Дар

Президент Генрі Б. Айрінг

Перший радник у Першому Президентстві

Зі статті “Giving with Joy,” Liahona, Dec. 1996, 11–14.

Був літній день. Моя мама померла надвечір. Ми з батьком і братом поїхали з лікарні додому. Нас було лише троє. Ми щось перекусили, а потім розмовляли з нашими відвідувачами. Було вже пізно, сутеніло, але я пам’ятаю, що ми так і не вмикали світло.

Хтось постукав у двері й батько відчинив. То були тітонька Кетрін і дядечко Білл. Я бачив, що дядечко тримав у руках консервовані вишні. Я й досі пам’ятаю темно-червоні, майже фіолетові вишні і яскраву золотисту кришку банки. Він сказав: “Вам це сподобається. Мабуть, у вас не було десерту”.

У нас його не було. Ми втрьох сіли за кухонний стіл, насипали вишень у тарілки і їли їх, поки дядечко Білл і тітонька Кетрін мили посуд.

Наскільки я розумію, дарування і отримання чудового дару має три складові. Проілюструю це на прикладі тих принесених у дар вишень.

По-перше, я знав, що дядечко Білл і тітонька Кетрін відчували те ж саме, що відчував і я. Вони безпомилково відчули, що ми будемо надто стомленими і не будемо в змозі готувати багато їжі. Безсумнівно, вони здогадалися, що банка домашніх консервованих вишень на якусь мить поверне нам відчуття сім’ї. Я не пам’ятаю, як смакували ті вишні, але в пам’яті збереглося те, що хтось знав почуття мого серця й виявив турботу.

По-друге, я відчував, що дар було зроблено добровільно. Я знав, що дядечка Білла і тітоньку Кетрін ніхто не примушував приносити нам той дар. Просто, даруючи, вони отримували радість.

І, по-третє, то було жертвою. Я знав, що тітонька Кетрін консервувала ті вишні для своєї сім’ї. Мабуть, вони любили вишні. Але вона взяла те, що приносить задоволення сім’ї, і віддала мені. Це і є жертва. З того часу я зрозумів таку чудову річ: дядечко Білл і тітонька Кетрін вважали, що отримають більше задоволення, якщо віддадуть вишні мені, а не залишать їх собі.

Щирий дар означає три речі: ви відчуваєте те, що відчувають інші, ви робите дар добровільно і вважаєте жертву привілеєм.

Бог Батько віддав Свого Сина, Ісус Христос здійснив заради нас Спокуту. Ці дари мають для нас незбагненну глибину й цінність. Ісус добровільно, без примусу приніс нам свій дар. Однією з певних ознак людини, яка прийняла дар Спасителевої Спокути, є готовність віддавати.