Дивовижна місія пророка Джозефа Сміта

Січень 2019

Дивовижна місія пророка Джозефа Сміта

Президент Даллін Х. Оукс

Перший радник у Першому Президентстві

З виступу “Joseph Smith: The Prophet and the Man” (Джозеф Сміт: пророк і людина), виголошеного на семінарі для провідників місій 25 червня 2018 р.

Джозеф Сміт здійснив більше, ніж будь-яка смертна людина могла б виконати за такий короткий час. Єдине можливе пояснення—це допомога з небес.

Я вирішив говорити про Джозефа Сміта, пророка і людину. Кажучи про нього, я сподіваюся поглибити ваше розуміння унікальних і дивовижних досягнень пророка, який заснував цей розподіл.

Зв’язок між знанням і свідченням про Джозефа Сміта і місіонерською роботою є вкрай важливим. Усі ми знаємо, що деякі зацікавлені Церквою приймають основні євангельські доктрини, але просто не можуть прийняти той факт, що 14-річного хлопця відвідали Батько і Син, і що він переклав Книгу Мормона та став пророком, якого ми зараз знаємо. Люди, яким важко сприйняти Джозефа Сміта як пророка, мають навчатися з цих слів Президента Рассела М. Нельсона:

“Місію Джозефа у смертному житті було висвячено наперед. Його сприйнятливий і чистий розум був відкритий для отримання настанов від Господа. Однак за мирськими нормами Джозеф був найбільш не підходящим для цього. І його завдання бути пророком цього останнього розподілу здається абсолютно недосяжним. Цей приклад ілюструє принцип, який часто застосовується в Господній роботі: Він використовує не підходяще, щоб здійснити неможливе!”¹

Дуже важливо, щоб наші місіонери мали свідчення про божественне покликання і дивовижну роботу пророка Джозефа Сміта.

Я вивчаю життя пророка Джозефа Сміта вже упродовж 65 років. Я народився в 1932 році, коли Церкві було трохи більше 100 років. Я впевнений, що є звичайним представником вірних святих останніх днів цього другого століття. Ми не зустрічалися з Джозефом Смітом, але ми відчуваємо, що знаємо його, і ми любимо його завдяки тому, що він відкрив і чого навчав. Ми є свідками істинності поетичного пророцтва, що “мільйони дізнаються про брата Джозефа”².

І. Джозеф Сміт—пророк

Усі ми знаємо, що Джозеф Сміт є першим пророком цього розподілу, Господнім знаряддям у Господньому Відновленні. Але що ж Господь відновив через цього пророка? Не всі святі останніх днів (і дуже небагато нечленів Церкви) усвідомлюють, які осяйні й грандіозні доповнення до християнського вчення Господь надихнув зробити пророка Джозефа. Ось короткий перелік:

Природа Батька, Сина і Святого Духа.
Функції, які виконує кожен з трьох членів Божества, та їхні стосунки зі смертними істотами.
Природа Падіння людини.
Мета земного життя у перспективі Батькового плану для Його дітей, який полягає в тому, щоб вони сягнули свого вічного призначення.
Роль Спокути Ісуса Христа у забезпеченні безсмертя і надання можливості для вічного життя.
Роль земного і вічного шлюбу в Батьковому плані.
Важлива роль священства та обрядів у плані Батька.
Важлива роль храмів та повірницьких обрядів у плані Батька.
Знання того, що Бог бажає спасти всіх Своїх дітей і що кожна людина, яка жила на землі—незалежно від того, знає вона про Ісуса Христа чи ні—спроможна досягнути найвищих небес у майбутті.
Співвідношення між трьома джерелами істини стосовно людини та Всесвіту: наукою, Писаннями і неперервним одкровенням.

Кожна людина, яка вивчає хоча б невеличку частину цього переліку—незалежно від того, чи є вона віруючою—має визнати, що Джозеф Сміт стоїть біля витоків бездонного джерела сміливих, нових і цінних релігійних ідей. Як ми дізнаємося з посібника Проповідуйте Мою євангелію, повноту євангелії було відновлено на землі через пророка Джозефа Сміта³.

Можливо ви помітили, що в моєму переліку немає окремого пункту, де згадувалося б про те, що завдяки Джозефу було явлено світові Книгу Мормона, новий том Писань, який, звичайно ж, і є джерелом багатьох з цих нових релігійних ідей. Книга заслуговує на те, щоб про неї згадати окремо. Її назва проголошує її найважливішу функцію: “Ще одне свідчення про Ісуса Христа”. Однак крім цієї основоположної ролі є ще й інші. Ось що каже про цю книгу вчений, автор бестселлерів:

“Книга Мормона містить нову мету для Америки: стати царством праведності, а не імперією свободи. На противагу зростаючим багатству і нерівності Книга Мормона захищає справу бідних. … На противагу республіканському урядові вона пропонує праведне правління суддів та царів, які підпорядковуються Божому закону. На противагу незмінному канону Біблії та позбавленої чудес релігії Книга Мормона відстоює неперервне одкровення, чудеса і одкровення всім народам. На противагу скептицизму вона сприяє поглибленню віри; на противагу націоналізму—встановленню всесвітнього Ізраїлю. У ній пророковано про лихо, яке спіткає народ тоді, коли любов до багатства, неприйняття одкровення і культура іновірців переважать праведність, одкровення та Ізраїль”⁴.

Більш важливим є те, що нещодавно сказав Президент Нельсон про Книгу Мормона: вона “є знаряддям, за допомогою якого обіцяне збирання Ізраїля буде здійснено”⁵.

Як ми читаємо в посібнику Проповідуйте Мою євангелію, пророк Джозеф Сміт сказав, що Книга Мормона є “ключовим каменем нашої релігії”⁶.

Більшість людей, які не є святими останніх днів, не знають про величний внесок Джозефа Сміта до релігійної думки. Під час масштабних досліджень, які проводилися на національному рівні, опитувач громадської думки Гаррі Лоуренс дізнався, що майже половина людей, яких він опитував, вважає святих останніх днів закритими і загадковими, а їхні вірування “дивакуватими”⁷. Коли він ставив опитуваним таке запитання: “Що є головним в ученні мормонів?”, лише один з семи міг сказати щось близьке до ідеї про відновлення чи повторне встановлення початкової християнської віри. Подібним же чином, коли під час іншого національного опитування респондентів просили описати їхнє враження про нашу релігію, жодна людина не згадала ідею про початкове чи відновлене християнство⁸.

Ці результати нагадують нам, що ми не повинні дозволяти нашим місіонерам думати, ніби інші люди надто багато знають про нашу віру. Ті, кого вони навчають, можливо й чули слово мормон, однак місіонерам не слід думати, що більшість з тих людей має хоча б початкове розуміння основних принципів нашої віри.

ІІ. Джозеф Сміт—людина

А ось деякі мої особисті думки про видатне життя Джозефа Сміта⁹. Той Джозеф Сміт, про якого я дізнався з особистих досліджень, що проводив переважно в Іллінойсі, США, був людиною з прикордонної території: молодою, емоційною, динамічною. Його настільки любили люди і з ним так легко було спілкуватися, що його часто називали “брат Джозеф”. Відносно молодий вік був визначною рисою його пророчого служіння. Джозефу було 14 років на час отримання Першого видіння, йому був 21 рік, коли він одержав золоті пластини і лише 23, коли він завершив переклад Книги Мормона (за менш ніж 60 робочих днів).

Більше половини одкровень у наших Ученні і Завітах були дані через Пророка, коли йому було не більше 25 років. Йому було 26 коли було організовано Перше Президентство, і трохи більше 33, коли він утік з в’язниці в Міссурі й знову очолив святих. Йому було лише 38 з половиною років, коли його вбили.

Під час свого короткого життя Джозеф зазнав надзвичайно багато страждань. Коли йому було років 7, він пережив надзвичайно болісну операцію на нозі. Через бідність сім’ї він майже не навчався у школі, а в юному віці йому доводилося багато працювати, щоб допомагати сім’ї заробляти на їжу. На нього багато разів нападали, завдаючи фізичних травм. Намагаючись виконувати надзвичайно важкі обов’язки свого священного покликання, він мав працювати фермером або комерсантом, щоб забезпечувати свою сім’ю. Він робив це, не маючи видатних духовних дарів, які б допомагали йому у виконанні покликання пророка. Господь сказав йому, що “в мирських справах ти не матимеш сили, бо це не твоє покликання” (Учення і Завіти 24:9).

Стосовно духовних справ, Джозеф Сміт не мав того, від кого він міг навчитися, як бути пророком і провідником. Йому доводилося покладатися на недосвідчених соратників. І він, і вони долали труднощі й навчалися разом. Джозеф надзвичайно швидко здобував знання і мужнів. Безсумнівно, він мав унікальні дари. Як ми сьогодні сказали б, він хапав усе на льоту. Він казав, що навчався завдяки небесним посланцям та іншим Божим одкровенням. І я в це вірю.

Про один з його особистих талантів свідчить любов і вірність видатних людей, які його любили. Коли Джозеф закликав своїх послідовників долати їхні мирські недосконалості, то не підносив себе над ними, і вони за це його любили. У проповіді, виголошеній трохи більше, ніж за місяць до його вбивства, він заявив: “Я ніколи не казав вам, що я досконалий; але в одкровеннях, яких я навчав, немає помилок”¹⁰. Джозеф Сміт мав “природно жвавий темперамент” (Джозеф Сміт—Історія 1:28), завдяки чому його любили майже всі, хто його знав. Один знайомий якось сказав: “Важко виразити словами ту любов, яку до нього відчували святі”¹¹. Товариство друзів було для Джозефа радістю, бо розбудова суспільства та громади були для нього важливими євангельськими цілями.

Якось я казав: “Усе своє життя Джозеф прожив у прикордонних районах, де чоловікам необхідно було проявляти фізичну силу в боротьбі з природою, а іноді й один з одним. Він був чоловіком великої статури, сильним і фізично активним. Йому подобалися види спорту, де треба було позмагатися, наприклад, перетягування палиці—перевірка на фізичну силу (див. History of the Church, 5:302). У наших архівах є багато спогадів про те, як він мірявся силою зі своїми друзями і знайомими. Якось у неділю він з Бригамом Янгом проповідував святим у Рамусі, шт. Іллінойс, розташованому на відстані денної поїздки конем від Наву. У понеділок, перш ніж залишити Рамус, Джозеф випробував свою майстерність в боротьбі з чоловіком, якого називали “забіяка з Рамуса” (див. Joseph Smith Journal, 13 March 1843, recorded by Willard Richards, Joseph Smith Collection, LDS Church Archives). Джозеф його поборов. Я радий, що нинішній розклад конференцій не дає можливості місцевим членам Церкви у подібний спосіб випробувати керівників, які їх відвідують”¹².

Є небагато людей, які були мішенню більшої кількості нападок стосовно їхньої місії чи пам’яті про них, ніж Джозеф Сміт. Я особисто досліджував кілька з тих судових справ, звертаючись до оригінальних документів в Іллінойсі, де Джозеф жив останні п’ять років свого життя. Одна така судова справа розглядалася, коли Джозеф був мером, а міська рада Наву намагалася заборонити опозиційну газету Nauvoo Expositor. Причиною заборони було вороже ставлення до Церкви, і це безпосередньо призвело до вбивства Джозефа.

Історики раннього періоду Церкви, серед них старійшина Б. Х. Робертс, визнавав, що ці дії були протизаконними. Однак, коли я, молодий професор юриспруденції, досліджував це питання, то був здивований, знайшовши законні підстави для таких дій в законодавстві Іллінойса 1844 року. Було багато спроб закривати газети в прикордонних районах в період перед Громадянською війною. Гарантія свободи преси в Конституції США не була оголошена застосовною до дій влади міста або штату до 1931 року, а тоді лише співвідношенням голосів п’ять проти чотирьох у Верховному суді США, згідно з поправкою до конституції, ухваленою в 1868 році¹³. Ми можемо судити про вчинки Джозефа Сміта на основі тогочасних законів і обставин, а не сучасних.

Будучи студентами Чиказького університету, ми з істориком Марвіном С. Хіллом були заінтриговані маловідомим фактом про те, що суд притягнув до відповідальності п’ятьох чоловіків за вбивство Джозефа Сміта. Понад 10 років ми штудіювали бібліотеки й архіви по всій країні в пошуках хоч якоїсь інформації про цю судову справу 1845 року й тих, хто був до неї залучений. В нашій книзі описані слова і вчинки мешканців Іллінойсу, які знали Джозефа Сміта особисто—частина з них любили його і ризикували своїм життям заради нього, а інші—ненавиділи і увійшли у змову вбити його. Досліджуючи оригінальні записи судового процесу або свідчення, які давалися упродовж тривалого судового розгляду, ми не знайшли нічого, що вказувало б на нечесність чоловіка, якого було вбито¹⁴.

Доступ до судових записів у Іллінойсі привів до ще однієї непочатої сфери вивчення постаті Джозефа Сміта. Разом з Джозефом І. Бентлі, у той час студентом-юристом в Чикаго, ми знайшли численні записи про діяльність Джозефа Сміта у сфері бізнесу. Ми у співавторстві написали на цю тему статтю, яка вийшла в 1976 році в Brigham Young University Law Review¹⁵. 1840-ві роки це час після періоду фінансової паніки і депресії, які охопили всю країну. Економіка у прикордонних штатах, подібних до Іллінойсу, була зруйнована. Наприклад, біографи Авраама Лінкольна описували фінансову плутанину під час цих десятиліть, коли бізнес був нестабільним, багато зобов’язань не виконувалися, а судові справи були звичною практикою¹⁶.

Вороги Джозефа Сміта звинувачували його в різноманітних махінаціях з нерухомістю, які переважно проводилися від імені Церкви. Низка судових розглядів, що тривали майже десять років, вивчали ці звинувачення в найменших подробицях. Зрештою в 1852 році, через довгий час після виходу святих з Іллінойсу (тож уже не було можливої політичної або іншої причини заступатися за святих або їхнього провідника) федеральний суддя завершив цей судовий процес вироком, в якому вказувалося на те, що Джозеф Сміт не вчинив жодного шахрайства або інших аморальних дій¹⁷.

Учені, які добре знаються на політичних справах того періоду, ось що писали про виборчу кампанію Джозефа Сміта на пост президента США:

“У той час як у нього, можливо, не було серйозних шансів перемогти у загальних виборах 1844 року, він сміливо брав участь у якості кандидата від третьої сторони і безсумнівно мав серйозні наміри щодо впровадження юридичних реформ у Сполучених Штатах. Він сподівався і працював над покращенням громадської думки стосовно таких важливих питань, як рабство, релігійна свобода, в’язниці та землі громадського користування. Він та Роберт Ф. Кеннеді залишаються єдиними двома американцями, яких убили в той час, як вони були кандидатами на пост президента Сполучених Штатів”¹⁸.

Характер Джозефа Сміта, можливо, найкраще розуміли люди, які знали його найкраще і були поруч з ним у керівництві Церквою. Вони обожнювали його і підтримували як пророка. “Його брат Гайрум вирішив померти біля нього. Джон Тейлор, який також був з ним, коли його було вбито, сказав: “Я свідчу перед Богом, ангелами і людьми, що він був хорошим, шанованим та доброчесним чоловіком … —що його особиста й суспільна репутація була бездоганною—і що він жив і помер, як людина Бога” (The Gospel Kingdom [1987], 355; див. також УЗ 135:3). Бригам Янг проголосив: “Я не думаю, що на землі є людина, яка знала [Джозефа Сміта] краще за мене; і я сміливо кажу, що за винятком Ісуса Христа на цій землі ніколи не жила або не живе краща людина”[“Remarks,” Deseret News, Aug. 27, 1862, 65]”¹⁹.

ІІІ. Джозеф Сміт і закон

Як ми бачимо з наведених вище прикладів, мій тривалий інтерес до історії юриспруденції включав особливу зацікавленість взаємодією між Джозефом Смітом і тогочасним американським законодавством. Історики традиційно заявляли, що Джозеф Сміт був стороною, залученою до більше ніж 40 юридичних дій. Сьогодні, завдяки роботі, проведеній по укладанню книги The Joseph Smith Papers (Папери Джозефа Сміта), ми знаємо, що кількість перевищує 220. Ці юридичні дії варіюють від “найпростіших, до складних [судових процесів] із залученням складних юридичних теорій. … Джозеф наймав величезну кількість адвокатів, щоб … заявляти про [такі] дії—як цивільні, так і кримінальні—та захищати їх”²⁰.

Завдяки глибоким знанням про життя пророка, які ми маємо тепер, Джеффрі Н. Уолкер, учений-святий останніх днів, написав: “Безсумнівно, що Джозеф Сміт був безпосередньо, активно і постійно залучений до американської юридичної системи. Ігнорувати ці важливі дії означає багато упустити з того, як він блискуче і ефективно витрачав свій час і сили—до такої міри, що Деніл Х. Уеллс, який і сам був юристом, суддею й генеральним прокурором і добре знав Джозефа Сміта, висловив таку думку: “Усе своє життя я спілкуюся з юристами. Джозеф Сміт був найкращим юристом з тих, що я зустрічав у своєму житті” [як цитовано в The Journal of Jesse Nathaniel Smith: Six Decades in the Early West: Diaries and Papers of a Mormon Pioneer, 1834–1906 (1953), 456]”²¹.

Три автори, які є святими останніх днів, роблять наступний висновок: “Будучи активно залученим до системи юриспруденції, Сміт швидко засвоїв правила гри і законно використовував ті правила на свою користь, намагаючись повною мірою застосовувати нові можливості й захист, які надавали закони молодої нації. З огляду на його рішення та поведінку у сфері юриспруденції чітко зрозуміло, що він був добре обізнаний в юридичних питаннях і робив певні кроки, аби належно користуватися законом для вирішення різних питань, як-от: отримати авторське право на Книгу Мормона за федеральним законом, проводити шлюбні церемонії за законами Огайо, писати розпорядження для міста Наву, закликати до повного захисту свободи релігії, ефективно застосовувати нові закони, які регулювали продаж федеральних земель, заявити на право габеас корпус, висувати вимоги до належного місця проведення судового розгляду або заявляти про відшкодування збитків за щойно ухваленим федеральним законом про банкрутство. У вільний час він вивчав книги з юриспруденції. Він знав точні формулювання Конституції та специфічну мову законодавчих актів штату. Безсумнівно, що упродовж усього свого життя він добре знав усі тогочасні законотворчі процеси на рівні штату й на федеральному рівні”²².

Найголовніше, ті три автори додають такий висновок: “У якості відповідача його ніколи не засуджували за будь-яке кримінальне порушення закону. Щоразу, коли проводилося чесне слухання, його визнавали гідним і чесним громадянином”²³.

Деталізовані підсумки судових процесів Пророка, обрані та проаналізовані в книзі, яку я цитував, основуються на роботі багатьох студентів, які навчалися в юридичній школі Дж. Рубена Кларка і які обирали курси з вивчення цієї теми та здійснили копітку роботу, результатом якої стало написання книги цими трьома авторами. Я був у захваті від описання ними вражень цих студентів-юристів:

“Студенти-правознавці, які використовували попередні видання у якості свого підручника, поступово прийшли до думки, що Джозеф був відповідальним, надійним, вірним, обачним, милосердним, обережним, прискіпливим, законослухняним, терплячим, позитивним, винахідливим, розумним, кмітливим, добре розбирався в людях і навіть видатним у сфері юриспруденції (якщо застосовувати їхні власні слова), особливо коли мова йде про захист релігійних та цивільних прав інших людей або виконання обов’язків, які йому було доручено. … Джозеф Сміт ніколи не втрачав віру в Конституцію і намагався працювати під її захистом, хоча його часто засмучували, розчаровували і насторожували люди, які стежили за дотриманням Конституції”²⁴.

ІV. Висновок

У своєму житті Джозеф Сміт здійснив більше, ніж будь-яка смертна людина могла б виконати за такий короткий час. Єдине можливе пояснення—це допомога з небес. Мені подобається цей висновок:

“Він переклав і опублікував Книгу Мормона у Нью-Йорку; організував Церкву у Нью-Йорку, а потім започатковував її в Огайо, Міссурі та Іллінойсі; він заснував міста, серед яких Кертленд, Фар-Уест і Наву; покликав і навчав сотні церковних провідників; вивчав гебрейську мову та Біблію; заснував Товариство допомоги Наву; керував бізнесом, як сам, так і з партнерами; будував нерухомість та храми; писав і публікував статті й передовиці; мав велику сім’ю і широке коло друзів; служив на кількох громадських позиціях, серед яких командувач великого підрозділу воєнізованих сил, а також мер і верховний суддя міста Наву. Він регулярно звертався з промовами під час щотижневих богослужінь, освячень і частих поховальних служб, він привернув десятки тисяч послідовників, заохочуючи великі групи навернених іммігрувати до Сполучених Штатів”²⁵.

Під час промови на генеральній конференції, виголошеній понад 20 років тому, я сказав ось що:

“Подібно до інших вірних святих останніх днів я збудував своє життя на свідченні й місії пророка Джозефа Сміта. Все, що я прочитав і сам дослідив, ніколи не послабляло мого свідчення про його пророче покликання і про відновлення євангелії та священства, які Господь здійснив через нього. Я урочисто підтверджую свідчення Джозефа Сміта, яке він висловив у знаменитому листі до Уентворта в 1942 році:

“… Прапор істини було піднято; жодна нечиста рука не може зупинити поступ цієї роботи. Нехай вирують переслідування, нехай об’єднуються погромники, нехай збираються армії, нехай зводиться наклеп, але істина Божа просуватиметься вперед сміливо, благородно і незалежно, доки не проникне на кожний континент, відвідає кожний край, пронесеться кожною країною і зазвучить у кожному вусі, доки цілей Бога не буде досягнуто і Великий Єгова не скаже, що роботу виконано” (Times and Seasons, 1 March 1842, 709; quoted in Daniel H. Ludlow, ed., Encyclopedia of Mormonism, 5 vols. [1992], 4:1754)”²⁶.

Брати і сестри, я свідчу про Ісуса Христа, нашого Спасителя, Який явився разом з Батьком хлопчикові-пророку і про якого Батько сказав: “Це Мій Улюблений Син, слухай Його!”(Джозеф Сміт—Історія 1:17). І з того часу ми чули нашого Господа Ісуса Христа в одкровеннях. Це—Його Церква. Ми є носіями повноважень Його святого священства. Ми йдемо вперед, виконуючи Його роботу. Я свідчу про покликання пророка Джозефа Сміта і про покликання пророків, які прийшли після нього у виконанні цієї величної роботи, до якої залучені й ви.

Вік:	Подія:
14	Мав Перше видіння
21	Отримав золоті пластини
23	Закінчив переклад Книги Мормона
25	Отримав половину одкровень, що містяться в Ученні і Завітах
26	Організував Перше Президентство
33	Утік з в’язниці в Міссурі, знову став на чолі Церкви
38	Був убитий