєднані укладеними завітами.
Мої дорогі сестри, рік пройшов швидко і знову так приємно зустрітися з Товариством допомоги жінок Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Якими б не були обставини, ми, жінки, благословенні. Ми вступили в завіт з Небесним Батьком виконувати Його роботу—і ми дійсно виконуємо цю роботу! Як Марія та Марта, ми припали до ніг Вчителя і «обрали найкращу частку»1. Ми обрали Христа і Товариство допомоги.
Все ж мені цікаво, чи ми, як жінки, повністю розуміємо, що таке Товариство допомоги. Коли Джозеф Сміт прочитав перший устав, написаний Елайзою Р. Сноу, він сказав, що цей документ є найкращим з усіх бачених ним, але й передрік «дещо краще». Він «організував жінок під проводом священства за прикладом священства»2. Коли пророк Джозеф «повернув ключа»3 і встановив «Жіноче товариство допомоги Наву», він сказав, що до цього моменту Церква як така ще не була повністю організована4. Сестри, нам важливо зрозуміти ці слова. Товариство допомоги було встановлено Богом через пророка владою священства; його існування є необхідною складовою організації Церкви. Чоловіки і жінки стоять пліч-о-пліч як носії священства і члени Товариства допомоги, намагаючись привести сім’ї до Христа. Ми, жінки, ніколи не повинні думати, що наша роль у Церкві менша за роль, яку відіграють чоловіки. Так само, як ми, праведні жінки, шануємо священство, нам потрібно вшановувати наше покликання як жінок.
Дивлячись на цю картину із зображенням Марти і Марії разом із Спасителем, я подумала про жінок, які були моїми попередницями. Я подумала також, чи були вони жінками «повними добрих вчинків та милостині»5. Хочеться думати, що вони, а також інші вірні жінки, які були учнями Христа, зустрічалися разом і вчилися, як розбудовувати Царство. Вони були жінками завіту, як і ми. Вони цілком віддали свої серця Спасителю. І тому, коли організовувалося Товариство допомоги, воно базувалося на нашому божественному покликанні та бажанні служити, любити й піклуватися одне про одного. Наше служіння потрібне для Господньої роботи так само, як обряди і керівництво священства.
Для здійснення цієї важливої роботи ми обрали бути жінками завіту: жінками, які дали священні обіцяння Господу. Ті з нас, хто отримав храмові благословення, пообіцяли присвятити наш час і таланти для побудови Господнього царства. Завдяки цьому завіту ми можемо багато зробити для Церкви.
20 років тому мене покликали бути президентом Товариства молодих жінок нашого приходу. Тоді я ще була брюнеткою, а також… скажемо, трохи більш гнучкою. Ще через багато років я знову отримала те ж саме покликання, цього разу в новому приході. Мене наче повторно пустили в обіг, і я була в захопленні. Я могла поновити свій завіт з Богом, що служитиму на будь-якій посаді, потрібній Йому. Однак тепер моє волосся було природно сріблястим (в більшості), а торкатися пальців ніг стало дуже боляче. Все ж я відчувала себе не настільки старою, щоб не бути знову благословенною життям дивовижних молодих жінок, які були вірними, розумними і життєрадісними. Хочеться думати, що на той час я мала трохи більше мудрості, щоб поділитися з ними, а також глибше свідчення євангелії, але знову я навчилася від них стільки ж усього, скільки вони від мене. Наше сестринство складається з жінок будь-якого віку і досвіду; ми поєднані укладеними завітами.
І пам’ятайте, ми не виростаємо з цих завітів. Ми можемо служити одне одному в будь-який період нашого життя. Нещодавно я почула про молоду матір, чий чоловік, член єпископату, сидів на трибуні, а вона намагалася вгамувати своїх неспокійних дітей. Якась літня жінка посадила одну дитину на коліна і допомогла їй заспокоїтися. Такі прості вчинки є частиною побудови Божого царства. Це те, що ми робимо. Це те, ким ми є, як сестри Товариства допомоги. Чи служимо ми президентом Товариства допомоги, чи вчителем Початкового товариства, чи керівником табору Товариства молодих жінок, ми виконуємо наш священний обов’язок сестер Товариства допомоги. Коли ми телефонуємо, щоб поцікавитися справами літньої сусідки, підтримуємо чи допомагаємо молодій матері або включаємо до наших молитв ще одну сім’ю, ми дотримуємося наших завітів.
Нещодавно наше президентство зустрілося з одним з церковних провідників. Він зауважив, що бажав би, щоб збори Товариства допомоги і носіїв священства були тими місцями, де ми могли сказати одне одному: «Сестри, або брати, мені зараз важко. Можете мені допомогти?» Я була присутня на таких зборах Товариства допомоги. Я назавжди запам’ятала той недільний ранок, коли ми ділилися свідченнями, і одна сестра розказала нам про самотність свого життя. Вона пережила зраду, розлучення і подальші фінансові труднощі, намагаючись працювати і ростити дітей на свій мізерний доход. А тепер, коли її дорослі діти залишили домівку, вона зазнала болю самотності. То був особливий момент, Дух був сильним, і я бачила, як сестри обступили її, даруючи те найкраще, що в нас є—любов. Того дня кімната Товариства допомоги була святим місцем. Такою кімната Товариства допомоги має бути для кожної сестри.
Нам важливо пам’ятати про кожну сестру. Давайте не забувати сестер, які служать у Початковому товаристві чи Товаристві молодих жінок. Їм потрібна турбота відданих візитних учителів, а також добре сплановані і доступні збори з домашнього, сімейного та особистого збагачення. Також серед нас є багато тих, хто старіють—як я, наприклад! Ви, сестри мого віку чи старші, будь ласка, дозвольте скористатися вами знову. Господу потрібне ваше служіння, а нам потрібні ви.
Я знаю одну молоду сестру, якій важко дається перехід з Товариства молодих жінок до Товариства допомоги. Вона віддана і сильна, однак зараз почувається самотньо. Як таке можливо? Якщо ми справжні сестри, то маємо знати одна одну. Цей період дорослішання повинен бути не переходом, а природним кроком до ширшого сестринського кола. У наших приходах багато таких молодих жінок. Будь ласка, знайдіть їх, любіть їх і приводьте їх у коло сестринства. А вам, молоді сестри, я б сказала, щоб ви не припускали, ніби знаєте, що таке Товариство допомоги, доки не об’єднаєтеся з сестрами і не зробите все від вас залежне, щоб пізнати їх. Перехід від Товариства молодих жінок до Товариства допомоги—це не зміна одного класу на інший; це ваша можливість прийняти на себе величнішу роль у служінні Господу та виконанні Його роботи.
Сестри, ми не є соціальним клубом, хоча наше сестринство сприяє формуванню глибоких дружніх стосунків. Ми не є тим, що про нас сказала одна молода сестра: «Бабусями, які збираються по неділях». Сила до нас приходить тоді, коли ми її використовуємо: сила, дана нам від Бога для здійснення Його цілей. Ми—найбільша жіноча організація. Привносячи у суспільство дані нам Господом знання і натхнення, ми допомагаємо вести цей світ, якому потрібен наш провід. Цього очікував пророк Джозеф; цього очікує від нас сьогодні Президент Хінклі.
Нас можуть жахати масштаби нашої роботи, але як швиденько сказав би вам мій щойно охрищений онук, завіт—це двостороннє обіцяння. Ми всі знаємо слова з Писань про те, що «від того, кому багато дається, багато й вимагається»6. Однак пам’ятайте, що від кого багато вимагається, тому також багато дається. Коли ми складаємо завіти з Богом і дотримуємося цих завітів, все стає можливим. Він дає нам те, що потрібно для виконання Його роботи.
Сьогодні, мої дорогі сестри, я запрошую вас поновити зобов’язання як завітних жінок перед Христом і Його організацією для нас, Його дочок. Оберіть цю найкращу частку. Оберіть іти за Христом. Оберіть Товариство допомоги. В ім’я Ісуса Христа, амінь.