Як ми можемо протидіяти насильству

Шелдон Мартін

Лікар-психотерапевт

Ось кілька порад жертвам насильства, їхнім церковним провідникам та їхнім сім’ям

Спаситель суворо застерігав про насильство: “Хто ж спокусить одне з цих малих, що вірують в Мене, то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити,—і його потопити в морській глибині” ” (Maтвій 18:6; див. також Maрк 9:42; Лука 17:2).

Насильство—це нехтування іншими людьми або жорстоке поводження з ними (наприклад, з дитиною, чоловіком чи дружиною, літніми людьми чи інвалідами), що призводить до фізичної, емоційної або сексуальної травми. Позиція Церкви полягає в тому, що насильство у будь-якій формі є абсолютно недопустимим.

Наступні ідеї можуть вам допомогти, якщо ви є жертвою насильства або ж церковним провідником жертви чи кимось з її батьків.

Якщо ви жертва

Якщо ви жертва¹ насильства, ви не винні в насильстві, яке було скоєне над вами, і ви не потребуєте прощення за дії людини, яка вчинила над вами насильство. Ви, можливо, не розумієте, як Спаситель може вам допомогти. Ви, можливо, вважаєте, що Спасителева викупительна жертва поширюється лише на тих, хто грішить і потребує покаяння.

То як же вам допомагає Спаситель? Завдяки Своїй жертві Він розуміє. Спаситель має божественне співчуття. Хоч ми можемо не знати, як саме Спаситель зміг відчути всі наші болі, ми можемо мати віру, що Він цілковито розуміє кожного чоловіка, кожну жінку і дитину (див. 2 Нефій 9:21). Він може дати нам мир і силу йти далі².

Завдяки Своїй Спокуті Спаситель допомагає тим, кому завдали болю. Він може допомогти, “зцілюючи від будь-якого страждання, яке ми безвинно зазнали, і відшкодувати його”³.

Незалежно від того коли або як кривдник понесе відповідальність, ви можете бути “певні, що Досконалий Суддя, Ісус Христос, Який досконало знає найменші подробиці, визнає усіх кривдників винними у кожному неправедному вчинку”⁴. Знайте також, що ті, хто “жорстоко поводяться зі своїм подружжям або дітьми, … одного дня будуть відповідати за це перед Богом”⁵.

Якщо ви церковний провідник

priesthood leader talking to a young man

Усі провідники і вчителі, які служать молоді та дітям, повинні пройти онлайн навчання “Захист дітей та молоді”⁶.

Жоден церковний провідник не повинен залишати без уваги будь-яке повідомлення про випадки насильства або радити члену Церкви не заявляти про кримінальні дії⁷. Провідники і члени Церкви повинні виконати всі правові зобов’язання, повідомляючи про насильство у правоохоронні органи. Втім не скрізь діють однакові закони щодо повідомлень про скоєння злочину. У деяких регіонах священнослужителі зобов’язані звернутися до правоохоронних органів, а в інших це забороняється.

Важливо, щоб провідники зрозуміли наступне: жертвам насильства може бути нелегко довіритися іншим людям—особливо тим, хто обіймає керівну посаду. Ситуація може бути складною в емоційному плані. Те, що жертві важко про неї говорити, вірогідно, жодним чином не пов’язано особисто з вами. Жертви насильства можуть боятися зустрічі з провідниками віч-на-віч. Жертви можуть запрошувати дорослу людину, якій довіряють, бути поруч під час зустрічі з провідниками⁸.

Незалежно від того, коли відбулося насильство, людині можуть допомогти підтримка і професійна допомога. Більшість жертв зцілюються швидше, якщо до їхніх почуттів ставляться з повагою, якщо вони перебувають у безпеці й почуваються захищеними, якщо бачать, що їм вірять і розуміють, як насильство позначилося на їхньому житті. Надання підтримки допоможе їм знайти мир і не почуватися самотніми в пошуках зцілення⁹.

Протидія насильству, незалежно від того, хто до нього залучений, має стати нормою. Втім коли кривдники обіймають керівні посади, що вимагають довіри, скоєне насильство є більш серйозним і приносить жертві більшої шкоди. Якщо людина, обіймаючи посаду, що вимагає довіри, вчиняє насильство над іншими, вона має нести більшу відповідальність, бо зловживала довірою жертви. Церква заявляє про свою повну нетерпимість до насильства, і це в першу чергу стосується тих, хто скоює насильство, обіймаючи керівні посади, що вимагають довіри.

Якщо ви батьки

Хоч історіям про насильство, скоєне людною, яка обіймає керівну посаду, в новинах надається більше уваги, найчастіше кривдниками є люди, яких жертва знає. Кривдник може бути членом сім’ї, родичем або сусідом. Кривдник може бути будь-якого віку. Кривдник рідко буває зовсім незнайомою людиною¹⁰.

Але існує кілька ознак насильства, про які ми можемо навчати своїх дітей, аби допомогти їм розпізнавати та уникати його. Навчайте дітей, що якщо хтось просить їх робити те, що, як вони знають, є неправильним, вони можуть відмовитися. Ось кілька прикладів того, як кривдник може примушувати жертву, погрожувати їй або підманювати її:

Зловмисники використовують свою посаду, повноваження, вік, фізичні дані або знання, щоб змусити жертву робити те, що їм хочеться.
Вони кажуть, що не будуть дружити з жертвою, якщо жертва не зробить те, що вони їй кажуть.
Вони можуть щось узяти і не віддавати доти, доки жертва не зробить те, що вони їй кажуть.
Вони погрожують розповсюджувати брехню про жертву, якщо жертва не поступиться.
Вони пропонують подарунки, свою прихильність чи інші винагороди, аби добитися свого.
Вони кажуть жертвам, що їм ніхто не повірить і що вони потраплять у халепу, якщо комусь розкажуть про насильство.
Вони погрожують завдати шкоди жертві чи близькій їй людині, якщо жертва не зробить того, що вони їй кажуть¹¹.

Дуже важко вирішити, що ж робити у ситуації, коли ви дізнаєтеся про скоєння насильства. Не існує простих відповідей, але ми можемо знайти велику втіху в словах старійшини Девіда А. Беднара, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів: “Не існує фізичних страждань, духовних ран, душевних мук чи болю, недуг або слабкостей, з якими ви чи я стикалися у смертному житті, яких би спершу не відчув Спаситель. У момент слабкості ми можемо вигукнути: “Ніхто не знає, що я відчуваю! Ніхто цього не розуміє!” Але Син Божий чудово знає й розуміє це, бо Він відчував і переніс наші особисті тягарі. І завдяки Його нескінченній і вічній жертві (див. Алма 34:14) Він має досконале співчуття і може простягнути нам Свою руку милості. Він здатен допомогти, торкнутися, підтримати, зцілити і зміцнити нас так, як самі ми ніколи б не змогли, і допомогти нам зробити те, що самі ми ніколи б не зробили, покладаючись лише на власні сили”¹².

То звернімося ж до Князя миру і з Його допомогою знайдімо надію та зцілення.

Ставитися до всіх людей з добротою і повагою

Важливо не лише навчати дітей того, як запобігати насильству або реагувати, якщо хтось намагається скривдити їх, але також необхідно, аби діти зрозуміли, як важливо для них з повагою ставитися до інших. Хорошим початком може стати виконання правил поведінки, що містяться у брошурі Заради зміцнення молоді, де описані очікувані норми поводження. Також навчайте дітей наступних принципів:

За жодних обставин не можна ображати інших людей—ні фізично, ні вербально, ні емоційно. Не кажіть того, що принизить людей або завдасть їм болю. Не робіть малюнків чи відео, не шліть повідомлення, які завдадуть шкоди й болю іншим людям.
Не можна доторкатися до інтимних частин тіла іншої людини, навіть якщо ви просите або вас просять. Не роздягайтеся перед іншими людьми. І не дивіться на інтимні частини тіла іншої людини.
Коли хтось каже “ні” чи просить вас чогось не робити або чогось не казати, послухайтеся. Якщо інша людина не хоче, щоб до неї доторкалися, її лоскотали, цілували або робили їй будь-що інше, не робіть цього.
Не дражніться і не змушуйте інших робити щось з примусу. Поважайте їхню свободу волі¹³.