Аборт: Атака на беззахисних
Перш ніж почати, дозвольте мені вибачитися перед читачами за вживання слів, які є не дуже приємними. Природа війни, про яку я говоритиму, вимагає чіткості у переданні її суті.
Як сини та дочки Бога, ми бережемо життя як дар від Нього. Його вічний план дає можливості Його дітям отримати фізичне тіло, набути досвіду життя на землі і здійснити своє божественне призначення спадкоємців вічного життя1.
Кількість людей, убитих на війнах
Маючи подібні погляди і благоговійно ставлячись до життя, ми оплакуємо тих, кого забирає війна. Кількість загиблих жахаюча. У Першу світову війну на фронті полягло більше 8 мільйонів військових. У Другу світову війну загинуло більше 22 мільйонів військовослужбовців і жінок2. Разом ці дві війни за 14 років їх ведення коштували по всьому світу життя щонайменше 30 мільйонам військовослужбовців. У цю кількість не входять мільйони цивільних жертв.
Але ці дані надзвичайно малі у порівнянні з втратами на іншій війні, яка щорічно забирає життів більше, ніж забрали Перша й Друга світові війни разом. Із всесвітніх звітів видно, що кожного року робиться більше 40 мільйонів абортів3.
Війна, яка називається аборт,—це війна проти беззахисних і безсловесних. Це війна проти ненароджених. Ця війна ведеться по всьому світу. За іронією, цивілізовані суспільства, які взагалі-то захищали людське життя, тепер прийняли закони, що дозволяють цю практику.
Божественна доктрина
Це має величезне значення для нас, оскільки Господь неодноразово давав таке повеління: “Не вбивай!”4. Потім Він додав: “Не роби нічого подібного до цього”5. Ще навіть до того, як було відновлено повноту євангелії, просвітлені люди розуміли священність людського життя. Джон Кальвін, реформатор шістнадцятого століття, писав: “Якщо вбити людину у неї вдома вважається набагато жахливішим, ніж вбити її на полі,… то ми просто зобов’язані вважати набагато мерзеннішим знищення плоду в утробі до того, як він з’явиться на світ”6.
Правила, запроваджені людьми, зараз дозволяють те, що було заборонено Богом від самого початку! Людська аргументація перекрутила і перетворила абсолютну істину в короткі й причепливі лозунги, які дають зелене світло тому, що є абсолютно хибним.
Особливі застереження
Серед найголовніших—турбота про здоров’я матері. Однак випадки, коли необхідно перервати вагітність, щоб зберегти життя матері, трапляються рідко, особливо там, де доступні сучасні умови медичного догляду. Інше застереження стосується вагітності, яка сталася через зґвалтування чи кровозмішення. Ця трагедія ще гірша, оскільки була зневажена свобода вибору невинної жінки. За цих обставин аборт іноді вважається доцільним, щоб зберегти фізичне і психічне здоров’я матері. Кількість абортів з цих причин також дуже мала.
Дехто переконує в доцільності аборту, якщо є побоювання, що дитина може народитися із серйозними вродженими вадами. Справді, у перші три місяці вагітності згубний вплив певних інфекцій або токсичних речовин є реальним, але і в цьому випадку розглядати можливість переривання вагітності треба із застереженням. Життя має дуже велику цінність для всіх, у тому числі й для тих, хто народжується з фізичними вадами. Більш того, ці вади можуть бути не такими серйозними, як вважалося.
Я добре пам’ятаю одну подружню пару, яка пройшла через це. Жінці був тоді лише 21 рік, вона була чудовою й відданою дружиною. На третьому місяці вагітності вона захворіла на краснуху. Їй порадили зробити аборт, оскільки майбутній дитині, найвірогідніше, ця хвороба зашкодить. Дехто з членів її сім’ї, з любов’ю турбуючись про неї, і зі свого боку наполягав на аборті. Ця віддана у всьому пара звернулася за порадою до єпископа. Той направив їх до президента колу, який, вислухавши їхні тривоги, порадив не позбавляти життя цю дитину, навіть якщо існує ймовірність того, що вона буде мати якесь ускладнення зі здоров’ям. Він навів цей уривок з Писань:
“Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся!
Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки”7.
Вони вирішили прислухатися до його поради і дали народитися своїй дитині—прекрасній маленькій дівчинці, нормальній у всіх відношеннях, за винятком повної втрати слуху. Після визначення здібностей цієї дівчинки у школі для дітей з ослабленим слухом, її батькам сказали, що ця дитина має інтелект генія. Вона навчалася в одному відомому університеті й отримувала стипендію. Пройшло вже 40 років, вона живе прекрасним життям.
Відмовити в житті людині через те, що в неї може бути якась фізична чи розумова вада,—це дуже серйозна справа. Політика, що узгоджується з такою логікою, може диктувати, що і тих, хто вже живуть з такими недоліками, також треба позбавляти життя. Ще один крок у такому трагічному ході думок може наблизити до висновку, що й тих, хто або слабкий, або створює труднощі, також треба позбавляти життя. Таке зневажання життя було б абсолютно немислимим!
Аборт на вимогу
Порівняно мало абортів робиться за обставин, які я назвав8. Більшість абортів робиться на вимогу у випадках небажаної вагітності. Такі аборти є просто формою контролювання народжуваності.
Аборт, який робиться за особистим вибором жінки, був узаконений в багатьох країнах, виходячи з того, що жінка вільна вибирати, що їй робити з власним тілом. В якійсь мірі це так для кожного з нас, і чоловіків, і жінок. Ми вільні думати. Ми вільні планувати. І ми вільні діяти. Але якщо дію вчинено, нам вже не бути вільними від її наслідків.
Щоб краще зрозуміти цю концепцію, ми проведемо аналогію з астронавтом. Під час відбору чи підготовки він чи вона вільні відмовитися від участі в програмі. Але коли космічний екіпаж відправлено в політ, астронавт вже не вільний від наслідків попереднього свого вибору відправитися у політ.
Так само і з людьми, які вибрали відправитися у подорож, що веде їх до батьківства й материнства. У них є свобода вибору—почати чи не починати цей шлях. Коли відбувається зачаття, цей вибір вже зроблено.
Так, жінка вільна вибирати, що вона буде робити зі своїм тілом. Незалежно від того, вибирає вона місію астронавта чи народження дитини, її вибір почати цю подорож зв’язує її з наслідками цього вибору. Їй вже не вдасться уникнути наслідків свого вибору.
Коли обговорюються різні погляди на аборт, як лозунг піднімають “право людини на вибір”, начебто воно—єдина найвища чеснота. Це може бути так тільки у випадку, коли справа вибору стосується лише однієї людини. Права будь-якої людини не мають порушуватися правами іншої людини. У шлюбі чи поза ним, аборт—це не особиста справа однієї людини. Забрати життя у дитини, що розвивається в утробі,—це справа, в яку залучено дві людини, кожна з яких має своє тіло, мозок і серце. Вибір жінки стосовно свого тіла не включає в себе право забрати життя у своєї дитини—і тих рішень, які б ця дитина могла приймати упродовж свого життя.
Як святі останніх днів, ми повинні стати на захист вибору—правильного вибору, а не просто вибору як такого9.
Майже у всіх законах, що стосуються абортів, береться до уваги тривалість вагітності. Людський розум взяв на себе сміливість визначити, коли ж починається “саме життя”. Навчаючись на лікаря, я дізнався, що нове життя розпочинається, коли дві окремі клітини зливаються, щоб стати однією клітиною, поєднуючи 23 хромосоми від батька і 23 від матері. У цих хромосомах—тисячі генів. У дивовижному процесі, під час якого складається комбінація генетичного коду, яким визначаються всі людські риси ще не народженої особи, формується нова структура ДНК. Зростання нової людської істоти відбувається постійно. Приблизно через 22 дні після злиття двох цих клітин починає битися крихітне серце. На 26 день починає циркулювати кров10. На мій погляд, це самовпевненість і просто свавілля— встановлювати законом, коли саме життя, що розвивається, можна розцінювати як повноцінне.
Аборт був узаконений урядовими установами без огляду на Бога і Його заповіді. У Писаннях неодноразово стверджується, що люди будуть процвітати лише за умови, що вони будуть слухатися заповідей Бога11. Кожна окрема людина буде процвітати лише за умови, що вона буде ходити у вірі й послушності Богу, Який сказав:
“Я, Господь, … заснував землю, творіння саме Моїх рук; і все, що на [ній], є Моїм.
І Моя мета—забезпечити …
Але це необхідно зробити у Мій власний спосіб…
Бо земля є повною, на ній є досить і навіть більше”12.
Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів послідовно виступає проти абортів. Більш ніж століття назад Перше Президентство написало: “Ми знову користуємося цією нагодою, щоб застерегти святих проти… практик убивства плоду в утробі і вбивства новонароджених”13.
На початку свого президентства у Церкві Президент Спенсер В. Кімбол (1895–1985) сказав: “Ми не раз вже підтверджували позицію Церкви, яка незмінно виступає проти всіх абортів, за винятком тих, що дозволяються у двох випадках, які рідко коли трапляються: коли зачаття сталося внаслідок насильницького зґвалтування і коли компетентна медична рада рекомендує його зробити, бо інакше здоров’ю матері загрожує серйозна небезпека”14. Теперішня політика додає ще два інших випадки—у разі кровозмішення і якщо, за визначенням компетентної медичної ради, дитина не зможе вижити після народження. Але навіть ці винятки не виправдовують аборт автоматично. Можливість зробити аборт “повин[на] розглядатися тільки після того, як відповідальні за це особи порадилися зі своїми єпископами й отримали божественне підтвердження через молитву”15.
Усиновлення
Навіщо знищувати життя, яке може принести велику радість іншим? Є інші способи розв’язати проблему небажаної вагітності. Якщо життя створилося внаслідок гріха, найкращий спосіб розпочати особисте розкаяння— це зберегти життя цій дитині. Якщо ще один тяжкий гріх додати до вже скоєного тяжкого гріха, то це лише посилить горе. Усиновлення є прекрасною альтернативою аборту. І немовля, і батьки, що всиновлюють, можуть бути дуже благословенні завдяки тому, що приймуть цю дитину в дім, де вона буде зростати в любові і де благословення євангелії будуть для неї доступними.
Покаяння є можливим
Чи є якась надія для людини, що зробила аборт? Чи є якась надія для тих, хто в цьому згрішив і тепер страждає в серці? Відповідь: так! “Після того, як про [аборт] стало відомо, людина може покаятися й одержати прощення за гріх, пов’язаний з абортом”16. Ми знаємо, що Господь допоможе всім, хто справді розкаюється17.
Життя—безцінне! Ніхто не може притиснути до себе невинне дитя, глянути в його прекрасні очі, доторкнутися до малесеньких пальчиків і поцілувати дитячу щічку без того, щоб не відчути велике благоговіння до життя і до нашого Творця. Життя приходить із життя. Воно не є випадковим. Це—дар від Бога. Невинне життя не посилається Ним на знищення. Воно Ним дається і, природно, що його може забрати тільки Він18. Я свідчу, що життя є вічним, як вічним є Він.