Дорослій молоді
Не залишайте Спасителя
Старійшина Кевін У. Пірсон
Сімдесятник
З виступу “The Lens of Truth” (Об’єктив істини), виголошеному на духовному вечорі в Університеті Бригама Янга--Айдахо 7 березня 2017 року.
Ми живемо у неспокійні часи. Але питання не в тому, як вистоїть Церква, натомість як вистоїмо ви і я?
Ілюстрації Дж. Бет Джепсон
Кілька років тому я обідав з одним своїм другом. Ми не бачилися багато років. Під час навчання в школі й у перші роки навчання в коледжі він був одним з моїх найкращих друзів. Він був серед найбільш сильних і найвідданіших юнаків, яких я знав.
Ми разом ходили до семінарії, грали в спортивні ігри, разом ходили до університету, разом готувалися до місії і поїхали на місію з різницею всього в кілька місяців. Після місії він одружився з талановитою і чудовою жінкою з мого колу.
З роками наші життєві шляхи розійшлися. Ми роз’їхалися по різних містах і згодом втратили зв’язок. Я й досі пам’ятаю, наскільки був вражений, почувши, що він разом з дружиною залишив Церкву. З усіх людей, яких я знав у юності, я б ніколи не подумав, що саме він може залишити Церкву.
Під час обіду ми згадували нашу дружбу, яка для нас так багато значила. Ми знову сміялися з дивакуватих випадків, які сталися з нами в ті давні дні. Ми розповідали про свої сім’ї й намагалися заповнити прогалину в часі,
Нарешті я поставив запитання, яке само собою напрошувалося: “Тіме, що трапилося? Твоє навернення і відданість були такими глибокими! Чому ти пішов з Церкви? Що змусило тебе відвернутися від храмових завітів? Чи забув ти також про Спасителя? Ми обіцяли одне одному, що залишатимемося стійкими і вірними до кінця своїх днів!”
“Кевіне,—відповів він,—просто я зараз дивлюся на речі по-іншому. Мої погляди на Церкву та її вчення змінилися. Я не маю поганих почуттів до Церкви. Просто я не маю в ній більше потреби”.
В кінці нашої зустрічі я висловив свою любов і вдячність за дружбу, яку я досі ціную. Потім з глибоким почуттям я поділився своїм свідченням: “Тіме, я знаю, що це істина. І ти також знаєш, що це істина. Ти завжди знав. Ти просто втратив ясність, яку раніше мав. Але ти можеш відновити те світло і розуміння Святого Духа, яке раніше мав. Будь ласка, повертайся”.
На прощання ми обнялися і він прошепотів: “Я в захваті від твоєї переконаності й запалу. Але як ти можеш бути настільки впевненим?”
Ідучи звідти, я багато розмірковував про рішення, які ми приймали, та про їхній вплив на наше життя й на життя наших дітей та онуків.
Мої юні друзі, будь ласка, не дозволяйте, аби те, що трапилося з моїм другом Тімом, трапилося з вами. Чи дійсно ви такі сильні, непохитні й навернені, як вважаєте? Коли перед вами постануть неминучі й необхідні життєві випробування, куди ви звернетеся за миром і розумінням? Коли ваше життя стане темним і похмурим, чи будете ви інстинктивно і постійно звертатися до молитви?1
Коли посилюватиметься критика Церкви, її історії, провідників і вчень, де будете ви? Коли вірування і практики світу, що стає все темнішим, суперечитимуть принципам відновленої євангелії, що робитимете ви?
“Чи не хочете й ви відійти?”
Найефективнішою зброєю Сатани є відволікання, обман і руйнування духовної чутливості. Кожне з перерахованого підриває віру, затьмарює бачення і викривлює перспективу. Разом вони стають великим випробуванням нашого часу. Сатана використовує їх не лише для того, щоб завдати шкоди репутації Джозефа Сміта, Книги Мормона, доктрині Церкви і провідникам Церкви, але також щоб критикувати Спасителя і план Батька. Так було завжди.
Коли неминучий вихор спокус і негараздів досягне найвищої відмітки за шкалою духовних штормів, чи будете ви, як і раніше, довіряти Богові й триматися істини? Те гостре питання, яке Спаситель поставив Дванадцятьом, залишається актуальним і сьогодні:
“Чи не хочете й ви відійти?
Відповів Йому Симон Петро: “До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного.
Ми ж увірували та пізнали, що Ти—Христос, Син Бога Живого!” (Іван 6:67–69).
Я пригадую потужні слова президента Гебера С. Кімбола (1801—1868), першого радника в Першому Президентстві. Святі безпечно прибули до Долини Солоного озера і були задоволені собою. Подолавши і знісши так багато, вони трохи запишалися собою і стали надто впевненими. Президент Кімбол стверджував:
“Хочу вам сказати, що багато з вас доживуть до часу, коли перед вами постануть всі труднощі, випробування і переслідування, які доведеться знести, і ви матимете багато можливостей показати, що ви вірні Богові та Його роботі. … Аби справитися з майбутніми труднощами, вам знадобиться особисте знання про істинність цієї роботи. … Якщо у вас немає свідчення, живіть праведно і просіть у Бога доти, доки ви його не здобудете. Якщо ви цього не будете робити, то не встоїте.
… Настане час, коли жоден чоловік, жодна жінка не зможуть встояти, покладаючись на чуже світло. Кожному доведеться керуватися своїм внутрішнім світлом. Якщо у вас його немає, як ви зможете встояти?”2
Ми живемо у неспокійні часи. Але питання не в тому, як вистоїть Церква, натомість як вистоїмо ви і я? “Стяг істини піднято; і жодна нечестива рука не зможе спинити просування цієї роботи”3. Єдине, чого ми не знаємо,—це чи ми з вами просуватимемося вперед.
Як не загинути духовно
Я пропоную шість важливих порад, яких кожен з нас має дотримуватися, аби не загинути духовно.
1. В першу чергу, любіть Бога і слухайтеся Його. Любов і послух Богові передують любові й служінню іншим. Послідовність має значення. Нефій навчав: “Господь Бог дає світло для розуміння; бо Він розмовляє з людьми їхньою мовою, за їхнім розумінням” (2 Нефій 31:3). Небесний Батько любить нас і завжди готовий дати нам розуміння. Однак ми повинні ставити Його на перше місце у своєму житті.
2. Моліться особисто. Молитва є важливою. Пророк Джозеф Сміт навчав: “Найкращий спосіб отримати істину й мудрість—це не шукати її у книгах [він міг би додати в “блогах”], але звернутися до Бога в молитві й отримати божественні настанови”4. Ви завжди будете гідні молитви! Якщо ви хочете отримати більше відповідей, ставте більше запитань. Постійно прагніть і моліться, щоб відчувати вплив Святого Духа (див. Moроній 10:5). Це те світло, послане Батьком, яке дає розуміння.
3. “Прагніть знання, саме через навчання і також через віру” (УЗ 109:7). Навчання—це божественний обов’язок. Людина з активною позицією прагне навчатися; людина з пасивною позицією чекає, щоб бути під дією. Великі провідники є великими учнями. Церкві потрібні великі провідники—жінки і чоловіки, які прагнуть більшого світла і знання, глибшого розуміння і навернення (див. УЗ 93:36). Це вимагає зобов’язання і відданості. Ви не зможете знайти глибокі істини, блукаючи Вікіпедією або досліджуючи блоги. Пам’ятайте: віра починається зі слухання свідчення тих, хто має віру, а не від слухання сумнівів тих, хто її втратив.
4. Досліджуйте Писання, особливо книгу Мормона,—кожного дня! Книга Мормона була написана з винятковою метою: щоб захистити і зберегти нас за наших сучасних обставин. Щодо її сили Нефій свідчив про жезл із заліза: “І я сказав їм, що то було слово Бога; і той, хто прислухається до слова Бога, і буде міцно триматися за нього, той ніколи не загине; і ніякі спокуси і вогненні стріли супротивника не зможуть узяти верх над ним і засліпити, щоб привести їх до знищення” (1 Нефій 15:24). Якщо ви почнете відчувати збентеження і розгубленість, то почніть з першої сторінки й зануртеся в Книгу Мормона.
5. Зосередьтеся на великій картині. Ви є складовою найбільшого руху на землі: збирання Ізраїля і підготовки до Другого пришестя Ісуса Христа. Ви маєте відіграти важливу роль! Ви прийшли на землю, взявши зобов’язання бути доблесними у свідченні про Спасителя. Це—ваша божественна сутність. Зосередьтеся на великій картині: плані щастя Небесного Батька. Це об’єктив істини. Це контекст до всіх запитань, проблем і занепокоєнь. “Бо Дух каже правду і не каже лжі. Отже, Він каже про речі, як вони дійсно є, і про речі, як вони дійсно будуть” (Кн. Якова 4:13).
6. Понад усе довіряйте Ісусу Христу. Він досі “є світло і життя світу” (3 Нефій 11:11; див. також Іван 8:12). Коли вас охоплюють і приголомшують сумніви, труднощі й спокуси, довіряйте Йому. Коли життя не є таким, яким ви сподівалися, а ті, кому довіряли, розчаровують і зраджують,—продовжуйте повністю довіряти Йому. Тож дайте таку відповідь, як і Нефій у давнину, коли часи були так само важкими: “Проте я знаю, Кому я довірився. … О Господи, я довірився Тобі, і довірятимусь Тобі навіки” (2 Нефій 4:19, 34).
Що б ви не робили—не залишайте Спасителя! Завдяки Його Спокуті ми є дієвою силою вільною діяти, а не бути під дією. Кожен з нас постане перед Всемогутнім Богом і буде звітувати про світло та істину, які ми обрали.
Я обіцяю, що якщо ви будете дотримуватися цих принципів і триматися істини, ваша віра ніколи не похитнеться. Нехай Бог благословляє, щоб ви завжди вибирали дивитися через об’єктив істини силою Святого Духа.