Стан Церкви
І це тільки початок. Ми тільки на поверхні. Ми залучені до роботи заради душ чоловіків і жінок по всьому світу.
Мої любі брати і сестри з усього світу, ми вітаємо вас в ім’я нашого Викупителя. Ми даруємо вам свою любов і благословення. Я щиро вдячний вам за ваші зусилля у просуванні роботи Господньої.
Я знов смиренно розмірковую над її розвитком та впливом. Я уявляю збори у будинку Пітера Уітмера 6 квітня 1830 року, на яких було лише декілька чоловік. Там була організована Церква і там почався її довгий шлях, що привів нас до теперішнього стану.
Наші люди долали пригнічення й переслідування, вони страждали від гонінь та всіх існуючих проявів зла. Але з усього цього виникло те, що сьогодні захоплює подих.
На початку цієї роботи Господь проголосив:
«Прислухайтеся, о ви, люди Моєї Церкви, каже голос Того, Хто мешкає на висоті і Чиї очі над усіма людьми; так, істинно Я кажу: Прислухайтеся, ви, люди здалеку; і ви, що на островах у морі, слухайте разом.
Бо істинно голос Господа звучить для всіх людей, і ніхто не уникне; і немає ні ока, яке не побачить, ні вуха, яке не почує, ні серця, яке не буде зворушено.
І голос попередження буде звучати для всіх людей, вустами Моїх учнів, яких Я вибрав у ці останні дні.
І вони вийдуть, і ніхто не зупинить їх, бо Я, Господь, наказав їм» (див. УЗ 1:1–2, 4–5).
Не може бути ніяких сумнівів щодо нашої відповідальності перед населенням землі. Не може бути сумнівів, що ми просуваємося в цій роботі.
Мої слова чує більшість членів Церкви, де б вони не жили. Це диво! Хто на початку існування Церкви міг мріяти про такі можливості, в добу яких ми з вами живемо?
У нас є міцні приходи в кожному штаті Сполучених Штатів і в кож-ній провінції Канади. Вони є в кожному штаті Мексики, в кожній країні Центральної і Південної Америки. У нас міцні приходи в Австралії, Новій Зеландії і на Тихоокеанських островах. Ми міцно стоїмо на ногах у країнах Сходу. Ми в кожній країні Західної Європи і в більшості країн Східної, ми добре закріпилися в Африці.
Нас визнають за доброчесність наших програм і надзвичайний вплив, який вони справляють.
Нещодавно в одній Каліфорнійській газеті була замітка: «Їх видають білі сорочки, рюкзаки і велосипеди ще до того, як ви розгледите Книгу Мормона.
Вони виглядають однаковими, але на те є гідна причина.
Ці армії молоді—місіонерів Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, які служать в місіях по всій планеті, дотримуються суворого режиму.
Вони служать по два роки, 60 годин на тиждень присвячують духовній роботі, моляться, вчаться і знайомлять людей з євангелією, яка змусила їх залишити на час сім’ї, друзів і комфорт домівок.
Зв’язок з близькими зводиться до листів та двох дзвінків на рік.
Вони економно живуть у приватних будинках і квартирах разом з напарниками-місіонерами, прокидаються о 6 ранку, вчаться і моляться про натхнення в їхній роботі, яку виконуватимуть до заходу сонця.
Вони кажуть, що таке життя є жертвою і «найкращим» часом, про який вони тільки можуть мріяти» (Priscilla Nordyke Roden, «Answering the Call», San Bernardino County Sun, 26 Aug. 2003, p. B1).
Вони могли б написати те ж саме про всіх місіонерів у понад 120 країнах, де вони служать.
Яке це диво, що таких у нас є 60 тисяч—переважно молодь, яка жертвує часом і несе свідчення світові.
Нещодавно я зустрічався з групою місіонерів, які наступного дня мали повертатися додому. Вони були з різних країн усієї землі, від Монголії до Мадагаскару. Вони були охайними, радісними і жвавими. Вони говорили про любов до Церкви, до президента місії, до напарників. Яка це унікальна і прекрасна програма Церкви!
Як і інші програми.
Нещодавно преса публічно аплодувала нам за жертвування 3 мільйонів доларів на вакцинацію африканських дітей від корі. Ці кошти не з десятини. Їх пожертвували святі, віддані гуманітарній роботі Церкви. Діючи спільно з Американським Червоним Хрестом, Організацією Об’єднаних Націй, Центрами контролю та профілактики захворювань, Дитячим фондом ООН, Всесвітньою організацією охорони здоров’я та Всеамериканською організацією охорони здоров’я, ми зробили можливою імунізацію 200 мільйонів дітей та запобігли 1,2 мільйонам летальних випадків від корі у наступні 5 років. Тільки наші пожертви пішли на вакцинацію 3 мільйонів дітей.
Як це дивовижно і прекрасно! І це стосується кожної нашої благодійної програми.
Ще одне.
31 березня 2001 року я оголосив про запровадження церковного плану допомоги колишнім місіонерам та іншим молодим людям у здобутті освіти й навчанні, завдяки чому вони зможуть отримати кращу роботу в бідніших і менш розвинутих країнах.
Ми запросили бажаючих допомогти нам у цьому проекті і пожертвувати кошти до Постійного фонду освіти, створеного на зразок Постійного еміграційного фонду, що існував у 19 столітті. Пропоную вам заслухати короткий звіт щодо цього проекту.
Завдяки вашим щедрим пожертвуванням ми справляємося з попитом на позики, що дедалі зростає. На сьогоднішній день Церква дала близько 10 тисяч позик юнакам і дівчатам з Латинської Америки, Азії, Африки та інших частин світу. Ця молодь зобов’язалася виплатити позики, щоб інші могли мати такі ж самі можливості.
Багато з них уже отримали дипломи і пожинають плоди свого навчання. На сьогодні близько 600 юнаків і дівчат завершили навчання. Більшість із них знайшли пристойну роботу. Ще більше отримають дипломи за кілька місяців і стануть кваліфікованою робочою силою у своїх містах. Вони зроблять свій внесок у добробут світу, виховуватимуть сім’ї і служитимуть Церкві. Багато з них уже роблять це.
Наприклад, Патрік був першим позичальником у Постійному фонді освіти, який закінчив навчальний заклад на Ямайці. Його навчання менеджменту принесло йому перспективну, добре оплачувану роботу в місцевому аеропорті. Він негайно почав виплачувати позику.
Флавія, сестра з бідного регіону Південної Америки, не мала можливості й засобів, щоб навчатися й працювати, поки не надійшла допомога з Постійного фонду освіти, завдяки чому вона отримала можливість вчитися на оператора комп’ютерів. За допомогою церковної Служби зайнятості після навчання вона знайшла роботу в хорошій компанії. Вона каже: «Сьогодні я відповідаю за фінансові консультації в одній з найбільших лікарень міста Ресіфі, працюючи зі складною комп’ютерною системою. Я входила до складу команди, яка впроваджувала її».
Цих прикладів не злічити. Ми раді звітувати, що план працює добре і з набуттям досвіду ми поступово розширюємося. Перші дані про повернення позики обнадіюють. І знову ми дякуємо за вашу щедрість, зацікавленість і молитви про Постійний фонд освіти.
Був такий вираз, що сонце ніколи не сідає одночасно над всією Британською імперією. Часи її величі минули. Але правда, що сонце ніколи не сідає одночасно над роботою Господа, яка торкається життя людей по всій землі.
І це тільки початок. Ми тільки на поверхні. Ми залучені до роботи заради душ чоловіків і жінок по всьому світу. У неї немає кордонів. За провидінням Господа вона триватиме. Країни, які поки що зачинені для нас, колись відкриються. Я вірю в це. Я впевнений в цьому. У мене є свідчення про це.
Маленький камінь, без рук відколотий від гори, котиться і наповнює всю землю (див. Даниїл 2:31–45; див. УЗ 65:2).
Сьогодні, коли ми зібралися на цій конференції, я кажу всім святим останніх днів—нехай Бог благословить вас! Бережіть віру, будьте вірні завітам! Ходіть у євангельському світлі! Будуйте царство Бога на землі!
Церква перебуває в прекрасному стані, і ще є до чого прагнути. Вона буде зростати і зміцнюватися.
Ми—звичайні люди, що залучені до надзвичайної справи. Ми— чоловіки, які мають священство Живого Бога. Наші попередники творили дива. У нас є нагода і обов’язок продовжувати вести цю справу, майбутнє якої ледве можемо уявити.
Дякую вам, мої брати і сестри, за вашу віру й відданість. Дякую вам за любов до цієї роботи Всемогутнього. Ми живемо у світі. Ми працюємо у світі. Але ми вищі за світ, коли виконуємо роботу Господа і намагаємося будувати Його царство на землі. Об’єднаймося на цій прекрасній всесвітній конференції чоловіків і жінок, які насправді є братами і сестрами—дітьми Бога!
Наступні два дні ми будемо слухати багато виступів, і нікому не було сказано, про що їм слід говорити, але кожний благав Господа, щоб сказати саме те, що принесе користь, надихне й духовно піднесе слухачів.
Нехай благословення небесні проллються на вас. Нехай ви будете вірними величній і славетній справі, яку ви прийняли. Я молюся про це в ім’я нашого Викупителя, самого Господа Ісуса Христа, амінь.
А зараз у нас є дещо особливе. Я хочу запросити брата Девіда Б. Хейта вийти до трибуни. Ось він, старий великий воїн. Йому 97 років. Він живе довше, ніж будь-який апостол в цьому розподілі часів. Нещодавно він захворів, тому йому дещо важко. Але він дуже хотів прийти сьогодні і просто помахати вам з удячністю за вас і любов’ю, яку відчуває до вас. І ми кажемо йому, доброму другові: нехай Бог благословить і зцілить тебе. Ми любимо тебе, ми підтримуємо тебе, ми молимося за тебе. Нехай благословення небесні проллються на тебе, дорогий брат Хейт. Дякую.
Старійшина Хейт: Дякую.
Президент Хінклі: Ти хочеш помахати цим людям?
Старійшина Хейт: Так, мушу помахати. Мене самого хитає. Дякую, дякую. Приємно бути з вами.
Президент Хінклі: Дякую.
Старійшина Хейт: Дякую.
Президент Хінклі: Ми відпустимо його. Він спостерігатиме за конференцією по телевізору. Яким він був прекрасним солдатом в Господній армії! Щиро дякую тобі, брат Хейт.