Дивовижна Мормонова книга
Дуже ефективно і дивовижно Мормон здійснив надзвичайно складне завдання зі скорочення нефійських літописів.
Картина Джозефа Брікі
Коли Мормон побачив, що його нефійський народ був майже знищений, він узявся написати “невелике скорочення” їхніх літописів (Мормон 5:9). Цей проект почався в останньому місці таборування нефійців перед тим, як вони востаннє зібралися на землі Кумора. Умови, в яких перебували нефійці, можна назвати лише одним словом—суворі; люди були біженцями, їм важко було знаходити їжу, одяг та прихисток. Письменницька робота Мормона ймовірно тривала упродовж чотирьох років підготовки перед вирішальною битвою, як було погоджено з ламанійським полководцем, але як би там не було, скорочена історія була завершена і архів заховано в пагорбі Кумора ще до початку останньої битви (див. Moрмон 6:6).
Зрозуміло, що створення Книги Мормона було великим подвигом, особливо з огляду на “польові умови”, в яких Мормон мав працювати, і його невідступні обов’язки зі здійснення командування своїми силами під час підготовки до останньої битви. Тож зрозуміло, що готовий продукт не позбавлений недосконалостей1.
Обмеження в роботі Мормона
Розгляньмо деякі обмеження, з якими стикнувся Мормон під час здійснення свого завдання:
-
Розмір його нового літопису мав бути значно коротшим. Книга мала бути такою, щоб її легко було нести, аби Мороній міг переносити її у безпечне місце.
-
За своїми фізичними властивостями вона мала бути підготовлена пролежати багато століть.
-
З усіх можливих систем письма, якими міг скористатися Мормон, лише одна була достатньо короткою, що підходило для написання книги.
-
Оповідь мала бути не дуже довгою, відповідати історичним фактам, що містилися у тих писаннях, які він скорочував, і сформульована таким чином, який він вважав за доцільне.
-
Робочий графік був напруженим. У Мормона було трохи більше трьох років, аби зібрати і описати 600-літній період історії. У нього, можливо, не було навіть часу перечитати архів усіх літописів, що опинилися в його руках, і, безсумнівно, не було часу на шліфування стилю або повторну редакцію.
З огляду на всі ці обмеження, як саме Мормон вибирав, яку інформацію включити, а яку опустити?
Певним чином його натхненний успіх з укладання Книги Мормона був таким самим несподіваним і дивовижним, як і пізніший успіх Джозефа Сміта в перекладі літопису за такий короткий період.
Вибір системи запису
У тексті Книги Мормона кілька разів вказується на те, як складно було писарям ясно висловлювати свої думки (див. Кн. Якова 4:1; Moрмон 9:33; Eтер 12:23–25, 40). Мормон сказав: “Є багато такого, чого нашою мовою ми не можемо написати” (3 Нефій 5:18). “Наша мова” у цьому реченні очевидно стосується системи запису, а не розмовної мови. Мороній далі розповідає, що не було б “недосконалостей” (Moрмон 9:33), якби вони використовували гебрейську мову, її систему алфавіту.
“Знаки”, які використовувалися для письма, називалися нефійськими істориками “реформованими єгипетськими” (Moрмон 9:32). Ця система складалася зі “знань Юдеїв і мови Єгиптян” (1 Нефій 1:2). Єгипетські гліфи іноді використовувалися в стародавній Палестині для написання звуків у гебрейських словах2. Зі зразка знаків у “розшифровці Ентона”3, які претендують на те, що є копією знаків з пластин, які були перекладені Джозефом Смітом, очевидно, що вони не були безпосередньо створенні на зразок єгипетського письма з метою повсякденного використання за часів Легія. Вони більше схожі на знаки ієратичного єгипетського письма, більш давньої системи знаків, що паралельно використовувалася ними із застосуванням пензля і чорнила, а не гравіювання на камені.
Ієратична система була коротшою за алфавітні знаки давньоєврейської мови, але і більш неоднозначною, так як більшість символів представляли повні, складні морфеми або слова (сьогодні їх називають логограми), а не звуки, які проговорювалися, щоб сформувати слова за допомогою алфавітних букв. Значення кожної логограми треба було запам’ятовувати. Така неоднозначність могла бути складовою проблеми “розміщенн[я] наших слів” (Етер 12:25), озвученої Моронієм.
Додаткова причина “недосконалостей” могла бути в тому, що оскільки ієратичне єгипетське письмо використовувалося головним чином, щоб писати від руки, його використання для вигравіювання на металевих пластинах могло означати, що найменше відхилення руки вигравіювальника за відсутністю дієвого “коректора” могло призводити до неправильного прочитання знаку.
Багато томів літописів
Крім великих пластин Нефія, в певні моменти створення Мормоном оповіді використовувалися додаткові документи. Він кілька разів зазначав, що покладався на “власн[ий] запис [Алми]” (Aлма 5:2; розділ 7, вступ до розділу; 35:16). Він також вдається до “літописів Геламана” і “його синів” (вступ до книги Геламана), і ми також читаємо про “літопис Нефія” (3 Нефій 5:10).
Іноді Мормон також звертався до інших оригінальних літописів, деякі з них він конкретно не називає. Серед цих можливих додаткових літописів такі:
-
Літопис на пластинах Зенифа (Мосія 9–22).
-
Проповідування Алми в Зарагемлі, Гедеоні та Мелеку, записане від першої особи (Aлма 5, 7 і 8).
-
Історія того, що сталося з Алмою і Амулеком в Аммонійзі (Алма 9–14).
-
Докладна розповідь про служіння синів Мосії та їхніх напарників серед ламанійців (Алма 17–27).
-
Розмови Алми з його синами Геламаном, Шиблоном і Коріантоном (Алма 36–42).
Мороній також включив перекладений ним і скорочений опис історії яредійців, зроблений Етером та підготований і доданий Моронієм під назвою книга Етера, а також вибрані вчення і листи свого батька Мормона (Мороній 7–9)4.
Основні священні літописи велися на металі, щоб забезпечити їхню довготривалість; якби оповіді велися на будь-якому іншому менш довговічному матеріалі, то, як вважали автори, з часом їх було б неможливо прочитати (див. Кн. Якова 4:2). На використання паперових примірників Писань у щоденному вжитку непрямо вказує історія про спалення тих з них, які належали послідовникам Алми в Аммонійзі (див. Aлма 14:8; порівняйте Moсія 2:8; 29:4 і Aлма 63:12). Виготовляти металеві пластини було нелегко (див. Мормон 8:5), так само і гравіювати на них, тож їх кількість була обмежена.
Використовуючи різні доступні для нього матеріали, Мормон склав свою історію “згідно з знаннями і розумінням, які Бог” дав йому (Слова Мормона 1:9). Божественна допомога іноді була безпосередньою і конкретною, як коли Господь навчав його не включати більшу частину того, чого Ісус навчав нефійців (див. 3 Нефій 26:6–12), але не було жодної ознаки на те, що йому було відкрито додаткову історичну інформацію.
“І так ми бачимо”
Мормон казав кілька разів, що його скорочення не можна сприймати інакше, як частку історичного матеріалу, що міститься на великих пластинах Нефія (див. Слова Мормона 1:5; 3 Нефій 5:8; 26:6; див. також Кн. Якова 3:13–14; 4:1). Яким же чином він підбирав матеріал?
Його основний критерій неодноразово прослідковується у його книзі. Мета полягала в тому, щоб переконатися, що його читачі, особливо майбутні мешканці Американської обіцяної землі, а особливо нащадки Легія, зрозуміли, наскільки важливим для них є обіцяння і пророцтво, дане батьку Легію: “Якщо будете виконувати Мої заповіді, досягнете успіху на цій землі (Яром 1:9). Як не дивно, та Мормон приділяє першочергову увагу заперечній версії наказу Легія в інтерпретації Амарона: “Якщо ви не будете виконувати Моїх заповідей, ви не будете процвітати на цій землі (Омній 1:6; курсив додано).
Уроки Мормона з великою силою звертають увагу на контраст між добром і злом. Люди в його літописі з одного боку приділяють особливу увагу послуху й чеснотності, а із іншого—вперту злочестивість. Він описує негідників абсолютно злочестивими і такими, що заслуговують своєї долі; він описує героїв гідними усілякої похвали. Дійовим особам з сірого спектру майже не приділяється увага. Мормон хотів, щоб у розумі читачів не залишилося жодного сумніву стосовно того, що добро і зло є полярними протилежностями (зверніть увагу на власні слова Мормона стосовно цього контрасту в Мороній 7:5–19). Мормон безсумнівно забарвив деякі зі своїх описань натхненними особистими інтерпретаціями. Про цей прийом нам часто повідомляє використання фрази на зразок: “І так ми бачимо” (наприклад, в Алма 42:4, 7, 14; Геламан 3:23–31; 6:34–40).
Мормон і Мороній представляють свій “короткий” літопис майбутнім читачам як унікальний вид історії з поясненнями. Вони передали її в майбутні віки не як історичний літопис, а як потужне моральне послання, призначене викласти читачам уроки, які двоє чоловіків засвоїли упродовж довгого відданого служіння своєму народові та Богу. Вони користувалися найкращими доступними їм ресурсами у найефективніший спосіб, який був їм відомий. Труд і відданість, які ми спостерігаємо в їхній роботі, призначались для користі усім людям в наш час.
Я їм за це глибоко вдячний.