Я радий, що послухався

Алан Б. Сандерсон

шт. Юта, США

У моїй неврологічній клініці був напружений день, і я не вписувався у розклад. На щастя, один візит пройшов швидко. Я відчув полегшення, коли встав, щоб іти, але пацієнт почав розповідати мені щось не пов’язане з візитом. Попри свою заклопотаність я відчув, що маю знову сісти й вислухати.

Він розповів мені, що нещодавно його дружина захворіла. “Вона знала, що відбувається,—казав він,—однак не хотіла мені розповідати через те, що боялася іти до лікарні”.

Минуло кілька днів, і вона вже не могла встати з ліжка. Вона стала збентеженою, а її розмови були незв’язними. Мій пацієнт також мав серйозні проблеми зі здоров’ям, і невдовзі стан у обох погіршився. Вони більше не могли дбати одне про одного. Коли невістка мого пацієнта провідала їх, вона занепокоїлася. Вона викликала дві швидкі, аби забрати їх до лікарні. Невдовзі лікарі виявили, що у дружини був прогресуючий рак груді.

“Мені більше не вдалося поговорити зі своєю дружиною”,—сказав той чоловік.

У дружини стався серцевий напад і її підключили до апарату забезпечення життєдіяльності. Потім пацієнт розповів, що його перевезли з його палати до відділення інтенсивної терапії, щоб він міг востаннє побачитися з дружиною. Після цього він попросив лікарів відключити апарат забезпечення життєдіяльності.

Чоловік замовчав. Вочевидь він сказав усе, що хотів. Я висловив своє співчуття. Він потиснув мені руку й пішов. Я радий, що сів на місце й вислухав його. Я радий, що не пішов, хоча й хотів це зробити! Що він відчував би, якби я поспіхом вийшов з кабінету саме тоді, коли він хотів поділитися цим тягарем?

Я не знаю, чому пацієнт розповів мені цю історію того дня, але я знаю, чому я вислухав. Алма навчав, що ті, хто бажають охриститися та йти за Ісусом Христом, повинні мати бажання “нести тягарі один одного, … сумувати з тими, хто сумує; так, і співчувати тим, хто потребує співчуття” (Moсія 18:8–9).

Мій пацієнт мав тягар, і незначною мірою я зміг допомогти йому його нести. Він сумував, і я сумував разом з ним. Він потребував співчуття, тож я йому поспівчував. У такий простий спосіб я намагався шанувати своє обіцяння бути більше схожим на Спасителя.