Роздуми
Урок сантолового дерева
Автор живе в Сан-Хосе, Філіппіни.
Ми дуже схожі на плід сантолового дерева під час бурі.
23 червня 2009 року на Філіппіни обрушився тайфун. Того дня, після обіду, в нашій місцевості було оголошене суворе штормове попередження. Ввечері і вночі ми чули, як по нашому даху щось стукало. Коли син запитав, що то таке, я відповіла, що то вітер розгойдує наше сантолове дерево.
Мені було шкода, що я не зібрала солодкі сантолові плоди днем раніше, як планувала. Але моя мама сказала, що плоди ще не були достатньо стиглі, тому слід залишити їх на дереві.
О 5 ранку я вийшла на вулицю, щоб поглянути на дерево, побоюючись, що всі плоди попадали на землю. Я нічого не бачила на дереві, бо все ще було темно, але я побачила чотири маленькі плоди, що лежали за будинком.
Через годину я знову оглянула дерево. Я з полегшенням побачила, що на гілках дерева висіло багато жовто-зелених плодів. Зібравши ті, що вже впали, я помітила, що два з них мали знизу вражені місця коричневого кольору. Чорні плями знебарвили ще один плід, а останній був неправильної форми і вкритий бородавками.
Я сподівалася, що більші, важчі плоди впадуть на землю; вони були вдвічі більші за ті, що я зібрала. Але плоди висіли на дереві, надійно тримаючись за гілку.
Ілюстрація Аллена Гарнса
Коли я думала про той випадок, то прийшла до висновку, що ми дуже схожі на два види сантолових плодів—ті, які впали, і ті, які трималися. Ми також можемо впасти, коли на нас налітають вітри життєвих випробувань, якщо ми не тримаємося міцно за дерево життя—нашого Спасителя Ісуса Христа (див. 1 Нефій 8:10; 11:8–9, 20–23).
Плоди, що впали з сантолового дерева, були слабкими і враженими хворобою, тому вони не могли опиратися вітру. Ті, що залишилися на дереві, були там, оскільки виявилися здоровими і сильними. Якщо ми не зберігаємо свою духовну силу і здоров’я—тобто не вивчаємо Писання та слова сучасних пророків, не дотримуємося заповідей і не служимо іншим—то ми також можемо впасти, коли супротивник пошле проти нас свої сили.
У ту мить, коли ніжні плоди перестають брати силу від сантолового дерева, їхнє дозрівання припиняється. Те саме відбувається у ту мить, коли ми відділяємо себе від Христа—справжньої виноградної лози; наш розвиток припиняється (див. Іван 15:1; 1 Нефій 15:15).
Іноді нам також потрібні пориви вітру. Випробування є частиною смертного життя, і смиренний дух допомагає нам прийняти волю Бога у важкі часи. Смирення допомагає нам покаятися у наших гріхах, прощати інших і забути образи.
Смирення іде в парі з терпінням. Якщо ми терпеливі у своїх випробуваннях, якщо ми тримаємося за свою віру трохи довше, відповіді, які ми прагнемо отримати, можуть прийти. Раніше або пізніше Спаситель заспокоїть бурю. Спокій і визволення прийдуть. Якщо ми будемо зажди слухняними і вірними, ніщо не зможе відділити нас від любові Божої (див. Римлянам 8:38–39).