Історія з йо-йо
Автор живе в штаті Іллінойс, США.
“Спокійним тихим голосом мені шепоче Дух” (Children’s Songbook, 106).
Лея і мама вже майже закінчили з покупками. І ось мама зупинилась, щоб подивитися якийсь одяг.
“Це займе всього кілька хвилин”,—сказала мама.
Лея зітхнула. Коли мама казала “кілька хвилин”, іноді це означало хвилин 20!
Поруч Лея побачила поличку з іграшками. Вона погортала книжку-розмальовку, а потім кілька разів стукнула в підлогу дитячим м’ячиком. Але ці справи досить швидко наскучили їй.
І тоді вона витягла щось блискуче й кругленьке. То було йо-йо! Це було саме таке йо-йо, яке минулого тижня приніс у школу Оскар. Під час перерви він показав усім свої фантастичні трюки. Ці трюки мали назви, як-от: “Вигуляй собачку” і “Навколо світу”. Лея запитала його, чи можна і їй спробувати, але Оскар не дозволив їй.
Лея всунула палець у петлю мотузки. Вона відпустила йо-йо, а потім смикнула мотузку вгору так, як вона бачила робив це Оскар. Йо-йо глухо стукнулося в підлогу. Вона спробувала знову. Після кількох спроб вона вже могла піднімати йо-йо назад в руку! Якщо вона так швидко змогла опанувати це, то, можливо, вона може вивчити всі ті трюки, які робив Оскар.
І тоді Лея подивилась на цінник. Вона спохмурніла. В її скарбничці вдома не було і близько стільки грошей!
“Лея, я майже скінчила”,—сказала мама.
Лея зітхнула. Вона вже збиралася покласти йо-йо на місце, але, раптом, у неї виникла ідея. Йо-йо не було дуже великим. Вона могла покласти його у свою кишеню і залишити собі! Власник магазину на дивиться на неї. Ніхто про це не дізнається. Вона може залишити його собі назавжди і навчитися робити нові трюки. А діти в школі вважатимуть, що вона крута.
Дивлячись на йо-йо у своїй руці, Лея хвилювалася й переживала. Її руки спітніли. Вона ще сильніше стиснула йо-йо. Звідки ці погані почуття? Вона не хотіла відчувати себе так.
Тоді вона згадала те, про що розповідав їй тато перед хрищенням.
“Коли ти охристися, то отримаєш дар Святого Духа,—сказав тато.— Святий Дух допомагає нам робити правильний вибір. Він промовляє до нас тихим, лагідним голосом”.
“Він говоритиме зі мною?”— запитала Лея.
“Не зовсім так,—відповів тато.— Це схоже на думку, яка приходить до тебе. Або почуття, яке приходить у твоє серце”.
“Яке почуття?”
“Кожен відчуває його по-своєму,—сказав тато.— Але, зазвичай, коли ти робиш щось хороше, Святий Дух допомагає тобі відчувати спокій і мир. Якщо є небезпека, Він застереже тебе. А коли ти захочеш зробити щось погане, Святий Дух залишить тебе, і ти відчуватимеш збентеження або пригнічення”.
Лея подивилася на йо-йо. Їй дуже хотілося мати його. Але вона знала, що Святий Дух каже їй, що красти погано.
Лея поклала йо-йо на полицю. Як тільки вона це зробила, то відчула спокій і тепло. Вона підійшла до мами.
“Я все,—сказала мама.— Ти готова іти?”
Лея посміхнулася. “Так!”
Виходячи з магазину, Лея відчувала світло й радість у своїй душі. З йо-йо могло бути весело деякий час. Але вона завжди хотіла слідувати за Святим Духом. ●