Лише в цифровому форматі: Дорослій молоді
А якщо я не можу сказати “Я знаю”?
Незалежно від сили вашого свідчення для вас є місце у Церкві.
Моє свідчення складається з двох частин: того, що я знаю, є істинним, і того, що я вірю, є істинним.
Знати і вірити: я використовую обидва слова, коли свідчу.
Ці слова—важливі для мене не просто тому, що вони різні і правильно передають мою віру, але й тому, що вони нагадують мені, що мені не потрібно мати повне знання про кожну доктрину або досконалу відповідь щодо кожного запитання стосовно історії Церкви, аби говорити про свої вірування у відновлену євангелію Ісуса Христа.
У церкві знайдеться місце для всіх людей незалежно від сили їхнього свідчення. Однак дехто з нас у церкві мають схильність порівнювати свої свідчення із свідченнями інших людей, особливо, якщо у нас є запитання чи сумніви стосовно того, про що інші, як нам здається, свідчать із впевненістю. Іноді, коли я чую, як члени Церкви проголошують з трибуни істинність того, що вони знають, це змушує мене замислитися над моїм свідченням і свідченням взагалі.
“А якщо я не можу сказати “Я знаю”?”
“А якщо у мене є запитання і навіть сумніви про деякі аспекти євангелії?”
“Чи є для мене місце в Церкві?”
Одна історія у Новому Завіті дає мені величезне запевнення, що благословення євангелії доступні для всіх, хто вірить в Ісуса Христа. Чоловік привів свою стражденну дитину до Ісуса і попросив: “Але коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам поможи!”
Ісус відповів: “Щодо того твого “коли можеш”,—то тому, хто вірує, все можливе!”
Потім чоловік відповів у дивний спосіб, що показує, що його віра існувала разом із певним ступенем невіри: “Зараз батько хлоп’яти зі слізьми закричав і сказав: “Вірую, Господи,—поможи недовірству моєму!”
Ісус потім зцілив дитину. (Див. Марк 9:14–27).
Ісус не вимагав досконалого знання перед тим, як Він зробив диво. Він також не наполягав на непохитній вірі. Чоловік, який попросив Спасителя торкнутися його дитини для зцілення, висловив віру і разом з цим своє недосконале бажання вірити.
І цього було досить для Ісуса.
Цей урок можна застосувати до тих з нас, хто в цей час прагне зцілюючої сили Христа у своєму житті. Сучасні пророки та апостоли нагадують нам, що бажання вірити достатньо для того, щоб розпочати1. Звісно ми прагнемо зміцнити наші свідчення, ми хочемо сильну віру, яка розвинулася б у досконале знання (див. Алма 32:21–22, 26–34). Але до того, як це станеться, надія , що обіцяння євангелії Ісуса Христа є істинними, і бажання вірити, що євангелію відновлено на землі через сучасних пророків, достатньо для нас, щоб ми просувалися вперед з вірою.
Отже, що ви можете робити, якщо не відчуваєте, що можете сказати “Я знаю”? Ви можете залишатися впевненими, що в Церкві Ісуса Христа є місце для вас. Ви можете з впевненістю свідчити, що те, у що ви вірите є істинним, і навіть те, на що ви сподіваєтеся, є істинним, отримуючи благословення євангелії. І кожен з нас може завжди звернутися до Бога у молитві, кажучи: “Поможи недовірству моєму!”, і побачити, як Його любов входить у наше життя і Його дива розгортаються перед нами.