Чого навчає нас Різдвяна історія про служіння

“Люблять всі діти різдвяний цей час. Пісні співайте, Різдво йде до нас. Всім розкажіть, як Ісус народивсь, Як немовлям Він на Землю з’явивсь” (“Різдвяна пісня”, Збірник дитячих пісень, с. 32).

Різдво—це чудова пора, коли вівці, пастухи, ясла і зірки раптово набирають нового сенсу. Вони стають важливими дійовими особами в розповіді про найважливішу подію в історії людства: народження Ісуса Христа. Багато сімей розігрують Різдвяну сценку у себе вдома. Інші зосереджуються на тому, щоб прочитати історію Його народження або взяти участь у святковій виставі. Як і всі історії про Христа, історія Його народження сповнена повчальними для нас уроками про служіння, про те, як ділитися Його світлом, аби освітити цей світ. “Історія Різдва—це історія любові,—сказав президент Айрінг, другий радник у Першому Президентстві.—

… В історіях про народження Христа ми можемо побачити і відчути, ким Він був і хто Він є. Це полегшує наші тягарі на життєвому шляху. І це допоможе нам забути себе і полегшувати тягарі інших”¹.

“В заїзді місця не стало для них” (Лука 2:7)

Власник заїзду не знайшов місця для Спасителя, але ми не повинні припускатися тієї ж помилки! Ми можемо знайти місце для Спасителя у своєму серці, знайшовши місце для наших братів і сестер за своїм столом, у своєму домі та в своїх традиціях. Багато сімейних традицій можуть стати ще кращими і навіть ще незабутнішими, якщо ми долучаємо до них інших людей. Сім’я Діани традиційно запрошує когось на святкування Різдва. Кожного разу, коли настає грудень, вони обговорюють і вирішують, кого б вони хотіли запросити². Можливо і ваша сім’я могла б започаткувати таку саму традицію. Ймовірно хтось, кому ви служите, хотів би разом із вашою сім’єю поспівати улюблені Різдвяні пісні. Ви також могли б знайти місце за своїм Різдвяним столом для людини, яка зараз живе далеко від родини.

Чи є кращий спосіб відсвяткувати народження Спасителя, ніж наслідувати Його приклад залучати інших? Пам’ятайте, що Він запрошує нас “усіх прийти до Нього і скуштувати від Його доброти; і Він ні від кого не відмовиться, хто прийде до Нього, від чорного і білого, звʼязаного і вільного, чоловічої статі і жіночої; і Він памʼятає язичника; і всі є однаковими для Бога, що Юдей, і що Іновірець” (2 Нефій 26:33). Знайдіть місце і залучіть.

“А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою” (Лука 2:8).

Здається природним, що саме пастухи першими привітали немовля-Спасителя. Пророки давнини називали Ісуса Христа “Пастир Ізраїлів” (Псалми 79:1) і “Пастир над усією землею” (1 Нефій 13:41). Та й Сам Христос казав: “Я—Пастир Добрий, і знаю Своїх” (Іван 10:14). Знати своїх овець і пильнувати їх—ось у чому полягає суть догляду за вівцями й служіння у спосіб Спасителя.

З огляду на мерехтіння вогників та барвисте оздоблення нам є на що дивитися під час Різдва. Але, можливо, найбільшу красу цієї пори ми побачимо тоді, коли не забудемо зосередитися на тих, кому служимо, і постійно пильнуватимемо свою отару. Постійне пильнування може полягати в тому, щоб не забути про чиєсь улюблене пригощення або розпитати про плани на свята. Ми постійно пильнуємо, коли помічаємо і задовольняємо потреби інших людей—як очевидні, так і зовні непомітні.

Коли Шеріл раптово втратила Міка, свого чоловіка, вона була спустошена. Коли наближалося перше Різдво без нього, самотність відчувалася все сильніше. На щастя, її сестра-служителька Шона була поруч. Шона разом зі своїм чоловіком Джимом запрошували Шеріл на багато святкових заходів на свіжому повітрі. Вони помітили зношене пальто Шеріл і вирішили якось це виправити. За кілька днів до Різдва Шона і Джим принесли Шеріл різдвяний подарунок: чудове нове пальто. Вони знали, що Шеріл потребує матеріальної підтримки—теплого пальта,—але також і психологічної підтримки—втішення й товариства. Вони доклали зусиль, щоб задовольнити ті потреби якомога краще й показали чудовий приклад того, як ми також можемо пильнувати за своєю отарою³.

“Пастухи зачали говорити один одному: Ходім до Віфлеєму й побачмо, що сталося там, про що сповістив нас Господь” (Лука 2:15).

“Ходім”—це заповзяте запрошення! Пастухи навіть не припускали, що їхні друзі будуть надто стомлені, аби пройти той шлях. Вони не просто тихенько пішли до Віфлеєма. Вони з радістю звернулися один до одного і сказали: “Ходім!”

У той час як нам, можливо, не вдасться запросити своїх друзів прийти і подивитися на немовля-Спасителя, ми можемо запрошувати їх відчути дух Різдва (або дух Христа), служачи разом з нами. “Спосіб, у який ми можемо посилити дух Різдва—це великодушно допомагати тим, хто навколо нас, і вділяти від себе”,—сказала Бонні Л. Оскарсон, колишній генеральний президент Товариства молодих жінок⁴. Уявіть, що ви тримаєте свічку. Інші люди безсумнівно бачать полум’я вашої свічки і мають від цього користь. Однак уявіть тепло, яке вони можуть відчувати, якщо ви скористаєтеся своєю свічкою, аби запалити їхню свічку і дасте їм можливість мати власне світло.

Сам Христос навчав, що ті, хто йде за Ним, матимуть світло життя (див. Іван 8:12). Служити так, як Він—це один зі способів наслідувати Його і насолоджуватися тим обіцяним світлом. Тож діліться світлом, запрошуючи інших служити разом з вами! Як можете ви і ті, кому ви служите, служити разом? Разом ви можете готувати свою улюблену їжу або здивувати когось маленькими подарунками або листівками. Разом ви можете відчувати світло, яке випромінює служіння за прикладом Христа.

“Розповіли про все те, що про Цю Дитину було їм звіщено” (Лука 2:17)

Легко уявити радісне збудження пастухів, коли вони розповідали дивовижну новину про народження Христа всім, кого зустрічали. Як сповістили ангели, обіцяний пророками Месія прийшов! Він був тут! Насправді, ділитися хорошою новиною про Спасителя,—це важлива частина Різдвяної історії. Ангели співали. Зірка вказувала шлях. А пастухи розповіли про це всім.

Ми можемо додати свої голоси до Різдвяної історії, розповідаючи про хорошу новину і складаючи свідчення про Спасителя. “Коли у вас виникає привілей представляти Спасителя у вашому служінні, запитайте себе: “Як я можу поділитися світлом євангелії з цією людиною або сімʼєю?”—навчала сестра Джин Б. Бінгем, генеральний президент Товариства допомоги.— Що Дух надихає мене зробити?”⁵

Ось кілька ідей, які ви можете обдумати, шукаючи способів поділитися своїм свідченням про Спасителя і Його євангелію.

Знайдіть уривок з Писань, який передає ваші почуття про Спасителя, або розкажіть, чому ви йому вдячні. Поділіться цим з тими, кому служите.
Пошліть текстове послання або послання із соціальних медіа разом з Різдвяним відео. Ви знайдете кілька дивовижних відео на сайті ChurchofJesusChrist.org!
Поділіться з другом особливим спогадом або традицією, яка нагадує вам про Христа.

Майте віру в те, що Святий Дух буде свідчити про істинність вашого свідчення, так само, як Він свідчив Семенові та Анні про те, що немовля Ісус є Спасителем (див. Лука 2:26, 38).

“Аби по-справжньому вшановувати появу [Ісуса Христа] в цьому світі, ми повинні чинити так, як чинив Він, і виявляти співчуття й милосердя до своїх ближніх,—сказав старійшина Дітер Ф. Ухтдорф, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів.— Це ми можемо чинити щодня, словом і ділом. Нехай же це стане нашою Різдвяною традицією, незалежно від того, де ми є: бути трішечки добрішими, більше прощати, менше засуджувати, бути більш вдячними і щедрими, вділяючи від свого статку нужденним”⁶.