Розбитий вертеп
Ілюстрація Роуз Деток Долл
В дитинстві я не могла дочекатися Різдва. Коли мама приносила коробки з прикрасами, разом зі своїми п’ятьма братами я знала, що починається Різдвяна пора. Ми завжди сім’єю встановлювали ялинку. Я досі пам’ятаю виготовлені вручну прикраси й багато сяючих скляних кульок.
Втім одну частину оздоблення дому мама виконувала лише сама. Моя бабуся виготовила для мами красивий білий порцеляновий вертеп. Кожного року мама встановлювала той вертеп у вітальні на великому покривалі. Мені подобалося сидіти і дивитися, як вона встановлює на місце кожну фігурку. Під кожну фігурку вона клала маленьку білу лампочку з гірлянди. Вона прикріплювала скотчем кінець гірлянди до покривала, а потім включала гірлянду в розетку, яка була за стільцем у кутку. Коли покривало освітлювалося, то було чудове видовище!
Одного вечора незадовго до Різдва мої брати почали трохи пустувати. Старші доганяли мого молодшого брата. Посеред цієї біганини він заховався за стільцем, що стояв біля покривала. Коли брати знайшли його, він поспішив утекти, але ногою зачепився за гірлянду, яка проходила під вертепом. Маленькі шматочки скотчу не витримали сили, з якою його нога потягнула гірлянду. Тендітний вертеп упав з покривала на червону цеглу, яка була під ним, розлетівшись на друзки.
Мама вбігла у вітальню. Коли вона побачила, що сталося, то розплакалася і пішла до своєї кімнати. Вона знала, що то було ненавмисно, але шкоду було зроблено.
Того вечора, після того як усі лягли спати, тато узяв совок та віник і акуратно підмів уламки вертепу. Потім усю ніч він склеював ті уламки докупи.
На вертепі досі видно тріщини. У корови немає вуха. У одного мудреця немає частини обличчя. Один з пастухів складається переважно з клею, аніж з порцеляни. Однак дивовижним чином розбиті фігурки було відновлено.
Бабуся запропонувала виготовити новий вертеп, але мама відмовилася. Вона сказала, що тепер цей вертеп є для неї ще більш значущим. Він є символом відданості її люблячого чоловіка і нагадуванням про нашого люблячого Спасителя.
Оскільки кожен з нас буває незграбним, ідучи цим життям, ми можемо певним чином почуватися розбитими. Нам іноді здається, що ми розлітаємося на друзки і не підлягаємо відновленню. Але у нас є Спаситель і ми можемо оновитися у Його люблячих руках.