Але ж я—голодна!
Ісадора Маркес Гарсія
Сан-Пауло, Бразилія
Ілюстрація Аллена Гарнса
Одного дощового дня на місії в Колумбії нам з напарницею залишалося працювати ще годину, перш ніж повернутися додому. Ми були голодні і втомилися від ходіння цілий день. Ми не знайшли жодної людини для навчання.
У нас також не було з собою грошей, і ми не сходили в магазин. Ми знали, що коли прийдемо додому, у нас не буде чого їсти. Я намагалася відкинути ці негативні думки і зосередитися на роботі.
“Глянь, що я знайшла!”— Раптом вигукнула мої напарниця.
Вона знайшла на землі якісь гроші. З виразу її обличчя я зрозуміла, що вона думала те саме, що і я. Ми могли придбати щось поїсти!
Але за мить моя напарниця сказала: “Ні, це не наші гроші!”
“Але ж я—голодна!”— Подумала я.
“Кому б не належали ці гроші, ми не знайдемо цю людину в такий пізній час”,—сказала я їй.
Вона запропонувала разом помолитися. Я знала, що це було правильно, але якась частина мене вважала, що я втратила глузд. Ми тяжко працювали цілий день. Ми були голодні. Можливо те, що ми знайшли гроші, було благословенням за наше служіння.
Потім я згадала мою маму. Коли я була маленька, вона навчала нас із сестрою завжди бути чесними. Вона була для нас прикладом і молилася, щоб у нас була сміливість бути чесними. Я знала, що якби вона була там, її б засмутило те, що я не зробила правильний вибір.
Тому ми помолилися. Ми попросили у Небесного Батька допомоги в пошуках власника. Через кілька хвилин підійшов юнак, який щось шукав. У нього в очах були сльози, і він мав засмучений вигляд. Ми з напарницею підійшли до нього і дізналися, що мали те, що він шукав.
Ми повернули йому гроші, і він не припиняв нам дякувати. Він сказав, що то були гроші на навчання. Без них його б відрахували. Мої очі наповнилися сльозами, і я покаялася в моєму попередньому бажанні витратити гроші. Ми взяли його контактну інформацію і змогли навчати його та п’ятьох інших людей. Того вечора я подякувала моїй напарниці за її хороший приклад.
Я знаю, що Бог благословляє нас, якщо ми чесні. У нас не було чого їсти того вечора, але я не пам’ятаю, щоб засинаючи я відчувала голод. Те, що ми знайшли гроші, зрештою, було благословенням.