Цілюща сила гімнів
Члени Церкви розповідають, як гімни Сіону благословили їхнє життя.
Я осягнула Його любов
Був час у моєму житті, коли я була далека від принципів, про істинність яких добре знала. Через це я була дуже нещасною. І хоча я була впевнена, що Спокута діє в житті інших людей, мені навіть не спадало на думку застосувати її до себе. Я вважала, що не гідна спасіння.
Одного недільного ранку я почула, як дзвони на розташованій неподалік християнській церкві, видзвонювали гімн “Чи молився ти?” (Гімни, № 71). Ця музика вразила мене, і вперше за багато місяців я відчула Духа. Я плакала від усвідомлення того, що Небесний Батько використовував цей гімн, щоб дати мені відчути Його любов і знати, що Він мені допоможе.
Процес покаяння був нелегким, і багато разів у мене опускалися руки. Але відчуття, які я мала того недільного ранку, залишалися зі мною, і залишалися після повернення до повної активності й отримання свого ендаументу в Даллаському Техаському храмі.
Зараз, як тільки я чую той гімн, то пригадую зворушливий момент, коли Той, Хто, як я вважала, забув про мене, виявив мені Свою любов. І Він знав, як виявити любов таким чином, що подіє на мене.
Джессіка Блейклі, шт. Нью-Мексико, США
Ми запросили Духа
Ми з чоловіком хотіли посилити духовність під час сімейного вивчення Писань. Ми чули, як старійшина Джин Р. Кук, сімдесятник, запропонував використовувати гімни до сімейного вивчення Писань, тож ми вирішили прислухатисмя до цієї поради. Хоча наші сини-підлітки трохи опиралися цій ідеї, вони погодилися спробувати.
Наступного дня за 30 хвилин до наміченого часу для читання я включила гімни. Те, що сталося потім, змінило для нас усе. Ця музика зворушила нашого сина, якому тоді було 13 років (і він найбільше опирався нашій пропозиції), настільки, що він захотів проспівати всі куплети гімну і навіть захотів співати більше одного гімну! Цей син зараз покладається на гімни, коли занепадає духом або стикається зі спокусою.
Ми використовуємо гімни не лише для сімейного вивчення Писань, але й під час домашнього сімейного вечора і кожної неділі.
Марсі Оуен, шт. Юта, США
Втрата матері
Здоров’я моєї 86-річної матері протягом кількох місяців погіршувалося, і я боялася, що через короткий час вона піде з життя. Ми з чоловіком планували поїхати до Лілля, розташованого від нас за 130 км, на конференцію колу, але я непокоїлася, як залишу свою сестру самостійно піклуватися про нашу маму.
Я благала Небесного Батька, щоб усе було добре, поки нас не буде. Відразу на думку спали слова “Мир прийде” (“Вчителю, буря лютує”, Гімни, № 50), і страхи відійшли. Ми поїхали на конференцію, відчуваючи спокій і запевнення, що Господь почув мої молитви і наглядав за моєю мамою.
І дійсно, все було добре, поки нас не було.
Через деякий час моя сестра подзвонила і запитала, чи не може мій чоловік Ів приїхати й допомогти їй повернути маму у ліжку. Невдовзі після того, як він приїхав до дому моєї сестри, мама пішла з цього життя.
Не бажаючи повідомляти про це по телефону, Ів подзвонив і сказав лише, що моя сестра в паніці. Він запропонував мені зібрати необхідні речі, бо невдовзі заїде за мною.
Я почала пакувати валізу, сподіваючись, що доведеться залишатися із сестрою певний час і допомагати їй доглядати за мамою. Як тільки я почала складати речі, то відчула через Духа, що цього не потрібно робити. Я знала, що мама померла. Але я також відчувала мир, той самий мир, що я відчувала перед від’їздом на конференцію колу.
Ів приїхав додому і намагався пояснити, що відбулося. Щоб полегшити його завдання, я відповіла, що знаю, що мами більше немає.
Знання євангелії й надалі підтримувало мене, і я змогла втішити свою сестру в нашій тузі за мамою. Багато разів я молилася, щоб мати мир, і щоразу я відчувала запевнення, що Небесний Батько і мій Спаситель Ісус Христос допомагали мені переживати смуток і біль. Віра і молитви допомагають нам знаходити те, про що йдеться у священному гімні: “Мир прийде”.
Ніколь Герме, Па-де-Кале, Франція
Спів пом’якшує наші серця
Багато років тому я планувала провести Святвечір із сім’єю, і в той же час боялася цього. Незадовго до того я приєдналася до Церкви, і моя сім’я критикувала мою нову релігію. Ситуація стала ще гіршою, коли я підвозила свою матір до бабусі. Моя мати багато випила напередодні, і у мене була велика спокуса посваритися з нею. Радість, яку я завжди відчуваю на свята, витіснив розпач. Я мовчки помолилася про допомогу.
Сподіваючись, що популярна музика допоможе підняти мій дух, я увімкнула радіостанцію, яку завжди слухала. Але потім відчула, що слід вимкнути радіо і співати різдвяні гімни. Так я і зробила, і здавалося, що мати—на мій подив—трохи заспокоїлася. Вона навіть почала підспівувати колядки.
Мій настрій відразу ж змінився, і я згадала про справжню суть Різдва. Коли я подумала про те, як Спаситель безкорисливо віддав Своє життя за нас, мої проблеми видалися маленькими, я знала, що їх можна вирішити. Я пригадала, що маю багато благословень і багато причин для радості. Я відчула запевнення, що Святий Дух зі мною, і я була впевнена, що можу спокійно сприймати будь-яку критику про Церкву.
Спів не усунув проблем, але дав можливість позитивно поглянути на мої неприємності. В цьому й полягала суть.
Кімберлі Хірші, шт. Каліфорнія, США
Мій тягар було забрано
У 1988 р. мій бізнес переживав важкі часи. Порадившись з президентом колу, ми з дружиною вирішили продати свою справу і пошукати іншу роботу. Я починав працювати у багатьох місцях, але кожного разу для нас з дружиною все закінчувалося розчаруванням, розпачем і відсутністю постійного заробітку.
Через рік ми залишилися майже без грошей, і я відчував, що той тягар був важчим, ніж я можу знести. Один наш син служив на місії, а ще шестеро дітей жили вдома. Мені здавалося, що я прирікаю їх на провал.
Одного дня, відчуваючи цей тягар, я усвідомив, що в голові ось уже кілька днів крутиться мелодія. Я невдовзі зрозумів, що то був гімн, і коли я пригадав його слова, то Дух утішив мене:
Будь у слабкостях смиренним, і Господь тобі путь вкаже,
За руку поведе Він, відповість на молитви.
(“Будь у слабкостях смиренним”, Гімни, № 65)
Здалося, що в одну мить тягар зник, і я зрозумів, що Небесний Батько знає про моє становище. Хоча протягом років у нас були фінансові труднощі, я відчував втіху, знаючи, що Небесний Батько скеровуватиме нас у прийнятті рішень, якщо ми будемо шукати Його волі.
Ми переїхали в інше місто і згодом придбали новий бізнес. Завдяки допомозі інших людей наша сім’я змогла купити будинок і успішно розвивати свій бізнес.
І хоча ті фінансові труднощі вже позаду, я постійно намагаюся прислухатися, коли гімни спливають у думках. Я зрозумів, що часто Небесний Батько відповідає на мої молитви за допомогою священної музики.
Уоррен С. Воссом, шт. Айдахо, США
Як я можу співати?
Багато років тому мама загинула в автокатастрофі з вини п’яного водія. Це було для мене сильним ударом, і я полетіла до дому батьків, щоб допомогти спланувати поховання своїм братам і сестрам і травмованому батькові.
Невдовзі після повернення додому мене покликали служити музичним керівником у Початковому товаристві. Я почала готуватися до цього покликання, але здавалося, що всі мої почуття кудись зникли, і я засумнівалася у своїх здібностях. “Музичний провідник Початкового товариства має бути енергійним і радісним”,—думала я собі. А у мене був лише смуток. Я хотіла підбадьорювати дітей, але відчувала, що буду їх пригнічувати. Моє серце боліло від смутку. Я сумнівалася, що колись зможу відчувати щастя, не кажучи вже про бажання співати.
За день до свого служіння у новому покликанні ми з чоловіком пішли у храм на сесію, під час якої мали запечатуватися наші друзі. Перед сесією нас запросили до храмової каплиці, щоб заспівати вступний гімн, помолитися і послухати слова служителя храму. Коли ми співали гімн “Накази Господа” (Гімни, № 62), я не могла не звернути уваги на такі слова:
Важкий тягар земний
Ти мусиш пронести.
До трону Божого рушай,
Щоб долю там знайти.
Я відчула, що маю “важкий тягар” і зрозуміла, що там, в Його святому храмі, я зможу знайти відповіді. У четвертому куплеті я почула послання, спрямоване безпосередньо до мене:
Незмінно добрий Він.
Я спокій в Нім знайду.
Тягар гріхів, ярмо турбот
До ніг Його складу.
У ту ж мить я зрозуміла, що зможу виконувати будь-яке покликання і відчувати радість, навіть сумуючи за своєю мамою. І завдяки знанню того, що мій Спаситель поніс мої тягарі, я могла співати!
Шері Стретфорд Еріксон, шт. Айдахо, США