Вірою зупинити потік весняної води
У Гельсінкі, Фінляндія, був весняний день. Сонце яскраво сяяло, і сніг швидко танув. Уже не одну годину я і мої хлопчики, Юха, вісім років, та Ханну, шість років, не давали талій воді затопити наш підвал. Найближчий водостік, по якому мала стікати вода, ще був у льоду.
Того ранку мій чоловік, йдучи на роботу, сказав нам слідкувати, щоб вода не залила підвал. Ми старанно працювали аж до післяобідньої пори, коли настав час іти у Початкове товариство. (Тоді заняття в Початковому товаристві проходили у будні.) Але я сказала своїм хлопчикам, що, видно, їм треба буде пропустити ці заняття, щоб вода не затекла у підвал. До того ж, мій чоловік не був членом Церкви і не зрозумів би, наскільки важливим для наших синів було Початкове товариство.
Юха і Ханну в один голос запевняли мене: якщо ми підемо на заняття в Початкове товариство, Небесний Батько пригляне за тим, щоб вода не потрапила в підвал. Я дивилася то на воду, що збиралася, то на сяючі від віри обличчя моїх синів. Щось в мені казало: “Ви не можете піти, бо не має сили, щоб спинити воду і не дати їй залити підвал”. Я звернулася до Небесного Батька з молитвою в серці. Потім я прийняла важке рішення.
“Ми зараз їдемо в Початкове товариство!”—заявила я, відкидаючи відра. Що б там не трапилось, але я не збиралася зашкодити вірі своїх дітей.
Хлопчики чудово провели час у Початковому товаристві. Потім ми їхали додому, і чим ближче ми під’їжджали, тим більшим ставав мій страх. Вискочивши з машини на подвір’ї, хлопчики швидко помчали до дверей підвалу. Зазирнувши всередину, вони вигукнули: “Мамо, а що ми казали тобі?” До них поспішила і я. Я ніколи не забуду те, що побачила. У підвалі підлога була така суха, наче витерта. Жодної ознаки, що тут була вода. Навіть тепер, через 40 років, мені важко повірити в те, що я побачила.
У сяянні очей моїх хлопчиків відбивалася радість і довіра до Небесного Батька. Радість—і вдячність—наповнили і моє серце!
Немає сили, яка б змогла побороти дитячу віру. У Писаннях сказано: якщо ми будемо вірити і не будемо сумніватися, то зможемо пересувати гори (див. Матвій 17:20). Того дня сила віри моїх дітей зупинила потік весняної води.