Пісня матері
“Хвали Господа співом” (УЗ 136:28).
Сюзен раптово прокинулася. Що це за шум? Вона уважно прислухалася. Вітер завивав у верхівках евкаліптових дерев і шпурляв стручки з насінням на дах над її спальнею. Шум падаючих стручків нагадував шум сильного дощу, і від цього вона прокинулася.
Сюзен зітхнула. Її сім’я щойно переїхала у цей будинок, і вона ще не звикла до всіх нових звуків. Погано, що тепер Сюзен спала сама. У старому будинку вона ділила спальню зі старшою сестрою.
Сюзен натягнула ковдру під саме підборіддя, і в цей час нова злива стручків упала на дах. Дівчинка була налякана, самотня і до того ж дуже сумувала за татом. Її тато був військовим офіцером. Зараз він був на вченнях. І хоча йому не загрожувала небезпека, Сюзен раптом охопив страх. А якщо колись її тата пошлють на війну і він загине? Вона не хотіла зростати без свого тата. Він їй був потрібен.
На очі навернулися сльози, і Сюзен знала, що без сторонньої допомоги не подолає свій наростаючий страх. Сестри не було поблизу, але дівчинка знала, що Ісус і Небесний Батько завжди поруч.
Зібравши всю свою сміливість, Сюзен висковзнула з-під ковдри і стала навколішки біля ліжка. Вона молилася Небесному Батькові, просячи допомоги в подоланні страху.
А потім Сюзен щось почула. Той звук був тихішим за цокотіння по даху. То був голос її матері. Вона співала. Мати ходила по будинку, закінчуючи роботу й готуючись до сну, і співала.
Мама Сюзен мала прекрасний голос і часто співала, але та пісня була найпрекраснішою з усіх, які Сюзен чула від неї. Хоча Сюзен не могла впізнати мелодію, слова були про Ісуса. Пісня сповнила її спокоєм.
Дівчинка подякувала Небесному Батькові, потім залізла у ліжко й слухала мамину пісню. На очі знову навернулися сльози, цього разу сльози вдячності й полегшення. Вона відчувала, що все добре. Вона знала, що у неї є любляча сім’я. Вона знала, що Небесний Батько піклується про неї. Вона вірила, що за будь-яких обставин завжди буде надія. Сюзен знала, що кожного разу, коли накочується страх, вона може знайти спокій, згадуючи той вечір, коли мамина пісня була сильнішою за страх.