“Як біблійні історії про безпліддя допомогли мені знайти мир”, Ліягона, вересень 2020
Лише в цифровому форматі
Як біблійні історії про безпліддя допомогли мені знайти мир
Автор, яка зараз є мамою дворічних близнюків, живе в Каліфорнії, США.
Усвідомивши, як багато історій про безпліддя міститься в Біблії, я зрозуміла, що мені є чого повчитися з тих життєвих уроків.
Очікування, художниця Кейтлін Коннолі, копіювання заборонено. Упродовж кількох років художниця також боролася з безпліддям, перш ніж у 2017 році народила хлопчиків-близнюків.
Важко не плакати, розповідаючи про те, що ми з чоловіком пережили, долаючи безпліддя. Я сповнювалася надії. Я почувалася невдахою. Я відчувала вдячність за лікарів, які докладали стількох зусиль, щоб допомогти нам. Я почувалася розбитою після кожного невдалого лікування. Я відчувала любов родичів і друзів. Долаючи свій біль, я почувалася самотньою і спустошеною. То був важкий період.
У той час, вивчаючи Писання, я помітила, що було багато подружніх пар, які потерпали від безпліддя: Авраам і Сара, Ісак і Ревека, Яків і Рахіль, Елкана та Анна і Захарія та Єлисавета. Це мене здивувало. У Біблії описано лише невеличкий фрагмент величезного історичного періоду. То чому ж Бог надихнув пророків описати так багато епізодів, пов’язаних з безпліддям. Мені здавалося, що я починала отримувати відповідь на свої молитви. Я мала засвоїти якісь уроки. Тож я вирішила дослідити життя кожної жінки в цих історіях, і завдяки своїм дослідженням засвоїла чотири важливі уроки, які допомогли мені розвиватися та знайти мир попри труднощі в подоланні безпліддя.
1. Безпліддя не є відображенням нашої гідності чи спроможності
Стикнувшись із проблемою безпліддя, я зрозуміла, що важко позбавитися думки про те, що це моя провина, що з певних причин Бог не довіряє мені. Можливо мені бракує вірності? Може, я не буду досить хорошою матір’ю? Я часто вночі лежала з розплющеними очима, після того як чоловік засинав, і до болю намагалася зрозуміти, яких же якостей мені не вистачає. Мій розум казав, що такі думки безпідставні. А серце не давало заснути. Один з найважливіших уроків, які я засвоїла, вивчаючи життя тих жінок з Біблії, такий: моє безпліддя не має жодного відношення до того, довіряє мені Бог, чи ні.
Кількість інформації, яку я змогла знайти про кожну бездітну жінку, була різною, але всі вони мали щось спільне. Їхнє життя не було легким, і бездітність була лише частиною тих труднощів. Більшість з них, через те, що були бездітними, відчували на собі осуд з боку інших людей. Кільком довелося довго чекати на появу дітей. Однак вони дотримувалися заповідей і молилися. Після того як у Анни нарешті народився син, вона привела його до Ілія, священика, й нагадала про свої молитви: “О, пане мій, … я та жінка, що стояла з тобою отут, щоб молитися Господеві. Я молилася за дитину цю” (1 Самуїлова 1:26–27; див. також вірші 10–12).
Усі вони залишалися сильними й сповненими віри жінками, навіть коли на їхні молитви й благання про те, щоб мати дітей, не надходила негайна відповідь сподіваним ними чином. У цьому й полягала суть. Їхня віра не залежала від відповіді, яку вони отримували, або від того, чи будуть вони мати дітей у цьому житті. Вони вирішили довіряти нашому Небесному Батькові. І я також могла зробити так само.
Коли у тих жінок згодом народжувалися діти, вони їх виховували так, що ті стали найвизначнішими, найвірнішими чоловіками з усіх, що жили на цій землі: Ісак, Яків, Йосип, Самуїл та Іван Христитель. Розмірковуючи над тим, як вплинув на світ кожен з цих чоловіків, я була вражена тим, яку велику довіру виявив цим жінкам Небесний Батько, яку велику довіру Він виявляє тим, кого просить навчати Своїх дітей: матерям і батькам, дядечкам і тітонькам, учителям Недільної школи, єпископам, провідникам ясельної групи та іншим. Бездітність цих жінок не була визначальною для Бога. Це стосувалося і мене. Ми---дочки й сини Бога, і Він вірить у нас.
2. План Бога включає більше, ніж ми зараз можемо побачити
Бажання жінки, художниця Кейтлін Коннолі, копіювання заборонено
Мені подобається історія про Єлисавету, матір Івана Христителя. Ми так мало знаємо про неї, втім я багато чого від неї навчилася. Єлисавета та її чоловік Захарія молилися, щоб мати дітей, але на ті молитви не надходила відповідь, якої вони сподівалися. Крім того, через відсутність дітей інші люди з презирством ставилися до неї, що, я впевнена, поглиблювало її біль1. Попри все це вони з чоловіком залишалися вірними заповідям та обрядам Господа. Гадаю, вони були надзвичайними людьми.
Зрештою Господь благословив їх сином. Уявляю, що відчувала Єлисавета, коли зрозуміла, що час її вагітності, принаймні частково, пояснювався тим фактом, що її син Іван готуватиме дорогу для Месії. Оскільки вона була сповненою віри жінкою, то, ймовірно, скористалася цим як уроком, щоб навчати свого сина довіряти Господньому розпорядку.
Єлисавета нагадала мені, що я можу бачити лише дуже незначну часточку того, що бачить Господь. Ця думка допомагала мені йти вперед після кожної невдалої спроби лікування безпліддя. Я не розуміла, чому Господь продовжував спрямовувати нас тими шляхами, які, здавалося, вели у безвихідь, оскільки не закінчувалися народженням дитини. Тепер, озираючись назад, я можу бачити, як кожна з тих, на наша погляд, поразок, була важливим кроком на шляху до розуміння Його розпорядку.
Президент Рассел М. Нельсон якось заохочував “бездітних сестер” у Церкві “пам’ятати, [що] вічний розклад Господа набагато триваліший, ніж години самотньої підготовки або підсумковий результат цього земного життя. У порівнянні з вічністю---це лише мікросекунди”2. Я знаю, що є набагато більше того, що Він бачить і знає про майбутнє, і якщо ми до Нього дослухаємося, Він завжди спрямує нас тими шляхами, які згодом приведуть до великого щастя.
3. Знаходити щастя в теперішньому і цінувати здобуті знання
Ще одна жінка з Біблії, чий приклад був для мене повчальним,---це Єва. Я завжди любила Єву і захоплювалася нею. Вона була вірною, відважною, співчутливою і мудрою. Коли я поглянула на її життя крізь призму своїх труднощів подолання бездітності, моє захоплення цією надзвичайною жінкою зросло ще більше. Я не знаю, чи розуміла Єва повною мірою те, що не може мати дітей, поки не залишить Еденський сад, втім старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пояснює: Єва “зрозуміла, що вони з Адамом мали пасти, аби “люди могли бути” [2 Нефій 2:25] і щоб могла бути радість”3 (див. 2 Нефій 2:22–25).
Ми знаємо, як пізніше оцінила Єва своє рішення з’їсти заборонений плід. Після того як Адама і Єву було вигнано з саду, прийшов ангел і навчав їх про Ісуса Христа і Його Спокуту (див. Moйсей 5:6–9). Після того як на Адама зійшов Святий Дух, Адам почав свідчити. Єва з радістю сказала: “Якби не наша провина, ми б ніколи не мали сімені, і ніколи б не знали добра, і зла, і радості нашого викуплення, і вічного життя, яке Бог дає всім послушним” (Мойсей 5:11; курсив додано). Вона раділа, що прийняла таке рішення. Я не уявляю, як болісно було піти у вигнання, залишити присутність Бога, Якого вона любила. І все ж, думаючи про прийняте рішення, вона раділа завдяки здобутому знанню. Вона знала, що завдяки Спокуті Ісуса Христа вона згодом зможе повернутися до нашого Небесного Батька. Єва навчила мене знаходити радість у теперішньому. Вона могла б присвятити своє життя жалкуванню за Еденським садом, сумуючи за життям, яке у неї там було. Натомість вона раділа своїй нинішній ситуації: своїм дітям, здобутому знанню та силі Спасителевої Спокути. Урок Єви справив на мене великий вплив. Борючися з труднощами подолання безпліддя, я часто мала спокусу зосередитися лише на тому, чого не мала, але коли я думала про те, що відбувається у даний момент, я також відчувала радість.
Серед іншого я мала час, щоб служити обрядовим працівником у храмі. Раніше я відвідувала храм лише тому, що так було потрібно. Але тепер мені це подобається ще більше. Я глибоко вдячна за обряди, які ми отримуємо у храмі. Благословення, обіцяні тим, хто дотримується своїх завітів, є просто неймовірними! І вони дані кожному. Молодим і літнім. Здоровим та інвалідам. Одруженим і неодруженим. Тим, хто має дітей, і бездітним. Я стала іншою людиною завдяки служінню в храмі. Я більше ціную вічні сім’ї. Я поглибила своє розуміння Спасителевої Спокути. Я більш усвідомлено молюся. І я знаю, що глибше знання й віра, здобуті завдяки служінню в храмі, допоможуть мені стати кращою мамою.
4. Ми всі матері
Матері навчають, художниця Кейтлін Коннолі, копіювання заборонено
Єва також навчила мене, що материнство не обмежується наявністю дітей: і Бог Батько, і Адам назвали Єву “мат[ір’ю] всього живого” (Буття 3:20; Moйсей 4:26) ще до того, як вона народила дитину4. Ардет Грін Кепп, яка служила генеральним президентом Товариства молодих жінок і яка ніколи не мала власних дітей, запитала: “Чи матір’ю можна назвати лише ту жінку, яка народила дитину? Хіба ця священна місія материнства не була передвисвячена Богом для всіх жінок ще до закладин світу?”5 Вона також зазначила: “Я зрозуміла, що всі ми можемо … насолоджуватися священним покликанням бути матір’ю. Народження дитини---це лише частина цього священного покликання”6. Це усвідомлення було цілющим бальзамом для мого розбитого серця. Я була матір’ю---хоча і не в поширеному розумінні цього слова. Однак у мене була роль, яку я мала зіграти, відповідальність, яку слід виконати.
Шері Дью, колишня друга радниця у генеральному президентстві Товариства допомоги, сказала:
“Материнство полягає не лише в народженні дітей, хоча безсумнівно включає і це. Материнство є суттю того, ким ми є як жінки. Воно визначає саме наше єство, нашу божественну постать і природу, а також наші неповторні риси, що їх дав нам Батько.
Як дочки нашого Небесного Батька і як дочки Єви, ми всі---матері, і ми зажди були матерями”7.
Завдяки Єві я зрозуміла, що материнство---це покликання любити, виховувати і спрямовувати молодше покоління, і я маю це покликання незалежно від того, чи у мене народяться діти. За кілька днів після того як виявилося, що у мене є проблема бездітності, я отримала покликання провідника Товариства молодих жінок у своєму приході. Я знала, що то було милостиве благословення від люблячого Небесного Батька. Я всім серцем намагалася виконувати те покликання, і кожна дівчина стала для мене, як дочка. Я відчувала до них таку любов, яка могла прийти лише від Небесного Батька. Я могла відчувати, що означає бути матір’ю, не маючи власних дітей. І то було прекрасно.
Я вдячна за історії цих чудових праведних жінок з Біблії. Я ніколи не сподівалася, що відчуватиму таку глибоку спорідненість з жінками, які жили у зовсім інший час, однак те, з якою вірою та відвагою вони несли тягар безпліддя, так багато для мене означало. Я навчилася більше довіряти тому, що я є дочкою Бога і що Він любить мене, вірить у мене і має для мене план. Я навчилася любити храм і знаходити можливості навчатися, навіть якщо відчуваю душевний біль. Я здобула більше розуміння того, що означає бути матір’ю. І що важливіше, я зрозуміла, що навіть найменші подробиці в Писаннях люблячий Небесний Батько може використовувати для того, щоб дати нам знання і втішення.