Портрети віри
Кевін і Кендра Гендерсон—Північна Кароліна, США
Північна Кароліна, США
Спочатку Кендра не сприймала зацікавленість Кевіна Церквою. Зараз, озираючись назад, вони бачать, як Господь скеровував їх обох до євангелії.
Леслі Нільссон, фотограф
Кевін:
Я познайомився з Грегорі, коли працював в госпіталі для ветеранів війни. Одного дня ми розмовляли, коли хтось підійшов і запитав Грегорі, чи він не мормон. Відразу ж вони почали порівнювати Біблію і Книгу Мормона. Щось вразило мене в тій розмові. Мені стало цікаво.
Коли я прийшов додому, то запитав у Кендри, чи знає вона що-небудь про мормонів.
“Краще не вір цій церкві”,—сказала вона.
Мені все ще було цікаво, і я не міг дочекатися наступного дня, щоб піти на роботу й дізнатися більше. Під час розмови з Грегорі він запитав мене, чи я вірю в те, що мій дух існував до цього життя. Це запитання глибоко вразило мене. Я досі ніколи не замислювався над цим.
“Ну, якщо подумати, то я б сказав, що так”,—відповів я.
“Є так багато знань, які Небесний Батько приготував для всіх Своїх дітей”,—сказав Грегорі.
Я поговорив з Кендрою про те, що дізнався, але вона була проти всього того. Вона сказала, що ні вона, ні діти ніколи не переступлять порогу “тієї” церкви. Я почав захищати свою позицію, що виглядало дивним. Я захищав те, про що нічого не знав.
Одного вечора я залишив Кендру в домі її подруги, а сам пішов провідати свого батька. Він є дияконом іншої церкви, тож мені було страшно запитати в нього, чи він знає що-небудь про ту Церкву.
Він відповів: “Я щось чув про те, що вони не дають свого священства темношкірим. Але ти—хороша людина. Молися про це. Бог дасть тобі знання”.
Того вечора я став на коліна помолитися, але не міг знайти ніяких слів. “Ну добре, я стою на колінах,—подумав я. Мені треба щось казати!” Тож я сказав: “Любий Небесний Батьку, я Тебе люблю”.
Я не міг спокійно спати тієї ночі. Я крутився з боку на бік. Мені чогось хотілося—то було схоже на якесь непереборне бажання. Того ранку я прокинувся і сподівався, що Грегорі більше не буде нічого казати про Церкву. Мене бентежило все те, що відбувається. Я також не хотів, щоб через це розпався мій шлюб. Однак щось викликало мою зацікавленість, і я ставив Грегорі запитання. Потроху я дізнавався більше про Церкву.
Ми з Кендрою продовжували сперечатися. Під час однієї суперечки я відчув спонукання нічого не відповідати. Я пішов у ванну й став на коліна.
Я сказав Небесному Батькові, що зроблю все, якщо Він покаже мені шлях, яким я маю йти. Коли я подумав про хрищення, то відчув, ніби мене обдало вітром. То Святий Дух промовляв мені: “Саме це ти і повинен зробити”.
Я був готовий до хрищення. Наступного ранку я пішов на роботу й розповів Грегорі про те, що зі мною сталося. Я сказав: “Друже, я готовий”.
Він організував для мене зустріч з місіонерами. Вони навчали мене, і все проходило добре й досить швидко! У мене не було жодних сумнівів. Я знав, що пророк Джозеф Сміт бачив те, що він бачив. У мене було свідчення. Але все це ще більше віддаляло від мене Кендру.
Кендра:
Я була виснажена психічно, фізично й духовно. Я навіть переїхала на кілька місяців до Флориди. Одного дня я просто волала до Бога: “Я втомилася від суперечок. Будь ласка, допоможи мені зрозуміти, чи ця Церква є правильною”.
Під час молитви мене огорнув спокій. Коли я повернулася до Північної Кароліни, то в мене не було всієї тієї негативної енергії, яку я мала раніше. Я завжди виходила з кімнати, коли приходили місіонери, але після цього випадку я почала з ними розмовляти й готувати для них обід. Втім я все ще не була готова піти до церкви разом з Кевіном.
Я почала досліджувати інші церкви, які зацікавили б моїх дітей, але якими б хорошими не були ті церкви, моя дочка Аріанна завжди казала: “Я хочу ходити до церкви з татком!” Згодом однієї неділі ми погодилися, що підемо до церкви, в яку ходив Кевін, а наступної неділі підемо до іншої церкви.
Пізніше подруга, з якою я познайомилася в приході, написала мені повідомлення і запитала, чи хочу я співати в хорі під час конференції колу. “Чому вона хоче, щоб я співала?— подумала я.— Яне є членом Церкви”. Я все ще вагалася, але зрештою сказала: “Так, звичайно”.
Це не було схоже на спів у інших церквах, де є вокально-інструментальна група, все дуже гучно і таке відчуття, що ти на концерті. Ми співали гімн “Джерело благословення”. Слова цього гімну і ніжний звук музики по-справжньому мене зворушили.
Кевін:
Через кілька місяців ми сиділи на зборах посту й свідчень і Кендра сказала мені: “Думаю, тобі слід піти й поділитися своїм свідченням про молитву, згадавши те, як вона допомогла моєму батькові”.
Вітчим Кендри нещодавно мав важкий серцевий напад. Ми попросили приход молитися за нього і за нашу сім’ю у той час. На щастя, він вийшов з тяжкого стану.
“Думаю, про це слід розповісти тобі”,—сказав я. Вона встала і склала своє свідчення. То було дивовижно. Після цього все для неї почало відкриватися.
Кендра:
На початку 2018 року я постійно чула ім’я “Президент Монсон”. У той час я не знала, що то був пророк. Одного вечора до нас прийшли місіонери і запитали, як у мене справи.
“Все гаразд,—відповіла я,—але мені на думку постійно спадає ім’я однієї людини, а я не знаю, хто це”.
“Що то за ім’я?”— запитали вони.
“Президент Монсон”.
“Kендро, це не просто ім’я,—сказали вони.— Це ім’я пророка, який щойно помер. Вам слід переглянути кілька його виступів і побачити, чого, за Господнею волею, ви маєте від нього навчитися”. Я проглянула кілька з його послань. Вони були по-справжньому зворушливі й допомогли мені. Здавалося, що з того часу євангелія поступово ставала все ближчою для мене.
Раніше, коли ми кудись ішли поїсти, я зазвичай замовляла солодкий чай, але Кевін казав: “Не пий солодкий чай, замов щось інше”.
Одного дня під час обідньої перерви я пішла в закусочну і замовила солодкий чай. Через кілька хвилин працівниця ресторану сказала мені: “Саме в ту мить, коли ви замовили солодкий чай, зламалася машина, яка його робить”.
Вона сказала, що її полагодять не раніше ніж через годину. У мене було на обідню перерву тільки 30 хвилин. Натомість я замовила лимонад. У ту мить я засміялася і сказала: “Гаразд, тепер я зрозуміла!”
Я хотіла приєднатися до Церкви, але не хотіла розсердити маму. Моя мама відігравала велику роль у прийнятті моїх рішень, коли я була дитиною. Вона була священницею, тому я завжди дослухалася до неї замість того, щоб ходити до церкви й навчатися самостійно.
Я трохи вагалася, коли ми призначили дату мого хрищення. Прийшли місіонери, і ми про це поговорили.
Зрештою я запитала у своєї дочки Аріанни: “Ти хочеш охриститися?”
Вона відповіла: “Як тільки ти будеш готова, мамо, буду готова і я”.
Вона розповіла мені, що коли була в церкві, всі дівчатка підбігли й привітали її. Вони повели її на урок Початкового товариства і завжди були дружелюбні. Вони хотіли, щоб вона в усьому брала участь. Вона добре подружилася з однією дівчинкою. Все це їй дуже сподобалося.
Під час свого хрищення Аріанна плакала від радості. Подивившись на неї, я подумала: “Я там, де маю бути”.
Кевін:
Я знаю, що Небесний Батько приніс євангелію в нашу сім’ю, бо Він так сильно любить нас і дбає про нас.
Коли Кевін і Кендра одружилися, Аріанні (зліва) було два роки. “З самого початку я знав, що вона дуже духовно сприйнятлива”,—каже Кевін. Її приваблювала Книга Мормона, і вона відчула Духа під час першого ж відвідування церкви. Аріанні подобається спілкуватися з молодими жінками зі свого приходу.
Кевін і його син Кевін молодший разом проглядають урок у посібнику За Мною йдіть. Спільне вивчення євангелії стало благословенням для сім’ї Гендерсон.