Як ближче знайомство з пророком Джозефом зміцнює мою віру
Життя Джозефа Сміта й інших перших святих не дуже відрізнялося від нашого. Їхній досвід може зміцнювати нашу віру.
Джозеф, Емма і новонароджений Алвін, художниця Ліз Лемон Свіндл, копіювання заборонено
Коли 11 років тому я почав працювати над проєктом “Папери Джозефа Сміта”, у мене було сильне свідчення про те, що Джозеф Сміт—пророк Відновлення. Втім Джозеф здавався мені майже легендарною особистістю, людиною, яка перебувала на такій духовній висоті, що мені було важко співвідносити себе з ним. Дивовижним чином його відвідували небесні посланці, зокрема Небесний Батько і наш Спаситель, Ісус Христос. Однак з іншого боку, мені було іноді важко відчувати любов Бога.
Оскільки останні 11 років я глибоко занурювався в життя Джозефа Сміта—читав його щоденники, листи, виступи,—то познайомився з ним значно ближче як з особистістю. І я зрозумів, що він був людиною, такою як і я. Так, він був Божим пророком і отримував величні одкровення, мав видіння та відвідування небесних істот. І в той же час йому доводилося долати труднощі, як і всім нам.
Ми зараз живемо у світі, який дуже відрізняється від того, в якому жив Джозеф Сміт і перші святі. І все ж наші проблеми не є абсолютно різними. Усі ми маємо труднощі земного життя: хвороби, смерть, зраду, занепад духа і просто важкі дні. У Джозефа також були моменти, коли здавалося, що Бог далеко, і він сумнівався, чи Господь знає про те, в якій ситуації опинилися він і всі святі. Смерть забирала у Джозефа близьких людей, він страждав від хвороб та випробувань, однак долав їх з незламною вірою в те, що Бог був з ним і що “все буде добре”1.
Наступні два приклади з життя Джозефа Сміта покажуть, як він справлявся із земними труднощами і як вивчення його життя і подій з життя перших святих допомогли мені подолати власні випробування.
“Я думаю, що ми можемо певною мірою зрозуміти його почуття”
Усім нам на певному етапі життя доведеться пройти через болісний досвід—смерть або хворобу. Джозеф і Емма Сміт не були винятком. Їхня перша дитина померла невдовзі після народження, а наступна вагітність Емми (двійнею) також закінчилася смертю немовлят. Джозеф і Емма усиновили новонароджених близнюків, мама яких, Джулія Клепп Мердок, померла під час пологів. Через одинадцять місяців, у березні 1832 року, маленький Джозеф—один з двійнят—помер, оскільки під час нападу погромників на пророка Джозефа малюк, який хворів на кір, постраждав від холодного нічного повітря2.
Через смерть своїх дітей Джозеф мав співчуття до інших людей, які втратили своїх близьких. Усього через кілька днів після смерті сина пророк поїхав до Міссурі, щоб виконати наказ Господа і порадитися з місцевими святими. По дорозі назад Джозефу довелося затриматися, оскільки з Ньюелом К. Уітні, його товаришем у цій подорожі, стався нещасний випадок і він зламав ногу. Їм довелося кілька тижнів залишатися в містечку Грінвілл, шт. Індіана, поки стан Ньюела не покращився настільки, що вони змогли продовжити подорож3.
Під час перебування у Грінвіллі Джозеф дізнався, що недавно померла Мері, його племінниця—дворічна дочка Гайрума Сміта. Та смерть стала сильним ударом для Гайрума і його дружини Джеруші4.
Коли Джозеф почув про цю новину, то написав листа Еммі, яка все ще оплакувала втрату маленького Джозефа. “Я з сумом дізнався, що Гайрум втратив своє мале дитя,—писав Джозеф.—Я думаю, що ми можемо певною мірою зрозуміти його почуття”. Звичайно ж, Джозеф і Емма розуміли, оскільки втратили чотирьох власних дітей. А далі Джозеф продовжив: “Однак усі ми маємо прийняти свій жереб і примиритися з Господньою волею”5. Аби збагнути сенс смерті, Джозеф покладав довіру на Господа.
Я думав про ці випадки, коли помирали члени моєї сім’ї, члени приходу і друзі. Навіть пророкові Джозефу, який мав славетне видіння про целестіальне, террестріальне і телестіальне царства приблизно за шість тижнів до смерті маленького Джозефа (див. Учення і Завіти 76), було болісно прийняти смерть свого сина. Він знав, що знову побачить маленького Джозефа і своїх трьох інших дітей, втім ці смерті завдавали йому болю. Те, що Джозеф був пророком, не означало, що він не матиме болю чи важких ситуацій у земному житті. Втім довіра до Бога і Його плану послабляли біль.
“Будьте спокійними та знайте, що Я є Бог”
У 1833 році Джозеф Сміт і вся Церква опинилися в надскладній ситуації, коли погромники вигнали святих з міста Сіон в окрузі Джексон, шт. Міссурі. Оскільки багато святих потерпали від холоду і голоду й залишилися без даху над головою, провідники Церкви як ніколи раніше потребували божественної допомоги. Втім коли Джозеф обмірковував ситуацію, то побачив, що неспроможний отримати скерування. Після першого нападу, який стався в липні 1833 року, Джозеф написав святим у Міссурі: “Я дійсно знаю, що [Господь] швидко визволить Сіон, бо Він склав зі мною непорушний завіт, що так і буде. Але Богові вгодно приховувати від моїх очей те, як саме все це здійсниться”6.
Святих виганяють з округи Джексон, шт. Міссурі, художник К. К. А. Крістенсен, з люб’язного дозволу Музею мистецтв Університету Бригама Янга
Після того як святих вигнали з тієї округи у листопаді, Джозеф знову поставив Господу два конкретні запитання: “як Бог допустив, щоб таке велике лихо зійшло на Сіон” та “яким чином Він поверне Сіону його спадок”. Однак Джозеф усе ще не отримував відповіді. “Господь і далі приховує [відповіді] від мене,—казав він Едварду Партриджу, єпископу в Міссурі.—Він їх не показує мені чітко”. Натомість Бог дав Джозефу обнадійливе спонукання: “Будьте спокійними та знайте, що Я є Бог”7.
Нарешті 16 грудня 1833 року Джозеф через одкровення отримав відповіді (див. Учення і Завіти 101). У першій частині того одкровення пояснюється, чому Господь дозволив, аби святих вигнали з округи Джексон,—це була відповідь на перше запитання, яке Джозеф поставив Богові. Друга частина має форму притчі про царедворця, який втрачає землю через напад ворогів і просить сили для свого дому, аби повернути свої землі. То була відповідь на друге запитання Джозефа. Господь повторив слова, якими втішав уже раніше: “Будьте спокійними та знайте, що Я є Бог” (Учення і Завіти 101:16).
У кожного з нас будуть миті в житті, коли нам здаватиметься, що Бог не відповідає на наші молитви. Ми будемо думати, що Він далеко, і навіть з’являться сумніви, чи знає Він, що відбувається. У мене були такі моменти, і я не знав, чи відповідь надійде. Коли я читав про Джозефа Сміта, мене втішала думка, що навіть великий Пророк Відновлення мав миті, коли і йому було важко отримати відповіді—Бог не показував йому всього відразу. Це дає мені сміливість рухатися вперед з вірою, знаючи, що коли настане належний час, я отримаю для себе відповідь.
Пророк Джозеф Сміт був надзвичайною особистістю. Він залишається одним з моїх героїв. Йому доводилося долати труднощі в житті, як і мені. Йому доводилося стикатися зі смертю, хворобами і занепадом духа. Однак він ішов уперед з вірою в Бога та Ісуса Христа, і це дало йому сили подолати труднощі.
Сила, яку я відчуваю, коли читаю про його силу, силу Емми та силу перших членів Церкви, дає мені надію, що і я зможу подолати свої труднощі. Для мене це одна з найважливіших причин того, чому слід вивчати історію Церкви: аби моя віра могла зміцнюватися завдяки прикладу тих, хто жив до мене.