Підготувати місце для Господа

Єпископ Джеральд Коссе

Верховний єпископ

Щоразу, коли я чую історію про народження і земне священнослужіння Спасителя, то думаю про наш особистий обов’язок готувати приємні місця для Нього на той день, коли Він повернеться.

Минулого року, саме перед Різдвом, я був на обіді, влаштованому на честь високопосадового французького чиновника, який не є членом Церкви. Обід проходив у Меморіальному будинку Джозефа Сміта в Солт-Лейк-Сіті, шт. Юта.

Перед тим як сісти за стіл, ми провели нашого гостя до оглядового вікна на 10-му поверсі, з якого для відвідувачів відкривається прекрасний вид на Храмову площу. Вид був чарівним. Cолт-Лейкський храм височів серед міріад яскравих вогників. Ми безмовно стояли там кілька хвилин.

Повернувшись у бенкетний зал, чиновник поставив нам неочікуване запитання: “Чи вірите ви в кінець світу?” Це запитання привело до натхненної бесіди про Друге пришестя Господа і важливість для всіх нас бути готовими прийняти Його в той день, коли Він повернеться.

Коли я думав про храм, яким ми щойно милувалися, до мене прийшла чудова думка: “Коли Ісус повернеться, у Нього нарешті буде прекрасне місце, де Він зможе жити!”

У Путівнику по Писаннях зазначено, що храм це “у буквальному значенні—дім Господа”¹. Іншими словами, це не просто певне символічне місце. Храми нашого розподілу—це підготовлені і посвячені будинки, куди Він може прийти фізично. Господь сказав, що Його Церква повинна бути встановлена, “щоб Мій завітний народ могло бути зібрано в одне, у той день, коли Я прийду у Свій храм” (УЗ 42:36; курсив додано).

Який вражаючий контраст порівняно зі смиренним початком смертного життя Спасителя. Він, Цар над царями і Господь над панами, народився у простій стайні і Його поклали в ясла, “бо в заїзді місця не стало” (Лука 2:7). У дитинстві Ісус не завжди насолоджувався комфортом постійної домівки, наприклад тоді, коли Його сім’я втекла в Єгипет, щоб врятуватися від жорстокості тирана (див. Матвій 2:13–14).

Ми не знаємо подробиць тимчасового перебування Його сім’ї в Єгипті, але, ймовірно, Він і Його батьки жили важким життям біженців—життям, яке можна порівняти з життям багатьох переселенців у наш час, які втекли від війн та громадянських конфліктів в Африці та на Близькому Сході.

Навіть у Своєму дорослому житті Ісус сказав, що у Нього не було звичайної домівки. Одного дня, до Нього підійшов чоловік і сказав: “Я піду за Тобою, хоч би куди Ти пішов”. Спаситель відповів: “Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки,—Син же Людський не має ніде й голови прихилити!” (Лука 9:57, 58).

Мої брати і сестри, щоразу, коли я чую історію про народження і земне священнослужіння Спасителя, то думаю про наш особистий обов’язок готувати гостинні місця для Нього на той день, коли Він повернеться. Що ми можемо робити?

Ідіть до храму

По-перше, давайте будемо готові прийняти Його в Його власному домі—в храмі. Хто з нас не мріяв відвідати місця, де народився, жив і виконував своє земне священнослужіння Спаситель? Багато хто подорожував до Святої землі ціною великих жертв. Але, наскільки важливо, щоб ми відвідували місця, в які одного дня Він може повернутися. Один з найкращих способів, в який ми, як Його учні, можемо приготуватися до Його Другого пришестя,—це регулярно ходити в Його святий дім і поєднатися з Ним через священні завіти.

Підготуйте свій дім

По-друге, ми можемо зробити наші домівки місцями, де Господь хотів би залишитися. У Писаннях ми читаємо багато розповідей про добрих людей, які вітали й приймали у своїх домівках Спасителя. Тож давайте поставимо собі ці запитання: Чи прийнятний мій дім для Господа? Чи є він безпечним, мирним і сповненим Духа місцем, де Він відчував би себе комфортно? Нашим домівкам не потрібно бути просторими й розкішними. Смиренне помешкання, зосереджене на євангелії, в якій перебувають турботлива сім’я і друзі, зробила б Його щасливим.

Збирайте вибраних

По-третє, ми можемо допомагати збирати Його вибраних з усього світу—навіть, якщо це означає залишити наші домівки на певний час, щоб допомогти будувати Його царство на землі. Історія Божого народу—це історія святих, які завжди були готові й бажали йти туди, куди Господь хотів, щоб вони йшли. Я думаю про пророків давнини, таких як Авраам, Ісак, Яків, Йосип, Мойсей, Легій та багато інших. Я думаю про апостолів Господа у середині часів, які невтомно поширювали євангелію по всьому Середземномор’ю.

Пророки і апостоли останніх днів, разом з тисячами місіонерів, несли й продовжують нести послання Христа до чотирьох кінців землі. Вони готові залишити комфорт їхніх домівок, щоб запропонувати своє служіння у винограднику Господа.

Допомагайте тим, хто в нужді

І нарешті, чудовий спосіб підготувати місце для Господа—це допомагати нашим ближнім, які не мають домівки. На зорі Відновлення були часи, коли у святих не було притулку. Коли вони шукали Сіон, нетерпимість і злочестивість їхніх ворогів часто змушували їх залишати свої домівки.

Президент Бригам Янг (1801–1877) використав такі зворушливі слова, щоб описати їхній стан: “Нас знову і знову виганяли з наших мирних домівок, а нашим жінкам і дітям доводилося жити в преріях, у лісах, на дорогах і в наметах посеред зими, страждаючи від усіляких труднощів навіть до смерті”².

В одному з найбільш зворушливих епізодів цієї доби висвітлюється маленьке селище Квінсі, штат Іллінойс, взимку 1839 року. У той час ця громада поселенців і фермерів, розташована на березі річки Міссісіпі, налічувала близько 1500 душ, які жили у важких умовах. Посеред суворої зими до них несподівано прибуло приблизно 5000 членів Церкви, які рятувалися втечею через наказ про знищення, виданий губернатором Міссурі. Ці святі перебували у стані крайньої бідності й горя, перетнувши вкриті кригою води ріки Міссісіпі пішки. Виявляючи неймовірну великодушність, жителі Квінсі прийняли їх з розпростертими обіймами, відкриваючи їм свої домівки і ділячись своїми мізерними запасами харчів.

Один з жителів Квінсі описав прибуття цих біженців так: “Багато святих були раді знайти притулок від бурі в моєму домі, поки не знайшли собі місце для проживання. Дуже багато ночей підлога обох поверхів була застелена постілями так щільно, що було неможливо ступити ногою, не наступивши на постіль”³.

Для тих з нас, хто має благословення жити в більш спокійних і заможних умовах, ці розповіді мають велике значення. Вони навчають нас бути народом, який завжди готовий простягти руку допомоги безпритульним і бідним. Незалежно від того, де ми живемо,—в місцях з великим напливом біженців чи в маленьких, віддалених громадах, існує багато способів служити тим, кому важко забезпечити себе речами першої потреби, які необхідні для життя. Ми можемо робити внески в Гуманітарний фонд Церкви. Ми можемо працювати з іншими людьми в наших громадах, які з любов’ю служать тим, хто перебуває в нужді. Ми можемо стати друзями переселенцям, коли вони приїжджають в наші громади. Ми можемо щиро вітати незнайомих людей, які відвідують наші приходи і філії.

В одному з наших найпрекрасніших гімнів розповідається історія про незнайомця, який знайшов притулок у чоловіка з великим милосердям.

Коли дерева вітер гнув
І сніг у вікна порошив,
Знайомий голос я почув
І швидко двері відчинив.
Його я щиро привітав
І на печі йому послав.
Я ж на підлозі спати ліг—
Неначе біля Божих ніг. …

“Дивись на Мене”,—Він сказав,
І я крізь сльози на очах
Узрів, що мій Знайомець мав
Сліди Голгофи на руках.
І Він ім’я моє назвав,
За плечі взяв і обійняв.
І тихо мовив Цар царів:
“Ти все для Господа зробив”4.

Я пишаюся тим, що належу до Церкви, яка ніколи не припиняє допомагати бідним і нужденним землі. Я відчуваю смирення завдяки численним вчинкам любові і милосердя, малим і великим, які щодня здійснюються Церквою та її членами. Ці вчинки завжди будуть важливою частиною місії Церкви, оскільки це—Церква Ісуса Христа і ми прагнемо наслідувати Його приклад.

Ісус є нашим Спасителем і Викупителем. Я свідчу, що Він народився в середині часів, що Він живе і що одного дня Він повернеться у славі, щоб правити й царювати над Своїм земним царством.

Щоб приготуватися, я запрошую вас частіше ходити в Його святий дім; створити у своєму домі атмосферу безпеки, любові й миру; і брати участь у збиранні Його вибраних з чотирьох кінців землі. Я також молюсь, щоб ви відчували особливе бажання з любов’ю простягати руку допомоги тим людям серед нас, які не мають дому й потерпають від бідності. Чинячи так, ви підготуєте місце у своєму серці й домівку, які будуть приємні для Спасителя, і Його повернення дійсно буде чудовим і дивовижним днем.