Голоси святих останніх днів
Будь ласка, повертайтеся
Коли ми мали вже трьох дітей, Ванесса сказала: “У цьому домі має бути релігія”.
Коли мені було 12 років, мій найстарший брат привів додому місіонерів повного дня, які познайомили нас із Церквою Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Невдовзі моя мама почала брати до церкви двох моїх братів, мою сестру й мене. Невдовзі всі ми охристилися.
Втім поступово ми перестали відвідувати церкву. Мені завжди подобалася Церква, але в 17 років події життя спрямували мене на іншу дорогу. Я намагався бути хорошою людиною, і моє серце ніколи не було злим. Але я загубився і почав ходити мирськими шляхами. Не думаючи й не усвідомлюючи цього, я потрапив у тенета світу.
Потім я познайомився з Ванессою. Одного дня, вже після того як ми певний час прожили разом, вона сказала: “Нам потрібна релігія в цьому домі”. На той час у нас було вже троє дітей.
З огляду на той світ, в якому ми живемо, нас непокоїло, яке духовне спрямування ми дамо нашим дітям. Я подумав, що якщо повернуся до релігії, то повернуся до своєї Церкви. Я згадав, що вона була місцем, де я бачив хороших людей.
Я поговорив з одним членом Церкви й розповів, що маю на думці знову ходити до церкви.
“Будь ласка, повертайся!”—сказав він.
Найбільше я хвилювався, що діти вважатимуть відвідування церкви нудним і вона їм не сподобається, однак вона їм сподобалася. Ми продовжували ходити до церкви, і Ванесса зрозуміла, що Церква—найкращий шлях до згуртування сім’ї. Саме цього вона й шукала. Ми з Ванессою одружилися, і вона разом з дітьми охристилася.
Зараз ми йдемо євангельським шляхом усією сім’єю. Наша мета—запечататися разом у храмі.
Під час будівництва храму в Ріо-де-Жанейро, Бразилія, я майже кожного дня проходив повз нього. Я казав своїм друзям: “Одного дня я укладу шлюб у цій будівлі”.
“Чоловіче, ти кажеш одне й те саме кожного дня!”—відповідали вони.
Я казав це кожного дня, оскільки знав, що будівництво храму завершується, і я нагадував собі про те, що слід чинити правильно, аби наша сім’я могла запечататися разом. Таким є бажання мого серця.
Я знаю, що мої діти будуть все більше пізнавати світ і проходити через те саме, що було і в моєму житті. Але, ділячись з ними своїм досвідом, я кажу: “Будь ласка, навіть не наближайтеся до того, до чого наближався я, бо воно того не варте”.
Я заохочую своїх дітей вивчати євангелію Ісуса Христа і зосереджуватися на тому, щоб бути місіонерами зараз і благословляти інших людей. Вони не розуміють усього, але навчаються. А саме цього я й хочу для них.