Відмовитися від життя, яке я запланувала
Джаннетт Кокс
шт. Техас, США
Ілюстрація Керолайн Вібберт
Коли мені було шість-сім років, я знала, що хочу бути океанографом. Я зосередилася на своїй меті, багато працювала і вступила до хорошого коледжу. Я взяла кілька курсів з зоології, і мені вони подобалися. Але чим більше я навчалася, тим більшу зацікавленість у мене викликало людське тіло, особливо на клітинному рівні. Я вирішила стати патологоанатомом.
Невдовзі я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, і ми вирішили побратися. Створення сім’ї завжди було в моїх планах, але хоча я вважала, що можу бути чудовим лікарем і чудовою матір’ю, я відчувала, що не зможу добре справлятися з обома ролями одночасно. Оскільки сім’я є важливою в Господньому плані спасіння, я вирішила спочатку стати матір’ю. Я думала, що як тільки діти підуть до школи, я також зможу повернутися до навчання.
Коли моя наймолодша дитина пішла в дитсадок, я подала документи на здобуття ступеня доктора наук в галузі харчування в Університеті Техасу в Остіні. Саме перед подачею документів я зрозуміла, що несподівано завагітніла сьомою дитиною. Мені вже було за 40, а до того часу, поки дитина піде в школу, мені буде майже 50.
“Пізнувато для початку нової кар’єри, заради якої треба довго вчитися”,—подумала я.
Раптом я побачила, як усі мої мрії про кар’єру розлетілися на друзки. І коли почала впадати у відчай, серцем і розумом я пригадала вірш з Писань: “Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх” (Іван 15:13). Я завжди думала, що в цьому вірші йдеться про смерть однієї людини заради іншої, але тепер це означало набагато більше.
Я зрозуміла, що найбільша любов, яку я могла виявити—це відмовитися від життя, яке я для себе запланувала, і віддати час та енергію на виховання дітей. Я відчула, що саме цього Господь очікує від мене. Так, я могла б допомогти багатьом людям у якості лікаря, але я також знала, що найбільший вічний вплив, який я можу справити, поширюється на моїх власних дітей.