Послання Першого Президентства
Безпечно приземлитися під час турбулентності
Зображення © iStock/Thinkstock
Нещодавно разом зі своєю дружиною Гарріет я був у аеропорту і спостерігав, як приземляються величезні літаки. День був вітряним, і шалені пориви вітру налітали на літаки, що наближалися до аеропорту, змушуючи їх нахилятися вбік і викликаючи вібрацію під час заходу на посадку.
Коли я спостерігав за цим двобоєм між природою та машиною, мені пригадалася моя льотна підготовка і принципи, які я засвоїв у той час—а потім викладав іншим пілотам під час тренувань.
“Під час турбулентності не намагайтеся надмірно контролювати польот,—завжди казав їм я.— Зберігайте спокій, не реагуйте надто гостро. Не зводьте погляд з осьової лінії на злітно-посадковій смузі. Якщо ви відхиляєтеся від бажаного напрямку, виправляйтеся негайно, але помірно. Довіряйте потенціалу вашого літака. Летіть доти, доки не стихне вітер”.
Досвідчені пілоти розуміють, що вони не завжди можуть контролювати події, які відбуваються навколо них. Вони не можуть просто вимкнути турбулентність. Вони не можуть припинити дощ або сніг. Вони не можуть спинити вітер чи змінити його напрямок.
Але вони також розуміють, що помилкою буде боятися турбулентності або сильних вітрів—а особливо впадати через них у ступор. Спосіб безпечного приземлення за умов, які важко назвати ідеальними—це дотримуватися правильного напрямку і рухатися ним якомога краще.
Спостерігаючи за тим, як літаки один за одним робили останнє коло перед посадкою і згадуючи принципи, засвоєні ще в той час, коли я був пілотом, я думав, як можна скористатися цим уроком у нашому повсякденному житті.
Ми не завжди контролюємо шторми, що виникають на нашому життєвому шляху. Іноді все просто іде шкереберть. Ми можемо відчувати, що нас трясе і здуває турбулентність розчарувань, сумнівів, страхів, смутку або стресу.
У такі часи легко зациклитися на тому, що йде не так, і зосереджувати всі свої думки на негараздах. Спокуса полягає в тому, щоб зосереджуватися на труднощах, які виникли перед нами, а не на Спасителі і нашому свідченні про істину.
Але це не найкращий спосіб подолання наших випробувань у житті.
Саме як досвідчений пілот зосереджується не на бурі, а на осьовій лінії злітно-посадкової смуги та на правильній точці приземлення; так само і ми повинні зосереджуватися на серцевині нашої віри—нашому Спасителі, Його євангелії та плані нашого Небесного Батька—і на нашій кінцевій меті, яка полягає в тому, щоб безпечно повернутися до нашого небесного пункту призначення. Ми повинні довіряти Богові і докладати всіх зусиль, аби залишатися на шляху учнівства. Ми повинні зосереджувати свій погляд, серце і розум на тому, аби жити відповідно до наших знань.
Якщо ми будемо виявляти віру і довіру до Небесного Батька, з радістю дотримуючись Його заповідей, то це принесе нам щастя і славу. І, залишаючись на шляху, ми подолаємо будь-яку турбулентність, якою сильною вона б не здавалася, та безпечно повернемося до нашого небесного дому.
Незалежно від того, чи небеса над нами чисті, чи вони вкриті загрозливими хмарами, як учні Ісуса Христа ми шукаємо насамперед царства Божого і Його праведності, знаючи, що якщо ми так будемо робити, все інше, необхідне нам, згодом буде нам дано (див. Maтвій 6:33).
Який важливий життєвий урок!
Чим більше ми думаємо про свої труднощі, проблеми, сумніви і страхи, тим важчою може стати ситуація. Але чим більше ми зосереджуємося на нашому кінцевому небесному пункті призначення і на радості слідування шляхом учнівства—тобто любити Бога і служити ближнім—тим більшою є ймовірність того, що ми успішно переживемо важкі бурхливі часи.
Дорогі друзі! Як би шалено навколо нас не вили вітри нашого смертного існування, євангелія Ісуса Христа завжди відкриє кращий шлях до безпечного приземлення в царстві нашого Небесного Батька.