Від страху до бенкетування
Метт Максвелл
шт. Юта, США
Ілюстрація Грега Ньюболда
Усе своє життя я був активним у Церкві. Я відслужив місію повного дня, уклав храмовий шлюб і допомагав у вихованні чотирьох чудових донечок. Однак з плином років я помітив, що дехто з моїх друзів відмовився від членства у Церкві. Хтось із родичів звертався до соціальних медіа, щоб ставити під сумнів і критикувати провідників Церкви. І вперше в житті у мне з’явилися власні сумніви стосовно Церкви. Через сумніви я почав боятися майбутнього. Іноді я відчував, що мене охоплює безнадія.
У той нелегкий час я змусив себе піти на конференцію колу. Коли виступав президент колу, він сказав: “Якщо ми хочемо вижити у важкі часи, що чекають попереду, нам необхідно перейти від нерегулярного бенкетування словом Бога до неперервного бенкету. Нам потрібно зробити регулярне і зосереджене вивчення Писань пріоритетом нашого життя. Якщо ми так зробимо, я обіцяю, що ми не будемо боятися”.
Мою увагу привернуло слово “боятися”. Я зрозумів, що допустив, аби вивчення євангелії стало нерегулярним. Внаслідок цього в моєму житті запанував страх. Я вирішив випробувати пораду мого президента колу.
Я пішов додому і створив куточок для вивчення євангелії. У куточку кімнати я поставив невеликий столик і зручне крісло. Я повісив на стіні кілька зображень Спасителя. Я взяв Писання, кілька олівців і нотатник. Я почав вивчення з молитви.
Через тиждень-два це стало частиною повсякденних справ. Я спочатку слухав виступ з генеральної конференції, а потім вивчав певну євангельську тему. Після того я читав кілька розділів з Книги Мормона і закінчував вивчення щирою молитвою до Небесного Батька.
Попри різні відволікання я рідко пропускав день без вивчення євангелії упродовж шести місяців. Я здобув глибше розуміння багатьох євангельських тем і зміцнив свої стосунки з Небесним Батьком завдяки регулярним і щирим молитвам.
Моє свідчення знову стало опорою, на яку я міг спиратися. Мої сумніви розвіялися завдяки новим свідченням, які я отримав про відновлену євангелію. Я помітив, що менше хвилююся, бо більше довіряю Богові. Я відчув, що страх і відчай залишили мене. Я також втратив інтерес до тих заходів, які були простим марнуванням часу, й помітив, що став великодушнішим і лагіднішим до інших людей.
Оскільки я дослухався до поради мого президента колу, Бог зміг змінити мене. Мене було зцілено й відновлено Самим Учителем, коли я бенкетував Його словом.